Форми організації інтерактивного навчання

Форми організації інтерактивного навчання

Усі інтерактивні технології навчання ми умовно поділили на три групи залежно від доцільної для їх використання форми навчальної діяльності учнів. У сучасній педагогіці вирізняють чотири форми навчальної діяльності учнів :

1.     Парну ( робота учня з педагогом чи однолітком один на один ).

2.     Фронтальну ( учитель навчає одночасно групу учнів або весь клас ).

3.     Групова або кооперативну ( всі учні активно навчають один одного ).

4.     Індивідуальну ( самостійну ) роботу учня.

КРИТЕРІЇ ПОРІВНЯННЯ	ПАСИВНЕ НАВЧАННЯ	ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ
1. Обсяг інформації	За короткий проміжок часу можна “пройти” великий обсяг інформації	Невеликий обсяг інформації потребує значного часу
2. Глибина вивчення змісту	Зорієнтований на рівень знання й розуміння	Учні засвоюють усі рівні пізнання
3. Відсоток засвоєння	Невисокий	Високий
4. Контроль над процесом навчання	Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені	Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачені
5. Роль особистості педагога	Особисті якості педагога залишаються в тіні, він виступає як “джерело” знання	Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор
6. Роль учнів	Пасивна	Активна
7. Джерело мотивації навчання	Зовнішнє	Внутрішнє

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

 Робота в парах

Технологія найефективніша на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети : засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнерами і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватися, вміння переконувати, вести дискусію.

Використання такого виду співпраці унеможливлює ухилення учнів від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу. Серед них можна назвати такі :

1.     Обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ.

2.     Узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності.

3.     Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного.

4.     Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми.

5.     Розробити разом питання до викладача або до інших учнів.

6.     Проаналізувати разом проблему, вправи чи експеримент.

7.     Протестувати й оцінити роботу один одного.

8.     Дати відповіді на запитання вчителя.

9.     Порівняти записи, зроблені в класі.

Як організувати роботу

Запропонуйте учням завдання, поставте питання для невеличкої дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для обдумування ймовірних відповідей або рішень індивідуально.

Об’єднайте учнів у пари, визначте, хто з них висловлюватиметься першим, і запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Краще одразу визначити час на висловлення кожного в парі й на спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Учні мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

По завершенні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потреби це може бути початком або іншої пізнавальної діяльності.

Ротаційні ( змінювані ) трійки

Діяльність учнів у цьому разі подібна до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою осмислення, засвоєння, закріплення тощо.

Як організувати роботу

Розробіть різноманітні питання, аби допомогти учням почати обговорення нового або роз’ясненого матеріалу. Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

Об’єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку праворуч і трійку ліворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.

Поставте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 0 залишаються навісці й є постійними членами трійки. Результатом буде зовсім нова трійка.

Ви можете змінювати трійки стільки разів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.

Два – чотири – всі разом

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусії.

Як організувати роботу

Поставте учням питання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для обдумання ймовірних відповідей або рішень індивідуально.

Об’єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі й на спільне обговорення. Зауважте, що пари обов’язково мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Об’єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов’язкове.

Залежно від кількості учнів у класі можна об’єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

Карусель

Цей варіант кооперативного навчання найефективніший для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Цю технологію застосовують :

·                          для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій ;

·                          для збирання інформації з певної теми ;

·                          для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань ;

·                          для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Як організувати роботу

Розставте стільці для учнів у два кола.

Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, які сидять у зовнішньому – обличчям до нього. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє – рухливе : за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

За першого варіанта організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку триває обмін думками у перших парах, наводяться необхідні відомості. Учні фіксують у своїх записничках усе, що повідомляє протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія триває, однак учні намагаються наводити нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, вже відточують свою систему аргументів, а також набувають досвід спілкування з різними партнерами.

За другого варіанта використання “Каруселі” кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має аркуш із конкретним питанням і під час пересування збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці заслуховуються окремі відповіді, обговорюються питання, які виявилися найскладнішими, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому разі застосування методу сприяє узагальненню наявних в учнів знань, активізації їх і перетворенню на загально групове надбання.

За третього варіанта застосування “Каруселі” учні заздалегідь готують питання або поняття й записують його на маленьких аркушах, а на звороті пишуть своє ім’я. Під час роботи партнери ставлять один одному питання, й у разі правильної відповіді учень одержує від автора питання цю картку. Наприкінці вправи підраховують кількість зароблених карток і визначаються переможці.

Робота в малих групах

Робота в малих групах доцільно використовувати для розв’язання складних проблем, що потребують колективного обговорення. Якщо докладені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще обрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використання малі групи тільки тоді, коли завдання потребує спільної, а не індивідуальної роботи.

Як організувати роботу

Переконайтеся, що учні володіють знаннями й уміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів – вони не докладатимуть зусиль для виконання її.

Об’єднуйте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П’ять – шість учасників – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в малій групі. В процесі формування груп уникайте навішування жодних “ярликів” на учнів.

Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся, що учні сидять по колу : пліч-о-пліч. Всі члени групи мають добре бачити один одного.               

Повідомте (нагадайте) учнів про ролі, які вони мають розподілити між собою й виконувати під час групової роботи:

• Спікер, головуючий (керівник гру­пи):

— зачитує завдання групі;

— організовує порядок виконання;

       — пропонує учасникам групи вис­ловитися по черзі;

— заохочує групу до роботи;

— підбиває підсумки роботи;

— визначає доповідача.

• Секретар:

— веде записи результатів робо­ти групи;

— записи веде стисло й розбір­ливо;

— як член групи має бути гото­вий висловити думки групи під час підбиття підсумків чи допомогти доповідачу.

• Посередник:

— стежить за часом;

— заохочує групу до роботи.

• Доповідач:

— чітко висловлює думку групи;

— доповідає про результати ро­боти групи.

Будьте уважні до питань внутрішньо-групового керування. Якщо один із учнів має відзвітувати перед класом про робо­ту групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

Поставте кожній групі конкретне зав­дання й дайте інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше однієї чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз.

Стежте за часом. Надайте групам до­статньо часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, які викону­ють завдання раніше за інших.

 Обміркуйте, як ваш метод заохочен­ня (оцінки) вилине на застосування технології роботи в малих групах. Забезпеч­те нагороди за групові зусилля.

Будьте готові до підвищеного га­ласу, характерного для спільного навчання.

Під час роботи груп обійдіть їх, за­пропонуйте допомогу. Зупинившись біля однієї групи, не відволікайте увагу на себе. Зважте свою роль у такій ситуації.

Запропонуйте групам представити результати роботи.

Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.

Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних результатів і питань організації процедури групової діяльності.

Саме таким чином ви маєте органі­зовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів.

Важливими моментами групової ро­боти є опрацювання змісту і презентація групами результатів колективної діяль­ності. Залежно від змісту й мети навчан­ня можливі варіанти організації роботи груп.

1. "Діалог". Сутність його полягає у спільному пошукові групами узгодженого рішення. Це відбивається у підсум­ковому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу слід зосередити на сильних моментах у по­зиції інших.

Клас об'єднують у 5 — 6 робочих груп і групу експертів із сильних учнів. Робочі групи отримують 5 — 10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдан­ня, стежить за роботою груп і контро­лює час. По завершенні роботи пред­ставники від кожної робочої гру­пи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис.

Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорю­ють і доповнюють її. До зошитів заното­вують остаточний варіант.

2. "Синтез думок". За метою та по­чатковою фазою дуже нагадує попередній варіант групової роботи. Але після об'єд­нання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а переда­ють свій варіант іншим групам. Ті до­повнюють його своїми думками, підкрес­люють те, із чим не погоджуються. Оп­рацьовані таким чином аркуші передають експертам, котрі зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, який обговорює весь клас.

3. "Спільний проект". Має таку саму мету та принцип об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, мають різний зміст і висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складають спільний проект, який рецензує й допов­нює група експертів.

4. "Пошук інформації". Різновидом роботи в малих групах є командний по­шук інформації (зазвичай тієї, що допов­нює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовують з метою пожвавлення сухого, іноді нецікавого мате­ріалу.

Для груп розробляють запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. Ними можуть слу­гувати:

• роздатковий матеріал, документи ;

• підручники, довідкові видання ;

• доступна інформація на комп'ю­тері;

• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

• прилади.

Учнів об'єднують у групи. Кожна група отримує запитання з теми уроку. Визначають час на пошук та аналіз інфор­мації. Наприкінці уроку заслуховують повідомлення від кожної групи, які потім повторюються або доповнюються всім класом.

5. Коло ідей (Раунд робін, кругова система)

Метою "Кола ідей" є розв'язання гострих суперечливих питань, складання переліку ідей і залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологію застосовують, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, що складається з кількох питань (по­зицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершили викону­вати завдання і готові представити інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект обговорюваної проблеми. Вчитель по колу запитує всі групи по черзі, поки вичерпаються ідеї. Це дає змо­гу кожній групі розповісти про результа­ти своєї роботи, уникаючи ситуації, коли група, що виступає першою, викладає всю інформацію.

Як варіант можна представляти по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефек­тивним у разі розв'язання проблемних питань. Для складання переліку думок мож­на запропонувати кожному учневі по черзі висловити одну ідею усно або написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Учитель збирає усі картки і скла­дає перелік зазначених у них ідей на дошці, або починає дискусію, користую­чись інформацією з карток.

  

Акваріум

Це ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах. Він ефективний для розвит­ку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати й аргумен­тувати свою думку. Може бути запропо­нований тільки за умови, якщо учні вже мають певні навички групової роботи.

Як організувати роботу

Учитель об'єднує учнів у групи по 4 — 6 учасників і пропонує їм ознайомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так :

-                 прочитайте завдання вголос ;

-                 обговоріть його в групі ;

-                 за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, учитель знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос, упродовж 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв’язання проблемної ситуації. Учні, котрі перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення.

По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання :

-                 Чи погоджуєтеся ви з думкою групи ?

-                 Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною ?

-                 Який із аргументів ви вважаєте найпереконливішим ?

Така бесіда має тривати 2-3 хвилини. Після цього місця в “Акваріумі” займає інша група, котра обговорює наступні ситуації.

Наприкінці учитель має обговорити з учнями перебіг групової роботи, прокоментувати міру володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах “акваріуму” можна підбити підсумки уроку, або за браком часу, обмежитися обговоренням роботи кожної групи.

Мікрофон

Різновидом загально-групового обго­ворення є технологія "Мікрофон", що надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запи­тання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Як організувати роботу

 Поставте питання класу. Запропонуйте класу якійсь пред­мет (ручку, олівець тощо), який ви­конуватиме роль уявного мікрофо­ну. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово. Надавайте слово тільки тому, хто отримує “уявний" мікрофон”. Запропонуйте учням говорити ла­конічно й швидко (не більше хвилини).

Не коментуйте і не оцінюйте на­дані відповіді.

Незакінчені    речення

Цей прийом часто поєднують із "мікрофоном". Він дає змогу грунтовні­ше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу

 Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель фор­мулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступ­ний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими речен­нями, наприклад: "на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було..."; або: "ця інформація дає нам підстави для висновку, що..."; або: "це рішення було прийнято, бо..." тощо.

Мозковий штурм

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовувана для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми. Мозковий “штурм” спонукає учнів виявляти уяву і творчість, уможливлює вільне висловлювання ними власних думок.

Мета "мозкового штурму" чи "моз­кової атаки" полягає у збиранні якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх учнів упродовж обмеженого часу.

Як організувати роботу

Після презентації проблеми й чітко­го формулювання проблемного питання (його краще записати па дошці) запропо­нуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти.

Підчас "висування ідей" не пропус­кайте жодної. Якщо ви судитимете про ідеї й оцінюватимете їх під час вислов­лювання, учні зосередять увагу на обсто­юванні своїх ідей, а не на спробах запро­понувати нові й досконаліші.

Необхідно заохочувати всіх до вису­вання якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозково­го штурму не вдасться зібрати чимало ідей, не можна пояснити тим, то учас­ники піддають свої ідеї цензурі - двічі подумають, перш ніж висловляться.)

Кількість ідей заохочується. Адже зрештою кількість породжує якість. За умови висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто сприяє висловленню нових, що перевершують початкові.

У класі можна повісити такий плакат:

А . Кажіть усе, що спаде вам на думку !

Б. Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших.

В. Можна повторювати ідеї, запро­поновані будь-ким.

Г. Розширення запропонованої ідеї за­охочується.

Наостанку обговоріть й оцініть за­пропоновані ідеї.

Варіант "мозкового штурму" — "ме­режа" чи "кульки". Тут пускове слово (питання) пишуть у "кульці" в центрі сторінки. Коли обговорюють споріднені проблеми, їх записують на папері із за­значенням зв'язку. Водночас "мозковий штурм" вільного типу дає можливість за дуже короткий період (три — п'ять хви­лин) записати ідеї, що виникли.

Обидва варіанти мають на меті зао­хочувати вільне висловлювання ідей.

Навчаючи — вчуся

Метод "Навчаючи — вчуся" вико­ристовують при вивченні блоку інфор­мації або узагальненні й повторенні вивченого. Він дає учням змогу взяти участь у переданні своїх знань однокласникам.

  Застосування цього методу надає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні питання й підви­щує інтерес до навчання.

Як організувати роботу

 Підготуйте картки із фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кож­ного учня.

Роздайте по одній картці кожному.

Упродовж кількох хвилин учні чита­ють інформацію на картці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане.

Запропонуйте їм почати ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією однокласників.

Учень може одночасно говорити тільки з кимсь одним. Завдання поля­гає у тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншо­го учня. За відведений час треба забезпе­чити спілкування кожною учня з макси­мальною кількістю інших для отримання якомога повнішої інформації.

Коли учні завершать цю вправу, зап­ропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте й уза­гальніть набуті ними знання. Відповіді можна записати на дошці.

Ажурна пилка

("Мозаїка", "Джиг-се")

Технологію використовують для створення на уроці ситуації, яка вмож­ливлює спільну працю учнів із метою засвоєння невеликої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця ефективна технологія може замінити лекції у тих випадках, коли початкову  інформацію по­відомлено учням перед проведенням основного уроку або вона доповнює такий урок.

Як організувати роботу

 Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, доберіть необхідний для уроку матеріал і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня.

Підготуйте з  кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для кожної групи. Кожен учень буде входити до груп – “домашньої” , “експертної”. Спочатку об’єднайте учнів у “домашні” групи, а потім створіть “експертні” групи, скориставшись кольоровими позначками, заздалегідь отриманими учнями. У кожній домашній групі всі її учасники мають мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній – однакові.

Об’єднайте учнів у “домашні” групи від 3 до 5, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований стосовно того, хто входить до його “домашньої” групи, адже члени її збиратимуться пізніше. Надайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі – окрему. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Розв’язання проблем

Метою застосування цієї технології є навчання учнів самостійно розв’язувати проблеми та приймати колективні рішення.

Як організувати роботу

Підготуйте для учнів проблемне завдання, проблемну ситуацію. Ознайомте їх із ситуацією й визначте сутність проблеми.

Запитайте в учнів, чи розуміють вони сутність проблеми. Запропонуйте їм описати її.

Об'єднайте учнів у групи, де б вони могли обговорити проблему, перш ніж почати пошуки шляхів розв'язання її.

Запитайте в учнів: чи справді вони хочуть розв'язувати цю проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно розв'я­зувати її? Запитайте, чи зацікавлені сто­рони конфлікту в його розв'язанні?

Скориставшись технологією "мозко­вого штурму", визначте якнайбільше шляхів розв'язання проблеми або мож­ливих варіантів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидаються і не коментуються. Слід генерувати велику кількість ідей.

Разом з учнями проаналізуйте, по­ясніть та об'єднайте висловлені ідеї. Обговоріть імовірні позитивні й не­гативні наслідки кожної ідеї.

Оберіть найкращий варіант і дійдіть зго­ди щодо його застосування для розв'язання проблеми (можна шляхом голосування).

Оберіть другий і третій варіанти як резервні на випадок, якщо перше рішен­ня виявиться неефективним. Досягніть згоди стосовно випробування кількох ва­ріантів.

Етапи розв'язання проблеми:

а) З'ясуйте сутність проблеми.

б) З'ясуйте важливість проблеми.

в) Обміркуйте всі можливі варіанти розв'язання.

г) Проаналізуйте ймовірні наслідки кожного варіанта.

д) Оберіть варіант розв'язання, що здається вам оптимальним.

ж) Якщо перший варіант розв'язан­ня виявився неефективним, запропонуйте інші і почніть все спо­чатку.

Дерево    рішень

 Як варіант технології розв'язання проблем можна використати "дерево рішень", яке допомагає учням проаналі­зувати й краще зрозуміти механізми прий­няття складних рішень.

Як організувати роботу

Оберіть проблему, що не має одно­значного розв'язання, її можна викласти у формі історичної полії, судової справи, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.

Запропонуйте учням необхідну для розв'язання проблеми інформацію для домашнього читання.

Підготуйте на дошці, або роздайте кожному учневі зразок "дерева рішень".

Сформулюйте проблему для розв'я­зання, визначте сутність проблеми і за­пишіть на дошці, заповнюючи схему.

Дайте необхідну додаткову інформа­цію з проблеми (або час для її пошуку, перегляду, якщо це було домашнє зав­дання).

Запитайте в учнів, чи справді нама­гаються розв'язати проблему люди, котрі мають до неї стосунок? Якщо проблема є важливою й актуальною, процес може тривати. Попросіть пояснити, чому сто­рони прагнуть розв'язання проблеми.

Шляхи й варіанти розв'язання про­блеми можна визначити методом "моз­кового штурму". На цьому етапі жоден варіант не може бути неправильним. Важ­ливо зібрати якомога більше ідей.

Обговоріть кожен із варіантів рішен­ня. Що позитивного та негативного для кожної зі сторін він містить? Таким чи­ном можна відхилити частину ідей і за­лишити 3—4.

		ПРОБЛЕМА
РІШЕННЯ І		РІШЕННЯ ІІ		РІШЕННЯ ІІІ
Позитивні наслідки	Негативні наслідки	Позитивні наслідки	Негативні наслідки	Позитивні наслідки	Негативні наслідки

Об'єднайте учнів у малі групи і за­пропонуйте кожній заповнити схему. Гру­па шляхом обговорення має обрати один варіант розв'язання. Якщо єдності нема, можна проголосувати.

Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.