Свято "Зиму проводжаємо. Весну зустрічаємо"

Свято 
“Зиму проводжаємо.
 Весну зустрічаємо”

******************************************************

Календарик. Добрий день, любі друзі. От ми і знову зустрілися. Ви, на­певно, згадали, хто я. А тим дітям, які нічо­гісінько не знають про мене, я розповім.

Хто у січні нагадає Про Різдво Христове?

Новий рік зустріть бажає

Весело й чудово?

З Великоднем привітає

 І про Пасху розповість?

І про Юрія в росі.

Хто нам літо відмикає?

Зацікавить і навчить

Добрий наш спостерігайчик.

 Все дотепно розповість Календарик-Нагадайлик.

 Отже мене кличуть Календариком-Нагадайликом, і я розповім вам про свято, яке набли­жається. Але спочатку відгадайте загадку. «Де вона проходить, там травиця родить, Квіти розцвітають, солов'ї співають» (Весна)

 Так, правильно, це Весна-красна. Я дуже люблю її, і сьогодні я хотів розповісти про ті чари, які приходять на  землю з її появою. Вісники весни — журавлі —  вже прилетіли, отже незабаром і сама Весна тут повинна з'явитись.

Пісня «Занадився журавель».

Сорока. А як же без новин? Я без новин не можу! А в лісі таке, таке робиться, щось дивне та казкове!

Календарик. Та ти не стрекочи так, сороко! Розповідай все по черзі!

Сорока. Сніги розтали, пташки з вирію повернулись Перші квіти з'явились, а все це тому, що:

Мов на крилах диво-птиці,

На величній колісниці

Синьоока, світлолиця                        ,

Мчить краса Весна-дівиця.

Вся вона, як та царівна —

Пишна, красна і чарівна.

Мов та річечка ступає.

Всіх, всіх, всіх з теплом вітає.

Календарик. Он воно що! А ти бачила її саму?

 Сорока. Ні, я не бачила, але вже повернулися журавлі, а вони, звісна річ на своїх крилах Весну несуть.

Календарик. А чи знаєш ти, що робили наші предки, коли чекали Весну? Вони виходили на пагорби і зазива­ли її.

Благослови, мати, Весну закликати!

Весну закликати, Зиму проводжати!

 Зима. (приходить)Не вийде у вас нічого! Ще не прийшов час Весни! Я справжня господарка на землі!

Сорока. Оце так! Звали Весну, а прийшла Зима!

Зима. Помовч, скрекотухо! А то зараз напущу морозу, і ти перетворишся на бурульку!

Календарик. А і справді Зима! Та ти, мабуть, заблукала, тобі вже давно час був піти. Чого ж ти ще тут!

Зима. Диви, який балакучий! Не тобі вказувати, коли мені піти, а коли залишитись. Я сама собі господарка. Ще не скінчився мій час правління. А якщо знов будете кликати Весну — я вам стільки снігу намету, що вона до вас 100 років буде шукати шлях, і не знайде! Не діждати вам. Весни, Не прийшли її ще дні! Я вам снігу намету, І хурделицю зроблю. Заморожу всі струмки. Ха-ха-ха.

Сорока. Оце так! Ждали Весну, а прийшла знов Зима.

Зайчик. І мені надокучили морози та завії. Наголоду­вався ж я взимку! Кожушок геть обносився.

Сорока. Їсти хочеться! Мені вже за цілу зиму так на­бридли ці бруньки і мерзлі ягоди! Хочеться комашок, па­вучків. Та й холодно зимою, ледь-ледь весни дочекала, а тут — на тобі, знов зима.

Календарик. Не плач, Сороко! А давайте  підемо шукати Весну.

Зайчик. Давате!.

(Йдуть і зустрічають дятлика).

Дятлик. Ти хто?

Зайчик. Я зайчик, а ти хто?

Дятлик. Я... я... я... той, що весь час стукає.

Зайчик. Ти годинник?

Дятлик. Ні. Я той, що носить червону шапочку.

Зайчик. Тоді ти півник.

Дятлик. Ні, я той, що чистить ліс від шкідників.

Зайчик. Не гнівайся. Я вже здогадався. Ти — пилосос.

Дятлик. Ні-і-і.

Зайчик. Ні так, шпак. Ти забув як тебе звати?

 Дятлик. Так. Від великого горя я забув своє ім'я.

Зайчик. А та ти ж Дятел, а яке в тебе горе?

Дятлик Ось мала прийти Весна. Та щось забарилася.

Зайчик Ми теж чекали на неї. А зараз ідемо її шукати. Ходи з нами (Йдуть і зустрічаються з Сонечком)

Сонечко Добрий день, друзі! А куди це ви поспішаєте?

Зайчик  Весну зустрічаємо. Чи не видно тобі її згори?

Сонечко Бачу! Ген-ген вона за високими дубами. Розсіває квіти, трави і сюди вже повертає.

Весна  Привітанням журавля, Я пробуджую поля,

             Небеса і ручаї, та заквітчую гаї.

             І всякий мене зна, віднадали ?Я....(ВЕСНА)

Дівчинка. Весно-весно, весняночко

                 Прийди до нас, подоляночко

                 Прийди, прийди, теплом утіш,

                 А ти, сонечко, світи ясніш.

Пісня “Подоляночка”

Весна.  

Вийшла я із лісу, лугові вклонилась –

Од вітрів і сонця луг зазеленівся,

А до мене з гаю птахи озивались.

А до мене в лузі озивались квіти.

 Починаю, друзі, землею ходити. 

Я довго йшла сюди – втомилась,

Спіткнулась, впала – і розлилось

Води відерце, що я несла, і ось у човнику на веслах

Прийшла до вас у цей святковий час.

Сова.

        Як на тебе все чекає –

          Нетерпляче виглядає!

         І землиця, і тваринка,

         І комашка, і билинка –

         Все це хоче пити.

         Чи принесла ти сюди

        Живодайної води?

Весна. Дзвенить вода моя, радіє!

            Вона, як небо голубіє

            Куди не кинеш оком –

            Біжить стрімким потоком.

Дівчина

Прийшла весна й принесла

Чудові квіти з гаю.

Бо хто не любить, як навкруг

Усе цвіте й співає.

Ой Ромашко, ти чарівна,

Хочем знати, розкажи:

Чом у тебе на голівці

Білі-білі пелюстки?

Ромашка Як уранці прокидаюсь, а струмочка ще нема,

                 То росою умиваюсь, щоб красивою була.

Дівчина Ой Волошко, ти, чарівна, хочем знати, розкажи:

               Чом у тебе на голівці сині-сині пелюстки?

Волошка  Я з раненька прокидаюсь, а на мене в кожну мить

                Виливає ніжні барви неба чистого блакить.

Хлопчик  Весна в усі шпаринки рветься, зчорніли клаптики снігів,

                весело сонечко сміється, і вийшла річка з берегів.

Вертаються пташки додому, до рідних місць: садів, лісів...

І пахощі приємні ллються, змінилося, довкіл усе!

Струмочки весело сміються:

Весна іде! Красу несе!