Екологічна стежка
«Стежками царства живої природи»
ІІІ місце
Прислухайсь, як плачуть у небі лелеки,
Коли відлітають у далеко – далеко.
Як тужить у лузі верба – сиротина.
Як стогнуть від болю знівечені квіти,
Як смутком наповнені зламані квіти,
Відчуєш у серці ти розпач і муку.
Хай служать добру твої розум і руки.
Прислухайсь! Приглянись! Придивись!
Зупинись! Не губи ! Схаменись!
Л.
Кондрацька
Ви коли-небудь бачили, як цвіте кульбаба ? Ви коли-небудь
чули, як дзвенить тиша в саду? Кожен з нас дивиться, але чи вміє бачити? Кожен
з нас чує, але чи вміє слухати? Як же багато втрачає той, хто не піддивився, не
підслухав, як чудово, як хвилююче живе світ садів, річок, лісів...!
Бачити і слухати може лише той, хто любить і оберігає
природу. Пам’ятайте, що охорона природи бере свій початок від порога вашого
будинку, з пташиним гніздечком, із збереженням, а не зламаним деревцем. Знайте,
що багато цікавого можна дізнатися, не руйнуючи гнізд, навчившись непомітно
спостерігати за життям тварин, ростом рослин. Наше завдання – скрізь і всюди
берегти рідну природу, любити, вивчати
та розуміти її.
Світ, що оточує дитину, -
це передусім світ
природи
З безмежним багатством
явищ,
з невичерпною красою.
Тут, у природі, вічне
джерело
Дитячого розуму.
В. О. Сухомлинський
Правила поведінки на стежці
Ø Не
відхиляйтесь від маршруту.
Ø
Кожний зелений листочок, кожна травичка виділяє в
повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього нема життя. Не топчи, не зривай
рослини !
Ø
Найкраща
квітка та, що квітує там, де росла. Не губи квітів!
Ø Щоб
згубити молоде дерево, потрібна хвилина, а щоб виростити – роки. Не ламай, не
каліч дерев, кущів! Дбайливо заготовляй лікарські рослини!
Ø Не лови
барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові “літаючі
квіти” і нікому не завдають шкоди.
Ø Не руйнуй
пташиних гнізд!
Ø Не
руйнуй грибницю гриба!
Ø Спостерігай!
Досліджуй! Милуйся!
Ø Природа
щедра до нас. Усе, що ми маємо, - від неї. Тож відплати їй своєю добротою,
увагою, чесним поводженням, і вона стане ще щедрішою.
ПАСПОРТ
навчально-виховної екологічної
стежки
Мета :
поглибити знання учнів про живу природу; привернути увагу
школярів до екологічного стану навколишнього середовища; навчити учнів
оберігати природу, встановлювати причини погіршення стану довкілля,
прогнозувати його наслідки; розвивати спостережливість та опанувати способи
навчально-пізнавальної, дослідницької і природоохоронної діяльності, розвивати
ціннісні орієнтації у ставленні до природи; формувати природознавчу
компетентність учнів шляхом дослідження природи та дослідів у природі; сформувати
вміння теоретичного обґрунтування зібраних матеріалів; навчити аналізувати,
узагальнювати; мотивувати необхідність допомагати у природоохоронному процесі;
спонукати дітей до фантазії й творчості;
сприяти виховуванню екологічно-грамотної поведінки школярів в
навколишньому природному середовищі.
Назва стежки “Стежками
царства живої природи”
Навчальний заклад Забузький НВК “ЗШ І-ІІІ ст.. - ліцей”
Район Сокальський
1. Протяжність
маршруту 360 м.
2. Кількість зупинок 10.
3. Назва і короткий
опис зупинок додається.
4. Рік
створення стежки 2012.
5.
Прізвище, ім'я, по-батькові, посада відповідального за роботу по стежці Касьян
Оксана Михайлівна - вчитель біології та
трудового навчання.
6. Творчий доробок вчителя
початкових класів Ракобовчук Ірини
Миколаївни.
7. Значення
екологічної стежки навчально-виховне, природоохоронне, дослідницьке.
8. Види
природоохоронної роботи, які здійснюються на стежці : підгодівля птахів взимку,
озеленення території школи деревами, кущами;
створення квітників.
9. Путівник у процесі
розробки.
10. Режим користування
піший .
Маршрут. Карта
маршруту.
Карта-схема маршруту
навчально-виховної екологічної стежки на території Забузького
НВК “ЗШ І-ІІІ ст.. - ліцей”.
Умовні позначення:
Зупинка
№1 “Верба – символ України”.
Зупинка
№2 “Алея беріз”.
Зупинка
№3 “Кущі - лікарі”.
Зупинка
№4 “Міні - дендрарій”.
Зупинка
№5 “Увага! Гриби”.
Зупинка
№6 “Гніздо лелеки”.
Зупинка
№7 “Яблуневий сад”
Зупинка
№8 “Квітник”.
Зупинка
№9 “Могутні дуби”.
Зупинка
№10 “Вічнозелені дерева”.
Зупинка №1 “Верба – символ
України”
На території ліцею росте багато різноманітних
рослин, які радують нас своїм цвітом, красою... Розлогі
верби - першими зустрічають нас на шкільному подвір’ї.
Верба́
(Salix L.) — рід дерев, кущів або
напівкущів родини вербових.
Деревні
види мають товсті, нерівні стовбури, вкриті грубою тріщинуватою кіркою. Крони широкі,
шатроподібні, у деяких видів майже пірамідальні. Пагони видовжені і вкорочені,
кора на них гладенька або зморшкувата. Бруньки поодинокі, вкриті однією лусочкою у вигляді ковпачка.
Листки черешкові, чергові. Листкові пластинки цілісні, інколи
лопатеві; від лінійних до майже округлих, цілокраї або пилчасті. Листки з
більш-менш розвиненими прилистками, які інколи швидко обпадають. Квітки одностатеві, зібрані в сережки, рослини дводомні.
Зацвітають до розпускання листків, одночасно з ними або після повного
облистнення. Кожна квітка сидить у пазусі цілокрайої, більш-менш волосистої
приквіткової луски. Оцвітина дуже редукована і представлена одним-двома нектарниками.
Жіночі квітки мають одну маточку, зав'язь сидяча або на довгій (довшій за
нектарник) чи короткій ніжці (коротшій за нектарник); стовпчик один, коротший
або довший від зав'язі, приймочок дві, звичайно дволопатевих або двороздільних.
Чоловічі квітки мають 2, рідко 1-3 або 5-12 тичинок, вільні або зрослися
основами. Плід одногнізда коробочка, насінина волосиста. Верби поширені по всій
Україні, крім високогір'я Карпат і Криму.
“Без верби й калина нема України”, - так
образно мовить народ про ці рослини. Верба - наш національний символ, наш
оберіг.
Верба радує нас
своїм гарним цвітом, а могутнє коріння захищає нашу землю. У верби велика сила до
життя.
Цікавим є й такий
факт: у селах, де копають колодязі на куток, тобто на 10-15 дворів, люди у
відра з набраною водою завжди кладуть вербову дощечку завбільшки з долоню.
Такий вербовий кусник дезинфікує воду, поліпшує її смакові властивості, надаючи
їй "вербового духу", що його утворюють смолисті речовини.
Вербовий дух
уподобали й бджоли. Перший взяток ранньої й теплої весни бджоли беруть із
жовтих вербових сережок, оскільки дерево починає рано квітувати. Правда,
вербовий мед менш корисний, ніж гречаний або липовий. Проте найсмачніша медівка
буває саме з вербового меду.
Здавна на Україні
творці музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку
вербову деревину. Особливо ж прославилася верба в кобзах, а потім у бандурах,
які багатьом поколінням трудящих послужили для возвеличення духу вільнолюбства,
звитяжної боротьби за соціальне і національне визволення, для прославлення
відданих народові і Батьківщині героїв. У руках славних народних
співців-кобзарів оживала верба, продовжувала служити людям.
Так само вербова
деревина використовувалася і для виготовлення меблів. А ще добре відомо, які
легкі човни-довбанки витісувалися із могутніх стовбурів верби.
Із вербової деревини
роблять зручні й легкі дерев'яні ложки та інше начиння. Вибирався колись чоловік у дорогу -
обов'язково брав із собою ложку. Нерідко ложка на Запорозькій січі слугувала
для перевірки добровольця. Запрошували до гуртової каші, де кожен виймав свою
ложку. Хто не мав саме вербової ложки того підозрювали як ворога, що намагався пробратися
в козацький табір.
Зупинка №2 “Алея беріз”
Береза є незвичайним деревом на
нашому шкільному подвір’ї. Серед інших видів дерев вона виділяється білим
кольором кори.
Береза
біла (Родина Березовi) – дерево до 20-30 м заввишки з бiлою корою,
яка лушиться на горизонтальнi смужки. Листки берези майже ромбiчнi, з довгими
жилками, загостpeнi, подвiйнозубчастi, знизу свiтло-зеленi, зверху темно-зеленi
й блискучi.
Молодi листки берези слабоопушенi й
виділяють слабкий смолистий секpeт.
Квiтки двостатевi:
чоловiчi зiбрані в циліндричні, звисаючі сережки з чотирироздiльною оцвiтиною i
двома тичинками, а жіночі – в циліндричних сережках без оцвiтини iз двогнiздою
зав'яззю. Плiд берези – сплюснутий горіх з двома крильцями.
Гуляйте, частіше алеєю
беріз! Береза - ніжне, співчутливе дерево з дуже м'яким,
ласкавим, але в той же час сильним впливом. Саме до берези потрібно
звертатися
хворим, ослабленим і видужуючим людям. Вона полегшить страждання, допоможе
легше перенести захворювання. Це ласкаве дерево позбавить вас від страху перед майбутнім, від тривог.
Береза, зростаюча поруч з будинком, має чудову властивість відганяти страшні сни.
У
далекому минулому з берестини люди робили посуд, втготовляли кошики, гаманці,
легке взуття. Тепер кору берези використовують для добування дьогтю. А
березовим вугіллям лікують харчові отруєння.
Один тільки сік
берези чого вартий. Він очищає кров, стимулює обмін речовин.
Вітамінний напій.
100 г молодого листя берези заливають 2 склянками гарячої води, настоюють
протягом 3-4 годин і п'ють по одній склянці 2-3 рази на день.
Але до
всього треба підходити по розумному, а не так :
Хтось гілку тоненьку берізці одсік.
Упала вона у траву і лежить.
І капає, капає, капає сік,
І кожна краплиночка просить:
- Жить!...
Зупинка №3 “Кущі - лікарі”
Тепер перед нами
простягнулись кущі шипшини та калини.
Шипшина
– кущ з довгим, прямим чи пониклим стеблом,
досягає до 4 м завдовжки, вкритий численними твердими колючими шипами. Листки шипшини непарноперисті, з 5-7
яйцеподiбними, гостро зубчастими по краю листочками, опушені зісподу, з
прилистками, зрослими з черешками. Квiтки
шипшини звичайно розмiщенi по кiлькa на верхівці гілок, рожеві
і дрібні, білого кольору. Віночок 5-пелюстковий, чашечка 5-листкова, не
опадаюча, тичинки численні. Плід
шипшини - м'ясистий, яскраво-червоний, порожнистий, всередині з
численними волосками і багатьма жовтуватими і твердими насінинами. Рослина
цвіте у травні – червні.
Шипшина красива та корисна. Її квіти
досить скромні, але милують зір. Тепер вона приваблює нас великими червоними
ягодами. Вони взимку рятують від голоду пташок, а дітей – від простуди. За
вмістом вітаміну С шипшина є справжнім чемпіоном у царстві рослин: досить
з’їсти 2-3 плоди і ви забезпечені на добу цією речовиною. Зауважимо, що вітамін
С тут знаходиться у комплексі з іншими. А настій з червоних жарин дає людині кремезної сили.
Плоди шипшини споживають всі лісові пташки.
Калина
Плоди —
ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,514 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять
забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже
довго і прикрашають кущ навіть зимою.
Калина
звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм.
Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка,
тіньовитривала але вимоглива до вологи. Цвіте у травні — червні, плоди
достигають у вересні.
Калина
– це символ нашої землі, отчого дому, батькової хати, а ще лікувальний кущ. Не
було в народній медицині кращих ліків від застуди. Соком навіть очищали
обличчя, щоб рум’янилось. З деревини робили сопілку, колиски. А як потрібна
була калина у весільних обрядах! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали
його калиною. Про калину складено багато віршів, легенд, пісень, загадок,
прислів’їв.
Гра
“Мікрофон”
Якого кольору ягоди калини? Які
вони на смак? (діти з’їдають ягідку калини)
Яке зернятко в ягідці?
Яку ви знаєте легенду про
калину, шипшину?
Легенда про калину
То було
давним-давно. В одному селі жила дуже вродлива дівчина, яку звали Калиною. Її
любили люди за добре серце. Одного разу на село напали вороги. Жителі села
встигли сховатися в байраку. Тільки Калина лишилася в селі. татари наказали
дівчині показати, де сховалися всі, щоб взяти людей у полон. Калина завела
загарбників у дрімучий ліс. Зблиснула шабля, загинула хороша дівчина, але й
вороги не знайшли вороття. Там, де розприскалась дівоча кров, виросли калинові
кущі. Вкрилися кущі білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі
ягоди, а в кожній ягідці – зернятко, як маленьке сердечко.
Легенда про шипшину
Жила в далекій станиці бідна
дівчина-козачка. Єдиним її багатством була надзвичайна краса. Полюбила вона
молодого козака, на нещастя, теж бідного. Присягнулися молоді люди у вірній
любові один одному, але вже нависла над ними біда.
Примітив красиву
дівчину станичний отаман і став переслідувати її, а молодому козакові прийшла
пора йти на військову службу. Ненавистю відповідала красуня на усі домагання
отамана, але це не зупинило лиходія і в одну з темних ночей його слуги викрали
дівчину з рідної домівки. Довго тримав він її в темниці, але в день весілля
вдалося їй убігти в найближчий ліс. Згадалися їй щасливі зустрічі з коханим, не
витримала вона сердечних мук і позбавила себе життя. А на місці її загибелі
виріс пишний кущ з ніжно-рожевими запашними квітами.
Побачив одного разу
отаман красивий кущ, хотів зламати квітучу гілку, але усі вони миттєво
покрилися колючими шпильками.
А восени на цих
гілках з'явилися яскраво-червоні, схожі на краплі крові плоди. Добрі люди
збирають ці плоди, п'ють з них чай, і цей чай повертає їм бадьорість і
здоров'я.
Гра “Роз’єднай і прочитай”
(Посадітькалинубіляхати,будутьлюдипам’ятати.)
Посадіть
калину біля хати, будуть люди пам’ятати.
Нехай
ці слова стануть порадою для вас.
Зупинка №4 “Міні -
дендрарій”
У
дендрарії розміщені дерева у вигляді поодиноких екземплярів .
Щорічно в ліцеї відбувається акції “Посади дерево та збережи його”,
завдяки якій його територія забезпечується посадковим матеріалом. Різноманітність видового
складу дерев задовольняє навчально-біологічні
потреби:
Ø
архітектурно-декоративна (характер росту,
форма і розміри крони, забарвлення листків, плодів і квіток);
Ø
можливість одержання вихідного матеріалу (насіння,
живців).
Ця зупинка дозволяє вивчати
різні види дерев та кущів, порівнювати їх вдову різноманітність, проводити
спостереження за природними явищами, сезонними змінами. Школярі ознайомлюються
з назвами рослин, їх описом, особливостями, з походженням. Саме робота на цій
зупинці зближує учнів з природою, робить їх знання практичними.
Учні
можуть виконувати цілий ряд вправ, вирішувати різні завдання.
Наприклад:
"Угадайка"
- треба визначити дерева по бруньках, листі, корі, насінні; по опису визначити
об'єкт.
Зібравши
колекцію насіння, вивчити особливості їх пристосувань до поширення.
«Четвертий
зайвий« - виключити об'єкт, що не відноситься до основної групи.
«Упізнай
родину»
«Хто
більше»? - назве видів деревної рослинності шкільного двору; хто більше назве
назв кольорів, використовуваних в озелененні шкільних квітників; хто більше
назве прикмет осені, зими.
«Ай,
болить»! - вивчення впливу освітленості на вирощування рослин; вивчення правил
збору сировини; надання долікарської допомоги потерпілому від отруйних рослин,
укусів комах.
У дендрарію
вирощують: горобину, клен, березу, вільху, липу, каштан, горіх, смородину,
аґрус, яблуню, порічки.
Під час
роботи на цих зупинках практикуєтьсяй
вивчення у розділі народної творчості. Учні досліджують походження та
різноманітність живої пироди, як з наукової точки зору, так і в народній
творчості.
Горобина звичайна
- листопадне дерево, рідше чагарник з
сімейства розоцвітих. Коренева система горобини розташована близько до поверхні
грунту. Прямий стовбур дерева покритий гладкою сірою корою і досягає у висоту
20 метрів. Молоді гілочки горобини дуже пухнасті. Листки довгасті,
непарноперисті, складаються зазвичай з 11-19 листочків, з гострими зубчиками по
краях, по весняні листочки опушені знизу, пізні голі.
Білі або рожеві
квітки зібрані в густі парасольки суцвіть 10-11см в діаметрі. Цвіте горобина в
травні - червні. У квітах горобини багато нектару. Плоди - соковиті, кулясті
яблучка пурпурного або оранжево-червоного кольору, достигають у вересні. Після
перших заморозків плоди горобини втрачають гірчинку і терпкість і стають
солодкими.
23 вересня на Русі
відзначали свято Осіннього Петра-Павла. З цього дня починали
збирати горобину, яка ставала солодше після перших ранків.
Збираючи горобину,
належало частина ягід залишити на дереві для птахів. Горобину часто називають
гіркою і не тільки за смак пурпурних ягід. Одна з легенд розповідає, що жили
колись на білому світі юнак і дівчина. І любили вони один одного так сильно, що
ніщо і ніхто не міг їх розлучити, ні позахмарне багатство, ні наклепи, ні зради
друзів. Але одного разу на юнака напав підлий ворог і вбив прямо біля ніг
коханої. Дівчина у розпачі звернулася до бога з однією єдиною благанням, щоб
він не розлучав їх. І бог зглянувся над закоханими, перетворивши дівчину в
горобину. З тих пір гойдається вона на могилі улюбленого, а восени дозрівають
її червоні ягоди - символ пролитої крові і безсмертної обопільної любові.
Клени - чудові
медоноси, вони дуже важливі для виживання бджіл, особливо навесні, їх часто
висаджують біля пасік.
Є види клена, які навіть не дуже
схожі на дерево. Наприклад, Клен татарський (або Acer tataricum) в природі
росте у вигляді великого чагарнику, з чорною корою.
На державному
прапорі Канади зображений лист цукрового клена.
Ми звикли вважати
клени листопадними рослинами, хоча в тропічному і субтропічних поясах ростуть
вічнозелені види клена. На жаль, але вирощувати їх у нас у відкритому грунті
неможливо.
Сік клена смачний, не поступається березовому
- в давнину з нього випарювали цукор.
З його деревини виготовляють кларнети,
флейти.У клена важка і щільна деревина, міцна і тверда. Помірно усихая, вона
мало розбухає і коробиться. Розколюється клен з великими труднощами.
У
древньому Новгороді клен був улюбленим матеріалом майстрів, що виготовляли
ложки, ковші, різьблені і точені судини. З нього ж виготовляли весла, рукоятки
ножів, підшипники та інші відповідальні деталі найпростіших машин.
Предки вірили, що на
свято душі померлих родичів прилітають до живих і ховаються в гілках. На
Трійцю, в день Божого Тіла і в інші свята гілками клена прикрашали будинки,
господарські будівлі, ворота та ін. Не прикрасити будинок було великим гріхом.
Є у клена одна цікава властивість: він може
передбачати погоду. З черешків листя, у самій гілки, іноді крапелька за
крапелькою течуть "сльози" - клен ніби плаче. Якщо з'явилися на
кленових листках "сльози", значить, через кілька годин буде дощ.
Каштан
Назва «каштан»
зазвичай відноситься до декількох видів рослин. Каштани одного роду їстівні, а
іншого - ні. Отже будьте уважними.
Каштан
- це єдиний горіх з вітаміном С.
Каштани - єдиний
низькокалорійний горіх: на 30 грам запеченого або сушеного каштана доводиться 1
грам жиру і 70 ккалорій.
Як у випадку з
попкорном, усередині шкаралупи каштана міститься волога. Коли він нагрівається,
ця волога може з силою розірвати шкаралупу (що відбувається з характерним
звуком), тому завжди потрібно надрізати шкаралупу каштана, щоб виходив пар,
інакше станеться маленький вибух
Горіхи
каштана багаті вуглеводами і швидше нагадують картоплю, ніж інші горіхи. Через високий вміст
крохмалю, каштани ідеально підходять для перемелювання в живильну борошно.
Каштанові дерева
живуть по 500 років і довше. Вони існували з доісторичних часів. До 378 до н.е.
римляни активно вирощували каштани і перемелювали горіхи в борошно для випічки
хліба.
Готувати
каштани дуже просто - очистити від шкірки і шкаралупи, покласти в сковорідку і
підсмажувати 15 хвилин, поки не відкриються. Очищені, підсмажені або запечені
каштани можна розім'яти в пюре і змішати з пюре з солодкої картоплі або
гарбуза.
Каштани називали
«рис, що росте на деревах» з тих пір, як у них поживні властивості виявилися
надзвичайно схожі на коричневий рис.
Китайці
з'їдають 40% всіх каштанів у світі. Вони запікають їх у гарячому
піску, тушкують і готують в супах.
У
Франції на Різдво і Новий рік подають спеціальне частування - зацукровані
каштани, які називаються marron glace.
Липа
У нас трапляються
три види липи. Це дерева, до 20-30 м заввишки, з широкою густою кроною. Листки липи черговi, на довгих
черешках, неправильно-серцевиднi, загостренi, нерiвномiрнозубчастi, при основі
з прилистками. Листки липи дрiбнолистi зверху темно-зеленi, а зiсподу
синювато-зеленi, куточки мiж жилками на нижньому боцi опушенi жовто-зеленими
волосками. Листки липи однаково зеленi з обох бокiв, куточки мiж жилками на
нижньому боцi опушенi залозистими волосками. Листки липи срiбнолистої зверху
зеленi, а зiсподу бiлуватi через те, що густо опушенi дрiбними зiрчастими
волосинками.
Квiтки липи зiбранi у напiвзонтик,
нiжка
якого вiд половини довжини зрослася з головною жилкою
багатоязичкового, шкiрястого, густожилкуватого приквiтка,
який у липи дрiбнолистої i широколистої голий, а у липи
срiбнолистої
– бiлуватоопушений.
Напiвзонтик
липи дрiбнолистої i срiбнолистої складається звичайно з 5-7, а широколистої –
2-6 квіток. Квiтки липи дрібнолистої жовтувато-бiлi, а срiбнолистої – бiлi.
Чашечка у вcix видiв п'ятичленна, вiночок незрослий. Тичинок багато. Липа
дрiбнолиста цвiте да середини лiта, перед широколистою i срiбнолистою.
Липу в
дикому стані можна зустріти в різних місцях, адже величезна сімейство липових
містить близько 350 видів (кавказька, амурська, крупнолистна, серцелиста,
манджурська), які ростуть навіть в тропіках і субтропіках.
Липа розмножується
насінням, схожими на горішки. Їх оболонка дуже щільна, тому проростає таке
насіння не в першу весну, а тільки на другий рік.
Липа завоювала собі
великі території, стала окрасою багатьох міст. І не тільки зеленою прикрасою.
Це дерево один з
кращих медоносів. З одного гектара липового лісу виходить до 1500 кг меду
А ось листя липи
зберігають один секрет. Пучками маленьких волосків всіяна їх сріблястий
зворотний бік. І ось коли стане темно з цього притулку вилазять кліщі, вони
дуже маленькі, але їх праця важливай. Саме кліщики охороняють липу від
грибкових паразитів, тому дерево так довго живе і не хворіє.
Липа - дерево, чи не
у всіх міфологічних традиціях народів світу шановане як святе. У Західній
Європі липа присвячувалася охоронниці домашнього вогнища богині Фрейє.
Смородина
Кущ чорної смородини —
0,6-1,3 м заввишки, з дугоподібними, тонкими, опушеними пагонами. Молоді
пагони зеленувато-сірі з невеликими рожево-бурими бруньками. Листки чергові
3-5-лопатеві (6-12 см завдовжки, 3-12 см завширшки), тьмяно-зелені,
зверху голі, зісподу залозисті і опушені по жилках. Лопаті широкотрикутні,
нерідко середня лопать витягнута, черешки пухнасті. Квітки зібрані в
пониклі — 5-10-квіткові китиці (3-5 см завдовжки), квітконіжки злегка
опушені. Квітки (7-9 мм завдовжки) з широкодзвоникуватим квітколожем, чашолистків
п'ять, червонувато- або жовтувато-сірих, тупих або загострених, відігнутих
назовні. Віночок дзвіночкоподібний, п'ятипелюстковий, тичинок чотири-п'ять,
маточка одна, зав'язь напівнижня. Плід чорна куляста ягода (близько 10 мм
у діаметрі), з характерним запахом і смаком.
Вчені з'ясували досить цікавий факт - чим
суворіше і холодніше клімат, в якому була вирощена смородина, тим більше
вітамінів міститься в ягодах.
Смородіна - одна з
небагатьох ягід, яка вже в Х столітті вирощувалася як садова культура. Кущі
смородини росли в монастирях, в купецьких і князівських садах.
У старовинних
травниках, датованих ІХ-Х ст. можна зустріти рецепти уварювання смородини до
густоти. Сахара в той час ще не було - і смородину уварювали з медом або
випарювали в печах. Таке смородинове вариво було не що інше, як варення, тільки
без цукру.
Червона смородина
(порічка) в скандинавських країнах використовується як компонент фруктових
супів і підданого. У Німеччині її використовують в комбінації з заварним кремом
або безе, як наповнювач для тортів. У Росії, Україні, Білорусії її
використовують як десерт, перетираючи з сахором, настоюючи близько години.
Ягоди чорної
смородини легко переносять заморожування і зберігання в морозилці, практично не
втрачаючи своїх корисних властивостей.
Зупинка
№5 “Увага! Гриби”.
На цій
зупинці діти мають можливість ознайомитись з деякими преставними царства
грибів:
їх
різноманітністю;
розмноженням;
правилами
збирання грибів.
Проаналізувати
значення грибів в природі та житті людини та розглянути конкретно на
представниках шапкових грибів даної зупинки. Результати заповнити в таблицю :
№
п/п
|
Значення грибів
|
1
|
Санітари
довкілля
|
2
|
Сировина
для лікв.
|
3
|
Окраса
лісів, садів...
|
4
|
Корм
для диких тварин
|
5
|
Продукт
харчування
|
6
|
Сировина
для пива
|
7
|
Випікання
хлібних виробів.
|
Світ грибів цікавий
та різноманітний. Відомо біля 100 тис. видів грибів. В цих організмах є ознаки як рослин, так і тварин. Ознаки рослин – це нерухомість, постійний ріст, живлення розчиненими речовинами, наявність кліткових стінок. В той же час гриби мають ознаки тварин: відсутнісь пластид, наявність в клітинних стінках особливої речовини – хітину (з нього покрови пауків, раків). Гриби мають також якості, властиві тільки їм: майже у всіх грибів вегетативне тіло представляє собою грибницю або міцелій.
Тіло
шляпочного гриба складається із двох частин: і плодового тіла. Плодове тіло це саме
те, що називають грибом, також складається із гіф,
тільки тут вони щільно переплетені.
Якщо розглядати шляпку знизу, то в одних видно отвори трубочок, а в других – пластинки.
Тому по будові нижнього слою шляпки розрізняють рубчасті та пластинчаті гриби.
При збиранні грибів необхідно
суворо дотримуватися основних
правил, щоб уникнути помилок, які можуть призвести до отруєння.
1.
Збирайте лише ті гриби, про які ви точно знаєте, що вони їстівні.
2.
Гриби, що ви їх не знаєте, або коли
приналежність їх до якогось роду викликає сумнів, ніколи не вживайте в
їжу.
3.
Ніколи не збирайте й не їжте грибів перезрілих, червивих та зіпсованих.
4.
Не споживайте сирих грибів.
5.
При збиранні печериць звертайте увагу на колір
пластинок. Ніколи не споживайте «печериць», які мають білі пластинки. У
справжніх печериць пластинки швидко темнішають, а в смертельно отруйної поганки
блідої, за зовнішнім виглядом схожої
на печерицю, пластинки завжди білі.
8.
Усі хрящі-молочники та сироїжки перед солінням треба відварити або вимочити,
щоб вилучити з них гіркі речовини, які шкідливо діють на шлунок.
9. Зморшки
перед готуванням з них страв слід прокип’ятити 10 — 15 хвилин, а відвар
вилити.
10. Гриби
треба використовувати відразу ж після збирання, а при кімнатній
температурі їх не можна довго зберігати сирими, бо вони швидко псуються.
11. Що ж до способу
збирання раджу зрізувати гриб ножем, не ушкоджуючи основи
ніжки.
12.
Будьте уважні !!!
Зупинка №6 “Гніздо лелеки”
Подорож на цю
зупинку екологічної стежки ознайомлює школярів із царством птахів.
Ø
Завдання перед учнями :
Ø Зібрати
інформацію про лелеку.
Вести
спостереження за довкіллям лелек на території школи.
Лелека
(чорногуз) — птах розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200—220 см
та вагою від 2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір'я біле, за винятком махових пір'їн на крилах, які мають чорне забарвлення.
Коли крила птаха складені, то махові пір'їни покривають задню частину тіла,
звідки і походить назва — чорногуз. Дзьоб
та ноги чорногуза червонясті і довгі.
Чорногузи
харчуються переважно дрібними тваринами — дощовими черв'яками, комахами, жабами, мишами,
рибами
та іноді падаллю. Метод полювання чорногуза дуже виразний і його можна
розпізнати на відстані: птах неспішно ходить полями й болотами, а побачивши
здобич, миттєво хапає її дзьобом.
Голос
слабкий. Птахи спілкуються клацанням дзьоба. Клацаннями птахи вітають один
одного, також цими звуками захищають гніздо від конкурентів. Поведінці
чорногуза властивий і шлюбний ритуал, який супроводжується спільним клацанням
дзьобами.
Чорногузи
гніздяться на скелястих підвищеннях, деревах, будівлях та електричних опорних
стовпах. З дерев лелеки вiддають перевагу тим, що ростуть поблизу людського
житла або в заплавах рiк i мають велику розлогу крону.
Навесні, після прильоту та шлюбного ритуалу,
молода пара будує гніздо і самка відкладає 3-6 яєць, які висиджують по черзі самка і самець 30-32 дні.
Яйце чисто бiле, близько 100 грамів вагою. З'являються яйця в гнiздах у другiй
половинi квітня — на початку травня.
Новонароджені
чорногузи вдягнені у ніжний сірувато-білий пух, дзьоб у них темний,
ніжки — жовто-рожеві. Важать вони всього 60-80 грамів. Народжуються
пташенята сліпими, але очі в них відкриваються вже через кілька годин. З
першого дня пташенята їдять самостійно. Годують їх обидва птахи. Вони приносять
їжу у дзьобі чи в глотці (вола у лелек немає) і відригують її в середину
гнізда. У перші дні малята отримують дрібну і ніжну поживу — червів,
личинок комах тощо. Поступово раціон їх розширюється.
Пташенята
перебувають у гнiздi майже два мiсяцi. Вилiт молодняка вiдбувається у другiй
половинi липня — на початку серпня.
Білий
лелека не відноситься до видів птахів, яким загрожує вимирання. На відміну від лелеки чорного, який занесений в Червону Книгу України В Україні багато
прикмет про погоду, пов'язаних із білим лелекою. Він приносить тепло і забирає
його назад у вирій.:
Рано
прилетів — буде тепле літо.
Лелека
починає непокоїтися — на погану погоду.
Активно
тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
Стоїть
на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
Якщо не
відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
Коли
птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго
кружляють біля своїх гнізд.
Таблиця спостережень
І .
Загальна характеристика
В якому році вперше
заселились
|
1995р.
|
Скільки лелек
помічено на
території школи (2012 р.)
|
2
|
Де знаходяться
|
На башні
|
II.
Спостереження за гніздуванням
Скільки гніздуючих пар
|
1
|
Птахи гніздяться колоніями
чи окремими парами
|
Окремими парами
|
Де і яку їжу збирають
|
На полі, на городах, на
водоймах.
Збирають жаб, черв’яків
мишей.
|
Коли почали носити їжу до
гнізда
|
Квітень
|
Кількість лелеченят
|
2
|
Дата вильоту пташенят
|
22 липня
|
Як дорослі й молоді птахи
реагують на появу біля них чи біля гнізда людей.
|
Не реагують
|
Зупинка №7 “Яблуневий сад”
Яблука доспіли, яблука
червоні...
М. Рильський
Я́блуня
(лат. Malus) — рід рослин дрібних листяних дерев і чагарників
родини розових.
Рослина
4-12 м заввишки, з щільними кронами.
Листя
3-10 см завдовжки, чергові, прості, з зубчастим краєм.
Квіти
мають п'ять пелюсток, які можуть бути білими, рожевими або червоними; зазвичай
з червоними тичинками. Цвітіння відбувається навесні і варіюється значно
залежно від підвиду і сорту.
Фрукти
(плід) кулясті з зернятками, різні за розмірами: від 1-4 см в діаметрі (в
більшості видів диких рослин), і до 6 см. Плід несправжній (яблуко), соковитий, багатий на вітаміни, цінний харчовий
продукт.
Яблуня
поширена в північній півкулі. Культурні форми яблуні у світовому асортименті
нараховують до 15 тисяч сортів. Яблуня є одним з найбільш культивованих фруктів
у світі. Зокрема, український селекціонер Ро Лев Михайлович створив 12 сортів
яблуні
Наш
яблуневий сад цього року багатий на врожай яблук. І хочеться використовувати їх з великою користю для
організму.
“Запитання
– відповідь”
Отже, як же зберегти яблука - такі прекрасні та смачні джерела вітамінів до весни?
Є такі способи:
1. Кожне яблучко
обертаємо папером, складаємо в мішки і зберігаємо так.
2. Беремо тканину, змочуємо її гліцерином, і
кожен фрукт обтираємо. Таким чином, яблука збережуть не тільки свою
свіжість, але і соковитість.
3. Яблука квашені -
в них вітаміну С більше, ніж в свіжих.
Ø Чи правда, що зелені яблука набагато корисніші за жовті і
червоні?
Зелені плоди не містять природних барвників,
які забарвлюють шкірку в жовтий або оранжевий колір. На природні барвники у
людини може бути алергія, але її майже не буває на зелені яблука. Тому з точки
зору споживача такі плоди універсальні. До того ж у зелених яблуках менше
цукру.
Ø Скільки
яблук на день можна з'їдати?
Давайте порахуємо. У людини, що працює в
офісі, добова потреба в цукрі складає 45-50 грамів. У середньому яблуці
міститься 9-10 грамів. П'ять штук - це вже вся
добова потреба в цукрі.
Ø Чи
потрібно знімати шкурку з
яблука?
Кількість клітковини в неочищеному яблуці
становить 3,5 грама, а в очищеному 2,5-2,7. Це досить багато, але якщо в
раціоні багато рослинної їжі - бобові, каші, овочі, то в зимовий період краще
шкірку знімати.
Казка про яблуньку
Одного погожого весняного ранку, саме в той
час, коли над землею сходить заспане сонце і купається в оберемках хмар, під
великим кущем смородини тихенько заворушилися торішні листочки. Щось упевнено
пробивалося з-під землі до сонечка. То був маленький
яблуневий паросток.
-Ой , як тут хороше,
який чудовий і теплий ранок,- вигукнув він, тільки-но його перший листочок
показався до світла.-Мені дуже подобається сонце.
З кожним днем паросток набирався сили, п’ючи солодкий сік землі і тягнучи свої
листочки до світила. Та ось одного ранку маленька яблунька побачила, що світла
для її ніжного листячка стає все менше і менше. Юне деревце з острахом
поглянуло вгору. Прямо над ним зеленів кущ крислатої смородини.
-Чи не могли б ви
розсунути своє листя і подарувати мені трохи світла?- обережно спитало маленьке
деревце. Але кущ смородини був занадто пихатий, він з погордою глянув униз
-Щоб я тобі допоміг.
Не бути цьому! Треба було проростати в іншому місці. Тут споконвіків росту я. А
ти засохнеш.
І смородина гордо
потягнула свої листки вгору, ще більше заслоняючи сонце маленькому дереву.
Яблуньці хотілося
плакати, їй було дуже боляче, але вона не мала більше з ким поговорити, бо
навкруги,окрім густої трави, нічого більше не росло. Вона вже приготувалася до
того, що, можливо, засохне і більше ніколи не побачить голубого неба і
яскравого сонця.
Але все сталося
зовсім не так. Літо того року видалося дуже спекотним, і кущ смородини (сам
того не бажаючи), своїм розлогим гіллям захищав яблуньку від спеки. Вона добре
вкоренилася і пішла в ріст.
Минуло декілька
років. І от одного теплого весняного ранку, саме тоді, коли край неба зарожевів
від сонячних променів, яблунька зрозуміла, що вона виросла і стала вже досить
велика.
Раптом дерево почуло якийсь
несміливий голос, який просив дати хоч трохи світла. Яблуня глянула донизу.
Ого-го, так це ж той самий кущ смородини. Тільки зараз він був досить
маленьким, порівняно з нею. Вона трішки розсунула гілля і пустила сонячний
промінь на смородину. Яблунька не була злопам’ятною.
Зупинка №8 “Квітник”
Подорож на цю
зупинку екологічної стежки ознайомлює школярів з представниками квітів. Весною
розцвітають підсніжники, нарциси, піонії, тюльпани, восени радують нас
чорнобривці, мальви, айстри. Учні
вчаться вирощувати доглядаючи квіти,
спостерігають, вивчають, досліджують та просто милуються!
Чорнобри́вці
- рід однорічних трав'янистих рослин родини кошичкоцвітих.
Рослина створює кущі різної
висоти досить щільні. Існують різновиди від 20 до 120 сантиметрів заввишки. Давно «одомашнена», але перебільшено
залишається як декративна культура. Має числені гібридні форми від
світло—жовтих до насичено жовтогарячих і коричневих квітів. Суцвіття складне,
має і махрові форми. Має довгий період цвітіння — від червня до жовтня на
Україні. Квіти, що мають специфічний аромат, запилюють комахи.
Плід - щільно сплюснутий,
видовжений. Один грам насіння має до 280-700 насінин. При збереженні в сухому
приміщенні насіння зберігає всхожість до 3-4 років.
Мальва (проскурника) — цінна
декоративна однорічна і багаторічна рослина, часто культивується
в садівництві як дворічна. Мальва — рослина висотою до 1-2 м, стебла
шерстисто-опушені. Листя мальви великі, з серцеподібною підставою,
округло-зубчасті. Коріння довгі, розгалужені. Квіти мальви махрові або прості,
великі. Забарвлення квіток різноманітне. Цвіте до середини серпня.
Рослина мальва має
потребу в добре удобреному грунті, рясному поливі, відкритому
місцезнаходженні під сонцем і захистом від вітру. Мальві протипоказаний
застій води.
Мальва застосовується для посадки
у великих групах, в центрі клумб, на рабатках, вздовж доріжок. Мальва
— квітка високий, добре виглядає на задньому плані міксбордерів. Квітуча мальва
дуже ефектна і добре помітна здалеку.
Підсніжник звичайний — це
рослина з білосніжними квітами що родом із півдня Європи, де він росте в
гірських лісах на вологому грунті. Всі
види мають по три білі пелюстки, які оточують білу із зеленою плямою оцвітину. Коли
бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні,
довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші.
Усередині заховано шість тичинок і маточка.
Ця рослина навесні
користується величезним попитом, часто її масово збирають для продажу або
пересадки. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників
було багато, вони зникають або зникли. Підсніжник потребує охорони, він
занесений до Червоної книги України (2009).
Відпочинемо!
“Чи знаєте ви квіти?”
1. Яку квітку
називають королевою квітів? (троянда)
2. Назвіть улюблені
квітки України (волошка, мальва,
чорнобривці)
3. Які квіти
розкриваються лише вночі? (матіола, декоративний тютюн)
4. Назвіть які квіти
ніколи не бувають у природі: синіми (гвоздика, троянда, шавлія, ромашка,
гладіолус, календула, жоржина, лілія); червоними (дельфініум, волошка).
5. Що символізують
такі квіти:
лілія
(чистота) фіалка (скромність)
айстра (журба) незабудка (пам’ять)
мак
(молодість)
гвоздика (вірність)
троянда
(кохання)
волошка (ніжність)
жоржини
(новини)
барвінок (вічне кохання)
білий
бузок (самотність).
6. Яку квітку в
Америці звуть квіткою богів? (чорнобривці)
7. Яку квітку першою
взяли під охорону? (едельвейс, 1878 р. у Швейцарії)
8. Яка квітка
вважалася священною в Стародавньому Єгипті? (лотос)
9. Які квіти
“плачуть” перед дощем? (бальзамін, монстера, кали, плакуча трава)
10. Назвіть
традиційні квіти українського віночка? (барвінок, мак)
11. Які квіти
використовують у парфумерії? (троянда, конвалія, ірис)
12. Що означає назва
“айстра”? (зірка)
13. Назвіть народні
назви таких квітів:
ірис (півники)
гладіолус (косарики)
примула (ключики).
14. Чому одну з
ранньовесняних рослин назвали мати-й-мачуха? (листки цієї рослини зверху
блискучі і на дотик холодні, знизу поверхня листка вкрита м’якими ніжними
волосинками. За таку будову листка в народі назвали нижню частину –“мати”,
верхню – “мачуха”)
15. Яка з квіткових
рослин найменша? (в Україні – ряска, водяна рослина, у світі – вольфіл, теж
водяна рослина)
16. Яка рослина є
символом тріумфальної перемоги? (лавр)
17. Чому гіацинт
називають квіткою дощів? (гіацинт швидко зацвітає після теплих весняних дощів)
18. Які рослини
цвітуть найдовше і скільки днів? (орхідеї цвітуть 90 днів)
19.. Чому в одних
квіток первоцвіту стовпчик маточки короткий, а в інших довгий? (щоб запобігти самозапиленню
квіток)
20. Квіти яких рослин
цвітуть лише один день? (квасенції, тигрідії)
22. З яких квітів
виготовляють ефірну олію? (троянда, жасмин, конвалія. фіалки, лаванда)
23. Які квіти широко
використовуються в медицині з лікувальною метою? (конвалія, наперстянка,
строкатка, мальва)
24. Назвіть перші
весняні квіти. (підсніжник, первоцвіт, фіалка, медунка, сон-трава)
25. Назвіть рослини,
квіти яких мають сильний і приємний запах. (троянда, матіола, левкой, запашний
горошок, резеда)
26. Суцвіття яких рослин
називають кошиком? (ромашки, айстри, соняшника декоративного).
Зупинка №9 “Могутні дуби”
Дуб (лат. Quercus) — рід дерев родин букових (Fagaceae). Рослина однодомна і світлолюбна (потребує багато світла).
Плід — горіх (жолудь). Зростає на більшій частині
України, в Степу — рідше, головним чином
по долинах річок. Дуб у багатьох народів вважався найкрасивішим
деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов'ю. На латинській мові недарма
дуб так і називається: «гарне дерево»
— Кверкус (Quercus), від кельтських слів
«quer» — «гарний» і «cuez» — «дерево».
Дуб —
величезне дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими
кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно
враження потужності і сили. Це найбільш довговічна рослина: іноді дуб живе до
двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто. Дуби бувають літні,
зимові та вічнозелені. У літнього рано розпускаються червонуваті
листя і восени опадають. У зимового дуба листя з довгими черешками з'являються
пізно, але восени не опадають, а засохлі тримаються на гілках всю зиму. У дуба,
що росте у Франції, Іспанії, Італії і на Кавказі, зелені листя не сохнуть і не опадають. Це корковий дуб.
Деревина
дуба особливо міцна, і дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають
чорними і ще міцнішими. Чорний дуб особливо цінується в столярних роботах.
Дуб
починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в
п'ятдесятилітньому віці. Разом з листям з'являються повислі сережки з
тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають
маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в кругленькій чашечці — плюсці.
Дуб —
основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною,
грабом, ясенем,
ялиною, буком.
Росте на більшій частині України, в Степу
рідше, головним чином в долинах річок. Він займає 27% площі державного лісового
фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок
у Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.
Існує
також стародавня легенда про те як в одному королівстві жив князь Понтелей зі
своЇм сином Дубіном.Після смерті батька почав правити його син. Він був дуже
жадібний, та злий. Він кожен день страчував невинних людей, йому це дуже
подобалось. Жителям це дуже не подобалось,та вони не могли протистояти війнам
та князю. Тому вони пішли до великої гори їхньої країни, де жив маг. Вони
просили допомоги. Маг допоміг їм і пішов до князя. Всіх хто підкорився він
перетворив на жолудів,а самого князя на дерево Дуб в честь його ім'я. І досі
цей дуб стоїть в Закарпатьській області в Великоберзянського району під назвою Дідо-Дуб, якому вже понад 1200 років.
Людину завжди
вражала величність дубів, їхня довговічність. При розкопках в Україніу селищах,
вік яких перевищує 5000 років, археологи знайшли піч. Де збереглися відбитки
жолудів на глині: наші далекі предки пекли в них хліб. Жолуді цінний корм для
тварин. Їх з апетитом поїдають сойки, заготовляють на зиму білки. А для кабана
– найголовніша їжа..
Загадки про дерева та кущі
Струмки
вибігли на гору дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще
кіски. Звуть подружок цих... (берізки).
Загубилась
в верболозі, дні і ночі ронить сльози.
(верба).
І
маленькі, і старенькі влітку, взимку, навесні,
Всюди
вдягнені гарненько у зелені сукні всі.
(Ялинки).
Навесні
зацвіла білим цвітом,
А в
жнива – червоним плодом. (вишня).
Видивляється
у воду на свою хорошу вроду. (калина).
Я –
дерево-красень, а звуть мене... (ясен)
На
дереві народився в кожусі,
Кожух
розірвався, і я на землю впав. (каштан).
Викупана
в сонечку, стоїть собі донечка.
Бджоли
сонячний медок дістають з її квіток.
(липа).
Живе
один батько і тисячі синів має.
Всім
шапки справляє, а сам не має (дуб).
Ти мене
не обминай, а скоріше відчиняй.
Не
дивись, що я міцний, розіб’єш, а я смачний.
Недарма
кладуть і пиріг. Упізнав? Та я ... (горіх).
Зупинка
№10 “Вічнозелені дерева”.
Остання наша зупинка
біля вічнозелених красунь, які є окрасою шкільного
подвір’я цілий рік, а особливо взимку. На цій зупинці діти ознайомлюються
одразу з двома представниками голонасінних: ялиною сріблястою та колюча.
Ялина
колюча відноситься до вічнозелених хвойних дерев. Тіньовитривала. Росте надзвичайно
повільно, має досить щільну крону виключно конічної форми, діаметр стовбуру від
2 до 40 см.
Стовбур у неї
стрункий, досягає 60-90м у висоту. Нижні гілки ялини не відмирають, а вкривають стовбури дерев знизу вгору, утворюючи гарну
конусоподібну крону.
Голки в ялинки
короткі і розміщені на пагонах поодиноко, живуть до 12 років.
Шишки в ялини
видовжені й м’які.
Ялина
блакитна Picea pungens glauca -
дерево, висотою до 15 - 30 м, з конусоподібною кроною. Хвоя блакитнувата,
довжиною 2-3 див. Від інших ялин відрізняється довгою дуже гострою хвоєю, що
стирчить чотиригранно, кольори якої може змінюватися від зеленого, блакитного,
або сизого до майже білого.
Ялина колюча її форми – срібляста і блакитна
ялини – як декоративні рослини є окрасою будь-якого парку чи
навіть школи. Усі ці ялини об’єднуються в рід – Ялина.
Ялинка нам
знайома з дитинства. Десятки мільйонів ялинок щорічно прикрашають наші оселі. А
чи замислювалися ви, який довгий шлях потрібно ялинці пройти,
щоб потрапити до вашої оселі.Потрібно 10, 15 чи навіть 20 років, щоб виросла така красуня. Чи краще зберегти
її?
Слухання казки “ЯК ЇЖАЧОК ВРЯТУВАВ ЯЛИНКУ”
Колись давно, на
зеленій Галявинці, під кучерявим Дубком жив сіренький Їжачок. Кирпатий, з
чорними намистинками очей і геть без голочок, що ми звикли бачити на ньому
сьогодні. На той час ними пишалася тільки зелена Ялинка. Вона дуже вихвалялася
своїм вбранням і нікого не підпускала до себе – боляче кололася. Іноді навіть
насміхалася над Їжачком, який сумлінно працював зранку й до пізнього вечора,
збираючи гриби, ягоди, горішки.
– От мені нічого не потрібно! – гордовито
промовляла Ялинка. – І ніхто мені не потрібен! Я найкрасивіша на цій
Галявинці...
Пихата красуня
навіть Ворона відігнала від себе, який полюбляв відпочивати на одній з гілок
Ялинки..
А Ворон узяв та й
перебрався на Дубок, під яким жив Їжачок. Вони незабаром подружилися. Ворон
навіть допомагав переносити сіренькому другу до його схованки лісові скарби. Та
й забули геть про гордовиту Ялинку.
Якось на Галявинку з
Чорного болота увірвався розбишака Бобер. На своєму шляху злюка уздрів Ялинку.
Своїми гострими-прегострими зубами почав пиляти ніжний стовбур красуні. Це
побачив Ворон і мерщій полетів до Їжачка:
– Швидше, сіренький,
біжи на допомогу Ялинці! Там розбишакує злий Бобер! А я ще когось покличу!..
Забув ураз Їжачок
про Ялинчині кепкування. Чимдуж помчав на поміч. А за ним – Ворон, кличучи
інших мешканців лісу на підмогу. Та чомусь ніхто не поспішав озиватися.
Тоді друзі удвох
заходилися боронити зелену красуню. Проте у друзів нічого не виходило – не
боявся Бобер з гострими зубами рятувальників. Відлетів натомість мудрий Ворон
вбік і каже Ялинці:
– Хай
Їжачок зайде з іншого боку під твої розкішні віти, а ти йому голок сипони
трохи. Він стане колючим і налякає злюку з Чорного болота.
Так і вчинили. Поки
хоробрий Ворон відволікав Бобра, Їжачок став колючим. Розправив Ялинчині голки
на спині і пішов у наступ.
Злякався Бобер,
відступив. А тут його Ворон давай скубати. Втік розбишака з Галявини...
З тих пір їжаки
почали ходити з колючками. Правда, ті з часом потемнішали. Ворони відтоді
голосно каркають, коли хтось чужий до лісу заходить. Ялинки скидають іноді
частину своїх голок. А бобри стали боятися їжаків і ніколи тепер не гризуть
своїми гострими зубками лісових красунь – ялинок.
Ось така історія
трапилася давно колись...
Віктор Борисович
Васильчик
Робота на нашій стежці не зупиняється. Ми і надалі
будемо працювати, вивчати та урізноманітнювати нашу роботу.
Досвід та знання, які учні отримали на еологічній
стежці були цікавими і корисними.
Пам’ятай
:
Ріки і
гори, озера й поля –
Це наша
рідна, хороша Земля.
Будь їй
ти другом, люби, бережи,
Приклад
у цьому усім покажи.
Квіти
хай квітнуть, співають пташки,
Хай
всіх привітно стрічають стежки.
Кожна
стежина в майбутнє веде –
Там
радість і щастя чекаю тебе!
