Група продовженого дня

Екостежка 2013-2014

«Стежками царств живої природи.
Стежки весною»
ІІ місце

                        Природа – це унікальна книга.

                        Її тираж – примірника лише одна!

                        І тому, читаючи її,

                        Потрібно берегти кожну сторінку!

 Правила поведінки на стежці:

Дозволяється:

• проводити спостереження за явищами природи;
• фотографувати об’єкти природи;
• підсівати багаторічні трави;
• насолоджуватися красою природи!

Забороняється:

• відхилятися від маршруту;
• смітити, розпалювати вогнища;
• рвати квіти та пошкоджувати дерева;
• руйнувати гнізда птахів;
• робити написи на деревах.

ПАСПОРТ

навчально-виховної екологічної стежки

Мета : поглибити знання учнів про живу природу; привернути увагу школярів до екологічного стану навколишнього середовища; навчити учнів оберігати природу, встановлювати причини погіршення стану довкілля, прогнозувати його наслідки; розвивати спостережливість та опанувати способи навчально-пізнавальної, дослідницької і природоохоронної діяльності, розвивати ціннісні орієнтації у ставленні до природи; формувати природознавчу компетентність учнів шляхом дослідження природи та дослідів у природі; сформувати вміння теоретичного обґрунтування зібраних матеріалів; навчити аналізувати, узагальнювати; мотивувати необхідність допомагати у природоохоронному процесі; спонукати дітей до фантазії й творчості;  сприяти виховуванню екологічно-грамотної поведінки школярів в навколишньому природно­му середовищі.

Назва стежки    “Стежки весною”

Навчальний заклад  Забузька ЗШ І-ІІІ ст..

Район   Сокальський

1. Протяжність маршруту    360 м.

2. Кількість зупинок     9.

3. Назва і короткий опис зупинок додається.

4. Рік створення стежки  2012.

5. Прізвище, ім'я, по-батькові, посада відповідального за роботу по стежці Касьян Оксана Михайлівна  - вчитель біології та трудового навчання.

6. Творчий доробок вчителя початкових класів Ракобовчук Ірини  Миколаївни.

7. Значення екологічної стежки навчально-виховне, природоохоронне, дослідницьке.

8. Види природоохоронної роботи, які здійснюються на стежці : підгодівля птахів взимку, озеленення території школи деревами, кущами;  створення квітників.

9. Путівник у процесі розробки.

10. Режим користування піший .

 

Маршрут. Карта  маршруту.

Карта-схема маршруту навчально-виховної екологічної стежки на території Забузької ЗШ І-ІІІ ст..

Умовні позначення:

Зупинка №1 “Верба – символ України”.

Зупинка №2 “Алея беріз”.

Зупинка №3 “Кущі - лікарі”.

Зупинка №4 “Міні - дендрарій”.

Зупинка №5 “Гніздо лелеки”.

Зупинка №6 “Яблуневий сад”

Зупинка №7 “Квітник”.

Зупинка №8 “Могутні дуби”.

Зупинка №9 “Вічнозелені дерева”.

Зупинка №1 “Верба – символ України”

 Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.

Ми розпочинаємо наш весняний маршрут екологічною стежкою. І першими нас на шкільному подвір’ї зустрічають нас верби.

Верби – віщуни весни та тепла.

Як тiльки сонечко на весну поверне i пригрiє, одразу ж на верболозах з'являються нiжнi пухнастi котики. Це цвiт верби - символ весни i тепла. Виходить, весна вже не за горами, невдовзi оновлююча пора повсюдного зелен-квiту.

Цвiт верби - зворушливе диво природи. Пухнастi її котики - вражаючий символ оновлення життя. Навеснi вони тiшать надiєю i звеселяють нашi душi. Кажуть у народi: зацвiла верба - весна прийшла.
Верба - нiжне дерево, миле i дороге серцю українця, тiсно пов'язане з його життям та побутом.

У часи язичниства нашi пращури вiрили, що вона охороняє людей i їх житло вiд злих духiв i пожеж, береже худобу вiд нечистої сили. У слов'ян верба символiзувала щасливе сiмейне життя. У давнi часи наречених обов'язково водили навколо верби.

Це дерево найпоширенiше i найулюбленiше в Українi. Здавна супроводжує людськi поселення i оселi. Нею обсаджували ставки, береги рiчок, озера, дороги. Господарська дiяльнiсть цього безсумнiвна. Адже верби укрiпляють береги, стримують зсуви, в посушливих мiсцях зупиняють пiщанi зноси, а зволоженi грунти осушують. Верба незамiнний фiтомелiорант у наших умовах.

Верболози першi милують наше буття, оскiльки iншi дерева ще вiд зимового спочинку не пробудилися. Та й бджiлки завдячують вербовим сережкам за перший взяток. Усi види верб є досить медопродуктивними (100-150 кг\га).

Верби ростуть у найрiзноманiтнiшнiх умовах: вiд арктичної тундри до тропiкiв, заплав рiчок i сухих пiскiв. Правда, ростуть у рiзних життєвих формах (вiд могутнiх дерев заввишки 30 м i дiаметром стовбура 1-3 м - бiла i ламка, до "лежачих" - полярна, колимська, трав'яна), якi фактично стеляться по землi. Цi малюки майстерно ховаються вiд лютих морозiв у мох, пiд снiгом, ближче до землi.

Верби - надто вологолюбивi рослини. Вербовi прутики - надiйний засiб пошуку джерел води. Народна мудрiсть це давно запримiтила - де ростуть верби, там воднi джерела чистi. Згадайте слова народної пiснi:

Ой у полi вербиченька,
Там стояла криниченька.

Не випадково з давнiх давен криницi копали пiд вербою. "Де срiбна вербиця - там здорова вербиця". Справдi, верба - самий надiйний природний фiльтр. У рiчцi воду для пиття, як правило, брали пiд вербицею. А де копали колодязi, то на дно клали вербову дощечку, а невеличку, завбiльшки з долоню, у вiдро з водою. Це дезенфiкує воду, полiпшує смаковi якостi завдяки "вербового духу", що надають смолистi речовини.У мiфологiї, фольклорнiй творчостi, художнiй свiдомостi багатьох народiв у рiзнi часи верба мала неоднакове значення. Нерiдко вона символiзувала повноту життя, довголiття. В Європi в середньовiчнi часи - це дерево спiвакiв та поетiв, оскiльки вважалося, що дарує красномовство.
Уявлення про весну, про жiночу красу, її м'якiсть, податливiсть китайцi пов'язували з вербою.Вербовi гiлки вивiшували на воротях дому, розраховуючи на їх магiчну силу вiдганяти злих духiв. Їх розкидали навiть по дворi i полю з надiєю на добрий врожай i примноженя худоби.

У Китаї верба - символ пам'ятi. Вербовi гiлки дарують близьким на згадку перед розлукою. Але i сум, смерть, похорони також вiдзеркалювала верба.
У стародавнiй Грецiї верба присвячувалась жiночим божествам, якi так чи iнакше були пов'язанi з смертю.

В Японiї верба насамперед дерево суму, слабостi. Щоправда, iнколи символiзує нiжнiсть, дiвочу витонченiсть, спокiй, єднання.
З вербою у рiзних народiв пов'язано чимало обрядiв, звичаїв, традицiй, повiр i легенд. У полякiв, наприклад, вважається, що диявол, перетворюючись на сову, полюбляє сiдати на стару вербу. Тому здавна старi верби рубати боялись. Нечистою вважалась суха i червива верба.

В слов'ян iснував звичай - навеснi на Юрiя,виганяючи вперше худобу на пасовисько, вдаряли її освяченою на Вербну недiлю гiлкою верби. Її гiлки втикали у стелi хат i хлiвiв. Це, нiби оберiгало худобу вiд бiди,будiвлi вiд грози i пожеж.Чехи втикали гiлки верби в полi i тим самим оберiгали посiви вiд мишей, кротiв.

Древнi слов'яни вербу вважали священним деревом. Вона вважалась символом родинного вогнища. При буревiях проти вiтру кидали вербову гiлочку, яка зупиняла бурю. Магiчнi властивостi вербi приписували завжди. З'їденi рано навеснi вербовi сережки оберiгали людей вiд лихоманки,зубного болю. Насправдi, верба здавна слугувала народнiй медицинi. Кора верби - протигарячковий, потогiнний, протиревматичний i знезаражуючий засiб для лiкування ран, наривiв, при випаданнi волосся, для промивання при запаленнi слизових оболонок. Побутував навiть звичай: хворi купалися у рiчцi, а одежу вiшали на вербу на вербу, нiби-то недуга має згинути.
Верба i в християнськi вiрування увiйшла. Як стверджують легенди, саме вербовi гiлки кидали пiд ноги Iсусу Хресту, коли вiн останнiй раз iшов у Єрусалим. На ознаменування християнська церква встановила на передоднi паски свято - Вербний тиждень. На Вербницю вербу освячували в церквi, а потiм несли додому освяченi гiлки i несильно били нею хатнiх, i в першу чергу тих, котрi ще сплять:

Не я б'ю, верба б'є
За тиждень - Великдень!
Будь великий як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий як земля.

Першими поспiшали повернутись додому з освяченою вербою пасiчники. Освячену вербу зберiгали за образами як збавительку вiд рiзних недугiв, що ними страждають люди i тварини. Освячену вербу на городi висаджували, вважаючи, що коли гiлка прийметься i виросте з неї дерево, то воно буде рятiвним на схилi вiку. Стару людину нечистi сили переслiдують, от вона i сховається пiд цим деревом, яке розганяє демонiв.

Iснує безлiч легенд i казок про це дивне деревце. Ось одна з них. Одна жiнка вдень жила з сiм'єю, а нанiч перетворювалась у вербу. Як про це дiзнався її чоловiк, узяв та й зрубав вербу, тодi i жiнка померла.
Але материнська любов продовжувала жити у цьому деревi. Зроблена коляска з верби заколисувала осиротiлого хлопчика. А коли вiн пiдрiс, зробив собi сопiлочку з пагонцiв на пеньку старої верби. I сопiлка та розмовляла з хлопчиком як нiжная мати.

Як тут не згадати поетичних рядочкiв про вербу Максима Рильського:

Вербова гiлка зацвiла у мене на столi,
Як символ сонця i тепла ще схованих у гiлцi,
Як запас зеленої весни, котра ще вдалинi...

Верб на планетi майже 370 видiв. Але й цього достатньо, щоб належно оцiнити вербу, а головне змiнити ставлення до неї.

Отож, шануйте, бережiть i множте це дерево як живу пам'ять спорiдненостi поколiнь та вiщуна весни i тепла.

Зупинка №2 “Алея беріз”

Щороку і щораз однаково,

В призначений для неї час,

Весна у березні з світанками

Вертає з вирію до нас.

Листочки виткнули верби,

І за ніч визеленів луг.

Берези вибілило небо —

І все засяяло навкруг.

                                      О. Орач

Весна — пора пробудження природи. За календарем вона розпочинається 1 березня. У природі весна вступає в свої права з по­чатком сокоруху в дерев.

Весняний рух соків у дерев і кущів — перша ознака весни. Вона настає тоді, коли відтане грунт і вода з коренів почне надхо­дити в усі органи рослини. У цей час листків ще немає і вода, нагромаджуючись у клітинах стебел рослин, розчиняє запасні в них органічні речовини. Ці розчини рухаються до набубнявілих І розпуклих бруньок. Раніше, ніж в інших дерев,— уже на початку березня — починається весняний рух соків у клена гостро­листого, трохи пізніше — в берези.

Береза є найкрасивішим деревом на нашому шкільному подвір’ї. Важко знайти інше дерево, рівне їй по красі.

Весняні зміни помітні у берези досить рано. Рух соку у березі починається у березні, під час першої відлиги, коли тане сніг і до коренів дерева починає поступати вода. На тонких гілочках дерева, що звішуються вниз, починають розпускатися бруньки, з'являється маленьке ніжне листя. Береза немов одягається в тонке зелене мереживо. Дуже смачний в цей час березовий ліс. Крони беріз прозорі, блідо-зелені, тонкоажурные. На деревах ще не листя, а немов ніжний зелений пух. Цвіте береза якраз в той час, коли у неї ще зовсім маленьке листя. На кроні дерева з'являються жовтуваті довгі сережки, що звисають вниз з гілок.

Цікаві факти про березу

Берези можна зустріти за смугою Полярного кола і в горах. А також в теплих країнах на піщаних і сухих грунтах.

Найменша берізка - карликова береза. Її висота досягає всього 1-1,5 метра.

Навесні за добу береза ​​може дати трохи більше відра соку. Але слід враховувати, що це може нашкодити дереву. Тому надріз ретельно обробляють глиною або варом.

Крім усього іншого, береза ​​- відмінний очищувач повітря. Тому деякі види використовують для створення полезахисних смуг.

При сухій перегонці білої кори утворюється дьоготь.

Березовий дьоготь застосовується в медицині і парфумерії, переважно як протизапальний і антисептичний засіб. У давнину їм змащували коліса возу для зменшення тертя.

Плід берези - маленький горішок. Насіння дуже легке - в одному грамі налічується 5000 насінин.

Є «чоловічі» і «жіночі» дерева (Береза ​​- Березун), що відрізняються і за формою: у берези гілки розпускаються в сторони, у Березуна - вгору.

Знавцям відомо, що березові віники можуть лікувати, очищати, наповнюючи людський організм вітаміном С, ефірними маслами.

Чага, або березовий гриб - паразитний наріст на березі і той має лікувальні властивості. Застосовується як симптоматичний засіб при виразковій хворобі шлунка, гастритах, злоякісних пухлинах.

Березова скіпа вважалася в давнину кращою для освітлення селянських хат - вона горить яскраво і майже без кіптяви.

Один з видів берези - залізна береза ​​або береза ​​Шмідта, міцність на вигин деревини наближається до міцності зварювального заліза.

Одне з дорогоцінних великодніх яєць фірми Фаберже було виготовлено в 1917 році з карельської берези. Воно так і називається - «Березове».

 Зупинка №3 “Кущі - лікарі”

 

Навесні нас милують своїм цвітом кущі калини та шипшини.

Цвіт шипшини

Розглянемо квітку шипшини. Вона має подвійну оцвітину. Віночок складається з п'яти пелюсток. Тичинок та маточок багато. Чашечка має п'ять чашолистків. Порівняйте квітку шипшини з квіткою яблуні. Правда, схожі? Основною ознакою, за якою всі ці рослини об'єднали в одну родину, є подібна будова квітки.

Квітки розових відрізняються за кількістю тичинок і маточок. У квітках вишні, сливи, абрикоса маточка одна, у яблуні, груші, глоду - п'ять, у малини, ожини, шипшини маточок багато.

Квітки розових можуть бути поодинокими, наприклад, у шипшини, айви, або зібрані в суцвіття (яблуня, вишня, черемха, горобина).

Цвіт калини

Квітуй буйним цвітом, калино наша, Даруй людям радість, а думці – політ. Хай сильною буде Вітчизна священна, Хай квітне, неначе калиновий цвіт!

Цвіте калина зазвичай в залежності від погоди в  кінця травня. Білі або рожево-білі квітки зібрані у великі суцвіття - зонтикоподібних щитки діаметром до 15 см. У центрі суцвіття знаходяться дрібні квітки, по краях суцвіття знаходяться більші стерильні квітки з білими пелюстками.

Зовнішні квітки розпускаються дещо раніше, ніж квітки, що знаходяться усередині суцвіття. Їх призначення - привернути комах-запилювачів, оскільки калина - рослина перехресно запилюють бджоли, мухами і т.д. Тому окремо зростаючий кущ калини, розташований далеко від інших подібних рослин, плодоносити не зможе.

Зупинка №4 “Міні - дендрарій”

        На цій зупинці учні досліджували  різні

 види дерев, порівнювали їх будову, проводити

спостереження за їхніми змінами навесні.

Результати спостережень

Зупинка №5“Гніздо лелеки”

Ми продовжуємо спостерігати та досліджувати за довкіллям лелек, які поселилися на території нашої школи.

Цього року (2013) весна була пізньою, лежав сніг.

Наші лелеки прилетіли 10 березня 2013 року і через сильні вітри, сніги, холод були змушені  перечекати негоду в лісопосадці. А на початку  квітня вони знову повернулися до свого гнізда.

Завдання перед учнями :

Ø Дослідити відмінні особливості між лелекою білим та лелекою чорним.

Зупинка №6 “Яблуневий сад”

Навесні,  напровесні
В  нашому  садку
Ми  побілим  яблуньку,
Гарну  та  струнку.
Н. Забіла

З настанням весни починається робота в яблуневому саду – обрізка яблунь. Обрізають яблуню для того щоб дерево не було густим і щоб до всіх гілочок поступало сонячне світло. Ще обрізка яблунь стимулює кращий ріст нових гілочок. Також обрізкою можна регулювати ріст яблуні. Щоб дерево не було високим, але широким. З такої яблуні буде легше збирати урожай.

Обрізка яблунь — це серйозна і кропітка робота. Кожен садівник, займаючись доглядом за цією культурою, зобов’язаний знати, як правильно обрізати яблуню, щоб вона дарувала якомога більше врожаю щорічно.

 Як правильно обрізати яблуню.

Інструкція

1.                     Найчастіше капітальна обрізка яблунь проходить у весняний час. У зиму теж можна обрізати, але зовсім трохи, щоб обрізані місця не замерзли в холоди.

2.                     Обрізку плодоносної яблуні роблять двома способами: проріджують гілки і / або вкорочують їх. Це потрібно для правильного росту дерева та формування пишною крони. Проріджування починають, зрізаючи на який-небудь гілки верхню частину стовбура, де розташовані об’ємні розгалуження. Таким чином, можна знизити висоту дерева і відкрити всередину крони доступ світла. Потім, починаючи зверху і спускаючись поступово вниз, вирізають сухі та пошкоджені гілки. Після цього слід провести вирізку гілок, особливо загущених. Також потрібно обрізати найбільш великі і довгі гілки.

3.                     При обрізку потрібно стежити за тим, щоб не залишалися пеньки. Інакше є ризик їх загнивання і освіти дупла. Крім цього, не можна робити зріз дуже близько до стовбура, так як він довго і болісно заживає.

4.                     Дрібні гілки краще вирізувати секатором. Свіжі зрізи покрити на другий день фарбою, для кращого загоювання, і щоб туди не потрапила інфекція. Якщо прибирають сухі гілки, то зафарбувати зрізані місця слід відразу ж.

5.  При обрізку необхідно дотримуватися

трьохярусне становище кожної з гілок. Це

означає, що нижні гілки повинні бути довше

гілок, що знаходяться вище. Також слід приді-

лити особливу увагу головної гілці: вона по-

винна бути пропорційна по відношенню

до тих гілках, які ростуть безпосередньо з неї.

6.                     Однорічна або щойно посаджене дерево

обрізається безпосередньо після посадки.

Секатором відрізають верхню частину

стовбура. Обрізку треба вести так, щоб

намітити, який яблуня буде в майбутньому.

Щоб деревце краще прижилася, після обрізки на нижній частині стовбура повинно залишитися мінімум 4 гілки.

7.                      Гілки, які слід обрізати: зростаючі всередину, а не назовні дерева; перехрещуютзься; аважають нормальному росту яблуні.

Корисні поради

Якщо стовбур і основи головних гілок здорові, обрізанням можна відновити і підтримати врожайність дерева.

Сильну гілку замість підрізування можна відігнути і закріпити в горизонтальному положенні. Таким чином її можна ослабити і прискорити плодоношення.

Чим нижче росте гілка і чим більше напрям її зростання наближається до поперечного, тим меншу честь її потрібно зрізати.

Ø Навіщо білити стовбури дерев?

Однозначно не для краси, а для цілком конкретних цілей. По-перше, щоб убезпечити від гризунів. По-друге — захистити кору від різких перепадів денних і нічних температур наприкінці зими — початку весни, щоб було якомога менше сонячних опіків. Побілене дерево відбиває світло і менше нагрівається. По-третє — для профілактики хвороб, насамперед чорного раку. Щороку від нього гине до 10 відсотків молодих насаджень. Найчастіше від опіків страждають 3-8-річні гілки і штамби, повернуті на південь, південний схід і південний захід, а також кора на рівні снігу. Найкраще білити дерева двічі: пізно восени — у листопаді і ранньою весною — на початку березня.

Зупинка №8 “Квітник”

Ми наближаємося до наступної зупинку екологічної стежки – квітник, який ознайомлює школярів з представниками весняних квітів.

На цій зупинці учні вчаться вирощувати, доглядати, порівнювати, спостерігати, вивчати, досліджувати  та просто милуватися квітами.

Весняні квіти – це квіти, які першими радують наші очі навесні. До групи весняних квітів входять як первоцвіти, так і ті види квітів, які розпускаються пізніше, але у весняні місяці.

Ірис - багаторічні кореневищна рослина

 з сімейства ірисового. Рід нараховує

в собі більше 800 видів і зустрічається майже

на всіх континентах. Іриси вирощуються як

декоративно квітучі садові рослини, рідше

іриси вирощують в домашніх умовах. Листя у

ірисів щільні, прямостоячі, подивившись на

іриси вперше, ваш погляд буде притягнутий

великими і красивими квітами.

 Забарвлення у квітів може бути самим різним:

 білим, синім, фіолетовим, червоним, жовтим.

 Забарвлення залежить від виду і сорту ірису,

підібравши потрібні види, ви легко зможе-

те створити райдужний квітник, до речі кажучи про веселку, Iris в перекладі з грецької - веселка. Завдяки свої відмінним декоративним якостям ірис поширився по всьому світу, вирощується як і в звичайним садах, так і в оранжереях і паркових зонах. З популярних видів ірису необхідно відзначити: іриси бородаті, сибірський ірис, ірис голландський.

 Іриси не вибагливі до грунту, можуть рости майже в будь-яких субстратах, однак найкраще для ірисів підходить суглинних грунт з нейтральною кислотною реакцією. Зимую іриси безпосередньо в грунті, це рослина досить холодостійка, може нормально переносити весняні заморозки. На одному і тому ж місці іриси вирощуються протягом 5-7 років.

 Це вельми світлолюбні рослини, висаджувати їх слід на відповідних ділянках. У тіні цвітіння ірисів убоге і не тривалий. Бажано відгородити іриси від холодних протягів і вітрів. Що відносно поливу, тут немає особливих зауважень, грунт не повинна бути пересушеної, але і надлишок вологи також не бажаний, надлишок вологи мабуть надає більш згубний вплив для ірисів, грунт не повинна бути заболоченій, повинна знаходиться в дали від грунтових вод.

Хороший вплив на іриси надають правильні підживлення. Час внесення першої порції добрив - рання весна (початок або середина березня), у грунт з ірисами вносяться легкорозчинні комплексні мінеральні добрива, розрахунок сухого добрива 10-12 грам на квітку. Друга порція добрив вноситься одразу після того як іриси почали своє цвітіння, вносяться ті ж добрива в тих же кількостях. Остання порція вноситься в кінці серпня, ця підгодівля покликана підготувати рослину до зими, слід використовувати фосфорні або калійні добрива, сухі добрива беруться в таких же кількостях що і раніше.

 Пересадку рекомендується проводити раз на 4-5 років, пересадка здійснюється відразу після припинення цвітіння, рослина повинна встигнути вкоренитися в новому грунті. Грунт, до речі, повинна підходити під вимоги, попередньо її слід підготувати - перекопати і прорихлити, після пересадки іриси необхідно одноразово підгодувати мінеральними добривами, не рекомендується використовувати гній як добрива.

Нарцис білий - віти самотні, рідко парні,  ароматні, чисто білі, коронка їх у вигляді блюдця, жовтувата з червоним краєм або  без нього. Прекрасно росте на відкритому повітрі. Цибулини висаджують восени, починаючи з вересня і до початку листопада; посаджені в інший час, вони не виростають. Нарцис взагалі задовольняється будь-яким свіжим ґрунтом. Їх розмножують відділенням молодих цибулин діток зі старої цибулини щорічно; можна робити це, втім, виймаючи цибулини тільки через кожні 4 роки. Насінням розводити нарцис незручно, тому що вони дуже важко проростають — іноді через 2-3 роки, а потім ще до цвітіння доводиться чекати поки рослина не зміцніє, на що потрібно від 5 до 12 років, в залежності від виду.

Цікаво знати…

 Назва: наукова назва — Narcissus Poeticus. Походить від грецького слова ’narkao’ — одурманювати, приголомшувати, що ймовірно пов’язано з цибулинами, отруйні властивості яких відомі з  глибокої давнини, або може бути пов’язано з одурманюючих запахом квіток. Друге слово назви — poeticus (поетичний) пов’язана з тим, що він був так оспіваний поетами всіх країн і століть, як жодне інше рослина, виключаючи хіба тільки троянду.

Історія: у різних народів і в різні часи нарцис користувався любов’ю і мав різне значення. Перський цар Кір I, засновник династії Ахеменідів, був і першим садівником Ірану. Він називав нарцис створенням краси, безсмертною насолодою.

У Древній Персії нарцис називали Наргіс. На сучасному перською мовою його назва звучить трохи інакше — наргес, і в перекладі означає гарний очей. Поети різних епох, в тому числі класик перської поезії Хафіз і корифей сучасної поезії Ірану Рахі Муайері використовували назву цієї квітки в  поетичній алегорії словосполучення чашме наргес, маючи на увазі під ним подібні нарцису очі коханої. Нові фарби набув образ нарциса в класичних персидських романсах: часто зустрічається в них вираз наргес маєт означає млосний погляд. Значну роль відіграє нарцис і в мусульманській традиції. Магомет сказав про квітку: У кого два хліба, той нехай продасть один, щоб купити квітку нарциса, бо хліб — їжа для тіла, а нарцис — їжа для душі. У Древній Греції сприйняття нарциса було зовсім іншим. Там його образ набув символічного значення самозакоханого людини. В одній з давньогрецьких легенд розповідається про походження нарциса. У віддалені часи в незайманому лісі протікав струмочок, сріблясті цівки якого ніколи не захмарювалися ні диханням пастуха, ні близькістю стада. Жоден з лісових звірів, ні одна з лісових птахів жодного разу не втамували своєї спраги в його чистій воді, і навіть листя, що буря вітром, ніколи не потрапляли в нього. Свіжий зелений дерен облямовував берега цього струмка, тінисті гілки оберігали його від спекотних променів сонця. Одного разу охотившийся в цьому лісі прекрасний Нарцис проник, томімий спрагою і втомою, в цей притулок, але ледве встиг він втамувати свою спрагу з  струмка, як їм опанувала болісна пристрасть: уражене власною красою, він шалено закохався у своє відображення в струмку і був не в змозі відірватися від нього. Ехо розносило по лісі його скарги і прощання з життям. Нарешті, смерть стулила його очі, красива голова впала на м’який дерен, і нещасний юнак понісся до берегів Стіксу. Наяди, його сестри, покрили його могилу своїми довгими хвилястим волоссям. Ехо вторило на тисячу ладів їхні скарги і стогін. Нарешті похоронне багаття був готовий, але тіло прекрасного Нарциса зникло — замість нього на березі сріблястого струмка красувався ніжний, запашна квітка.

Стародавні римляни жовтими нарцисами зустрічали переможців битв. Зображення цієї квітки зустрічається на стінах стародавньої Помпеї. Його приносили в жертву Фуріям і Плутона. У китайців квітка нарциса обов’язковий у кожному будинку в новорічне свято. Їм прикрашають вівтарі богів, його носять у цей день у всіх урочистих процесіях. У Європу нарцис потрапив в 1570 році з Константинополя як подарунок лорду Казначейства Англії і вирощувався спочатку в його знаменитому саду на березі Темзи. Цей сад особливо славився безліччю акліматизованих у ньому рослин. А в даний час нарцис — найулюбленіший квітка англійців, якому за популярністю у Великобританії поступається навіть троянда.

У Швейцарії влаштовувалися свята нарциса: в першу неділю травня всі будівлі прикрашали різнокольоровими прапорами, а двері будинків і  магазинів — гірляндами з нарцисів. На вулицях і площах влаштовувалися гуляння. Букети нарцисів у руках у всіх дам, бутоньєрки — в петлицях піджаків всіх чоловіків. Нарцисами прибиралися конки, екіпажі, гриви коней і віслюків. Нарциси рябіли скрізь, і їх легкий аромат наповнював не лише всі вулиці, але відчувався і в кафе, ресторанах, квартирах. Свято тривало два дні. Його пік — мелодраматичні уявлення і битва квітів. У Пруссії нарциси були символом любові і щасливого шлюбу. Виходила заміж дівчина везла квітка з батьківського дому і доглядала за ним, щоб він краще ріс, бо, згідно з повір’ям, від його виду залежало щастя нової сім’ї.

Нарциси деяких видів містять ефірну олію, а цибулини — алкалоїди, тому нарциси здавна широко використовуються в парфумерії та медицині. Особлива роль відводилася нарцису в еротичній культурі Європи. Європейські травники вважали квітка нарциса талісманом, що привертає любов жінок, і, торкаючись плотської сторони любові, рекомендували чоловікам для збільшення потенції пити воду, отриману з цибулин нарциса шляхом перегонки, а жінкам для підтримки своєї привабливості — омивати цією водою груди. Нарцис згадується і в древніх прописах східної медицини. Східні цілителі використовували цибулини нарциса для лікування маститу. Очищену цибулину нарциса ретельно подрібнювали, змішували з густою рисовою кашею або житнім борошном і отриману кашку наносили на уражену груди. Затверділу кірку змивали теплою водою. Процедуру повторювали 2-3 рази на день. Проте шанувальники нарцисів повинні знати і завжди пам’ятати ще про одну властивість цих квітів. Цибулини нарцисів викликають у деяких людей алергічні реакції — почервоніння шкіри рук, свербіж, кропив’янку.

Конвалія

Рідко можна зустріти людину,

яка ніколи не бачила цю тендіт-

ну рослину. У ній все досконале:

 ніжне зелене листя, тонкий

аромат вишуканих квітів і,

нарешті, лікарські властивості.

 Природа щедро обдарувала

конвалію.

Конвалія - назва роду з латини

 конваллярія майяліс (лат.

Convallaria majalis) означає:

 «лілія долин, квітуча в травні».

Конвалії отруйні. Тварини, наївшись їх, гине. У людини при отруєнні конвалією з'являється нудота, запаморочення, судоми. Як першу допомогу в цьому випадку дають блювотні засоби і промивають шлунок.

Конвалія - трав'яниста багаторічна рослина. Квітконосне стебло голе, прямостояче,безлисте,оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі,звичайно їх два,зрідка один або три,довгасто-овальні або еліптичні,великі.Основа листка клиноподібна,у зовнішнього листка вона переходить у довгу піхвуняка обволікає стебло і черешок внутрішнього листка. Квітка зібрана на верхівці стебла в однобічну 6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком. Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою оцвітиною. Тичинок шість,маточка одна,стовпчик один,зав'язь верхня. Плід — малонасінна червона ягода.Плоди конвалії поїдаються птахами,і насіння конвалії переносяться в шлунку птахів на далекі відстані. Росте конвалія в мішаних і листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Розмножується насінням і вегетативно.

Зупинка №9

“Могутні дуби”

Завдання :

Ø Як визначити вік дуба?

Іноді буває потрібно визначити вік дерева. Якщо ця рослина садили ви самі або хтось з ваших родичів, то сказати, скільки це було років тому, ви зможете досить точно. Складніше визначитися з роками «незнайомого» деревного довгожителя. Є кілька методик для датування віку дерев. Одним з найбільш точних способів визначення є підрахунок річних кілець на зрубі стовбура.

Нам знадобиться

- Пила чи бурав Пресслера;

- Розчини для підфарбовування деревини;

- Мікроскоп або лупа.

Інструкція

1.     Зробіть спіл, по можливості ближче до землі. Для більшої зручності знадобиться пару гуртків. Для широколистих порід спіл можна зробити по косою, так збільшиться ширина кілець. Добре відшліфуйте місце спила. Розгляньте за допомогою лупи або бінокулярного мікроскопа річні кільця. Якщо ж розрізнити їх все одно складно, нанесіть на деревину спиртовий розчин аніліну або двухлористого заліза, синьку або розбавлені чорнило.

2.     Якщо зрубати дерево неможливо, то використовуйте лісової приростні бурав Пресслера. У потрібному місці візьміть буравом пробу. Витягніть циліндрик деревини і порахуйте річні кільця на ньому, так само, як на зрубі стовбура. За допомогою цього пристосування також можна легко виміряти річні шари.

3.     Для визначення віку хвойних (сосна, ялина, ялиця, кедр) дерев необхідності в перерахованих вище двох способах немає. Вік хвойників можна дізнатися, вважаючи мутовки на стовбурі. Мутовкой називається веерообразное розбіжність гілок на стовбурі дерева. Підрахуйте кількість мутовок. До отриманого значення для сосни додайте 3 роки, для ялини — 4, для ялиці — 5, для кедра — 10. Додавати ці цифри потрібно, тому що перша колотівка у різних дерев з’являється не в перший рік життя. Отримане число і буде віком дерева.

4.     Можна і приблизно визначити вік рослини, знаючи тривалість життя окремих видів. Так, осика не живе більше 100 років, частіше гине в 80 від хвороб деревини. Дуб є довгожителем — в середньому зростає до 400-500 років. Тиси живуть до 2000 років. Кипарис може дожити і до 4000-5000 років. Секвойя — до 7000.

Зверніть увагу

Слід пам’ятати, що в країнах тропічного клімату, де сезонність чітко не спостерігається, підрахунок річних кілець у дерев неможливий. Для визначення віку там буде потрібно мікроскоп, який дозволить чітко розглянути клітини деревини.

Корисні поради

Не варто покладатися при визначенні віку на товщину стовбура дерева. При несприятливих умовах (слабка освітленість, болотисті грунту, пошкодження шкідниками або хворобами, пожежі) діаметр стовбура пригнобленого дерева буде набагато менше, ніж у рослини того ж віку, що не страждало від таких впливів.

Зупинка №9 “Вічнозелені дерева”.

Ми наблизились до останньої нашої зупинки - вічнозелені дерева. Як ви помітили, не лише ялинки прикрашають наше подвір’я, а й пишна, розложиста туя.

На цій зупинці діти ознайомлюються ще з одним предзстаником вічнозелених я – туя західна.

Туя західна - вічнозелене однодомне, до 30 м заввишки, дерево родини кипарисових,  роду туя. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голковидні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіночі шишечки (мегастробіли) овально-яйцевидні, світло-зелені, роз­міщені на кінцях укорочених охвоєних гілочок.

Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовженоовальні, їхні луски шкірясто-дерев'янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення.

  Туя західна стала популярною ще в садах французьких монархів, де її називали «Деревом життя». Цілий рік туя здатна тішити своїм чудовим, ошатним і декоративним виглядом. Це дерево вкрай невибагливе при вирощуванні.

Температура для туї західної

Дерево віддає перевагу досить освітленим місцям з помірною температурою. Улітку її необхідно тримати на відкритому повітрі. У зимовий період туя витримує зниження температури нижче за нуль.

Полив туї західної

Улітку кущ бажано рясно поливати, особливо молоді швидкоростучі сорти зі щільною кроною. Узимку полив скорочують. Найбільшу небезпеку для туї являють не морози та холоди, а надлишок вологи в безпосередній близькості від кореневої системи.

Розмноження туї західної

Може розмножуватися насінням, яке вкорінюють безпосередньо після достигання в поживному субстраті. Однак перевагу варто віддавати молодим рослинам, купленим у квітковому магазині.

Шкідники туї західної

Якій більшість хвойних дерев, туя досить стійка до ушкодження шкідниками. Необхідно тільки дотримувати необхідних умов утримання.

Види туї західної

Найпопулярніша, стійка до лютих холодів і морозів туя Брабант (Brabant). Після дворазового обрізування утворює щільну зелену стінку. Пагони ясно-зелені, кінчики їх золотаво-жовті. За рік виростає до півметра, а заввишки може досягати 5—8 м.

Робота на нашій стежці не зупиняється. Ми і надалі будемо працювати, вивчати та урізноманітнювати нашу роботу.

Досвід та знання, які учні отримали на еологічній стежці були цікавими і корисними.

У природи чотири великі декорації - пори року, вічно одні і ті ж актори - сонце, місяць і інші світила, зате вона міняє глядачів, відправляючи їх в інший світ. (Карл Берне)