Опис досвіду роботи
Початкова школа – це певний період в процесі становлення
особистості дитини. Розуміючи це, я прагну зробити так, щоб перші роки навчання
моїх учнів були сходинкою інтелектуального, соціального, фізичного розвитку,
першим кроком в напрямку самовиховання і великим кроком в напрямку виховання.
При підготовці та проведенні уроків я намагаюсь використати
весь багаж знань моїх студентських років, а також надбання методичної,
дидактичної літератури, періодику, досвід колег по роботі. Завжди намагаюсь
бачити даний урок в контексті уроків всієї теми, в поєднанні з попереднім і
наступним уроками. Виходячи з цього, вибираю тип уроку та його структуру.
Намагаючись завжди реалізувати міжпредметні зв’язки.
Велику увагу при підготовці до уроків приділяю плануванню
діяльності учнів на уроці. Здійснюю це в напрямку розвитку розумової діяльності
учнів, в напрямку збагачення та вдосконалення їх життєвого досвіду..
Не намагаюся ставити своїм надзавданням уроку таке як :
Перевірити. Вивчити. Ознайомити. Найголовніше в кожному уроці, я вбачаю у
забезпеченні єдності навчання, виховання та розвитку, у забезпеченні практичної
спрямованості всіх уроків, на виході моїх уроків на теперішнє та майбутнє життя
моїх вихованців.
У своїй діяльності
намагаюсь слідкувати, щоб форми та методи навчання і виховання були
ефективними, але не обтяжливими для учнів. Щоб вони спонукали дітей до розвитку
уміння виділяти головне, порівнювати, узагальнювати, логічно мислити та робити
висновки.
Так на етапі перевірки вивченого матеріалу застосовую вправи
за аналогією до виконаних, невеликі самостійні роботи або тестові завдання, а
також фронтальне опитування. Ці види перевірки дають змогу визначити прогалини
учнів у вивченому матеріалі.
Перед подачею нового матеріалу намагаюся поставити проблему
перед учнями і вирішувати її колективно. Під час цього вирішення учнів
співставляють, обґрунтовують, роблять висновки і потім порівнюють їх із
правилом у підручнику. Так при вивчені теми “Поняття про займенник як частину
мови” з української мови пропоную учням самостійно поспостерігати за вживанням
займенників в реченні і визначити їх роль. Проаналізувавши різні речення, діти
приходять до спільної думки, що займенники відповідають на ті самі питання, що
й частини мови, замість яких вони вживаються, що дає змогу уникнути повторів,
надати тексту більшої виразності. Прочитавши правило, учні зауважують, що їхні
висновки збігаються з правилом. Така постановка питання дає учням можливість
самостійно шукати рішення тієї та іншої проблеми, дає впевненість у своїх
силах, у правильності вибору шляху вирішення проблеми.
Під час етапу закріплення знань пропоную різноманітні вправи
на застосування вивченого матеріалу, такі, як картки оперативного контролю,
складання діалогів, творчий переказ прочитаного, “дерево рішень”. Наприклад, на
уроці громадянської освіти при вивчені теми “Юридична відповідальність за
правопорушення” пропоную учням записати на заздалегідь заготовлених листочках
червоного кольору найпоширеніші правопорушення серед дітей. Учні пишуть : крадіжка, прогул уроків, вимагання
та ін., але поряд із червоними листочками на дереві є і
зелені. Тому на зелених пропоную записати ті риси характеру, які людині
слід виробити, щоб жити “по совісті”.
На різних етапах уроку з української мови, українського
читання пропоную гру “Мікрофон”. Використовуючи цю іграшку, наголошую, щоб вони
уявляли себе на сцені, відповідали повними реченнями, чітко, зв’язно. Ця гра
дає змогу сконцентруватися, обдумати кожне речення, розвивати зв’язне мовлення.
Засвоєння основ математики в початкових класах
вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й
узагальнення, активності думки.
Багатьом учням математика здається
нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила,
не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового
матеріалу.
Здобуті учнями міцні знання перетворюються
в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи
думки. На уроці намагаюсь застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів. Підводили
їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. На мою думку, сучасна школа має
озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої
розумової і практичної діяльності.
На уроках математики застосовую дидактичну гру “Математичний диктант”, яку можна
використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його
закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і
глибшого їх осмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь
та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.
Намагаюсь організовувати навчання учнів без примусу,
розвивати в них стійкий інтерес до знань, потребу в їх самостійному пошуку.
Тому навчально-пізнавальну діяльність будую в такій послідовності : інтерес –
пошук – знання – вміння. Великі можливості для такої діяльності створює робота
над навчальними проектами.
Тому, націлюю учнів на
довготривалу роботу. Це дає змогу кожній дитині знайти потрібну інформацію, виступити
з нею перед однокласниками, цікаво оформити матеріали, взяти участь у
заключному уроці, що є підсумком роботи над проектом. Тему проекту стараюсь
вибрати таку, яка є близька дітям. На мою думку, це спонукає не тільки до
пошуку інформації, а й на опис власних спостережень.
У результаті пошукової діяльності мої вихованці презентували
такі проекти : “Народні свята в Україні”, “Замки України”, “Мій мовний
довідник”, “Школа ввічливості”.
На уроках прагну здійснювати індивідуальний,
диференційований, особистісно-орієнтований підхід до своїх учнів. Значну увагу
приділяю організації самостійної роботи школярів.
На різних етапах уроку пропоную учням дидактичні ігри :
“Кубик - рубик”, “Чарівні круги”, “Асоціації” та інші. Адже дидактична гра - це
не тільки розваги , а й навчання, що вимагає складних розумових операцій,
аналізу і синтезу.
З метою перевірки засвоєння програмного матеріалу
використовую різні ігрові форми роботи на уроках. Це такі, як інсценізація
дитячої казки , інтелектуальна гра “Найрозумніший”, ігри “Розумники та
Розумниці”, “Щасливий випадок”, “Математичний КВК”, “Еврика”.
Вибираючи дидактичну гру завжди враховую цілі та завдання
уроку, рівень розвитку своїх учнів, підготовленості їх з даної теми. Щоб
зацікавити учнів, роблю навчальний процес більш невимушеним і ефективним,
стараюсь творчо підходити до використання дидактичних ігор на уроках.
З великою увагою підходжу до проблеми сучасної школи –
домашніх завдань. Намагаюсь вибирати оптимальний варіант і складність завдань;
вибирати завдання творчого характеру; проводжу пояснення щодо його виконання.
Я глибоко переконана, що навчання має мати виховне підґрунтя.
Тому велику увагу приділяю патріотичному, моральному, естетичному вихованню,
вихованню громадянської свідомості, здорового способу життя. І найголовніше
правило, яке я сповідую, це любов до дітей, прагнення їх розуміти,
підтримувати, допомагати і не нашкодити.
Учні активно беруть участь у різних конкурсах : “Колосок”,
“Кенгуру”, “Знавці української мови ім.. П. Яцика”, “Зелені легені нашої
планети”, “Збережи ялинку!” , “Годівничка” “Відгук на прочитану сучасну дитячу
прозу”.
У підготовці та проведенні уроків, виховних заходів, годин
спілкування учнями, використовую педагогічну пресу : журнал “Початкова освіта”,
газети “Розкажіть онуку”, “Початкова школа”, методична та наукова література.
Намагаюсь запозичувати досвід керівників адміністрації школи
: директора - Гурського Ігора Володимировича, заступника по навчальній роботі -
Айриш Ольги Богданівни, заступника по виховній роботі - Процюк Наталії
Миколаївни, які дають мені завжди мудрі поради, як в організації навчального
процесу, так і з виховних питань.
У міжатестаційний період брала участь у конкурсі “Вчитель
року” ( 2005 році ) ; у 2010 році була учасником конкурсу “Новітній інтелект
України”, де зайняла ІІІ місце; з 2004-2007р була одним із засновників та
радником шкільного клубу “Волонтер”, а також у
методоб’єднанні вчителів початкових класів, де проводила відкриті уроки,
виступала на шкільному, окружному педчитанні.
На мою думку, слово вчителя має не
тільки нести інформацію, а й дивувати, захоплювати, інтригувати. Звісно, для
цього вчитель повинен бути людиною ерудованою, обізнаю, емоційною, здатною
зацікавити учнів своїм предметом і зробити їх співавторами уроку, адже ще В.
Сухомлинський зазначив : “Найважливіше – у своєму учневі бачити живу людину.
Навчання – це насамперед живі людські відносини між педагогом і дітьми, а не
перекладання знань з голови педагога в голову учня”. Саме таким педагогом,
протягом усієї своєї педагогічної діяльності я прагну та намагаюся бути.
