Вчитель
Ти – дитя світу. Світ навколо тебе привабливий та
цікавий, ти живеш у ньому, як у рідному домі, ім’я якому – Природа. Її і твоє майбутнє залежить саме
від тебе. У наші дні охорона природи стала невідкладною вимогою часу, але вона
немислима без щирої поваги всіх людей.
Мудра природа навчає нас завжди і всюди. Птахи
вчать нас співати, бджілки – старанно працювати, мурашки – будувати. У довкіллі
є чимало таємниць. Щоб їх зрозуміти, потрібно бути уважним і спостережливим.
Учень 1.
Прислухайсь, як плачуть у
небі лелеки,
Коли відлітають у далеко – далеко.
Як тужить у лузі верба – сирота.
Як стогнуть від болю знівечені квіти,
Як смутком наповнені зламані квіти,
Відчуєш у серці ти розпач і муку.
Хай служать добру твої розум і руки.
Прислухайсь! Приглянись! Придивись!
Зупинись! Не губи ! Схаменись!
Учень
2.
Ви коли-небудь бачили, як
цвіте кульбаба ? Ви коли-небудь чули, як дзвенить тиша в саду? Кожен з нас
дивиться, але чи вміє бачити? Кожен з нас чує, але чи вміє слухати? Як же
багато втрачає той, хто не піддивився, не підслухав, як чудово, як хвилююче
живе світ садів, річок, лісів...!
Бачити і слухати може лише
той, хто любить і оберігає природу. Пам’ятайте, що охорона природи бере свій
початок від порога вашого будинку, з пташиним гніздечком, із збереженням, а не
зламаним деревцем. Знайте, що багато цікавого можна дізнатися, не руйнуючи
гнізд, навчившись непомітно спостерігати за життям тварин, ростом рослин. Наше
завдання – скрізь і всюди берегти рідну природу, любити, вивчати та розуміти
її.
Вчитель
Не
лиш ресурси дарує нам природа,
Дарує нам природа свою чарівну вроду,
Красу,
здоров’я, доброти безмежність,
І
сподівається на вашу обережність.
Тож
мудрість хай керує вами,
Коли
ступаєте земними стежками.
Отож, починаємо нашу мандрівку.
Зупинка №1 “Верба та калина – символи України”
Учень
Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людині завжди серце гріє.
А як журба на серці, туга,
Прийди до світлої вербички
І прихилися, як до друга
Чи як до рідної сестрички.
Вона послухає, зігріє
І стане легше в світі жити.
Вона твій біль забрать зуміє,
Верба уміє це робити.
Учень
“Без верби й калини нема України”, -
так образно мовить народ про ці рослини. Верба - наш національний символ, наш
оберіг.
Верба радує нас своїм
гарним цвітом, а могутнє коріння захищає нашу землю. У верби велика сила до
життя.
Учень
Цікавим є й такий факт: у
селах, де копають колодязі на куток люди у відра з набраною водою завжди кладуть
вербову дощечку завбільшки з долоню. Вона дезинфікує воду, поліпшує
її смакові властивості.
Учень
Здавна на Україні творці
музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку
вербову деревину.У руках славних народних співців-кобзарів оживала верба,
продовжувала служити людям.
Із вербової деревини
роблять зручні й легкі дерев'яні ложки та інше начиння. Вибирався колись чоловік у дорогу -
обов'язково брав із собою ложку. Нерідко ложка на Запорозькій січі слугувала
для перевірки добровольця. Запрошували до гуртової каші, де кожен виймав свою
ложку. Хто не мав саме вербової ложки того підозрювали як ворога, що намагався
пробратися в козацький табір.
Вчитель
Про калину складено багато легенд. Давайте послухаємо
одну з них.
Учень
5.
То
було давним-давно. В одному селі жила дуже вродлива дівчина, яку звали Калиною.
Її любили люди за добре серце. Одного разу на село напали вороги. Жителі села
встигли сховатися в байраку. Тільки Калина лишилася в селі. татари наказали
дівчині показати, де сховалися всі, щоб взяти людей у полон. Калина завела
загарбників у дрімучий ліс. Зблиснула шабля, загинула хороша дівчина, але й
вороги не знайшли вороття. Там, де розприскалась дівоча кров, виросли калинові
кущі. Вкрилися кущі білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі
ягоди, а в кожній ягідці – зернятко, як маленьке сердечко.
Учень
Говорила
мати:
- Не забудься, сину,
Як збудуєш хату,
Посади калину.
Білий
цвіт калини –
Радість України,
А вогнисті грона –
Наша кров червона.
Червона
калина –
Це краса і врода
Нашої країни,
Нашого народу.
Пам’ятай же, сину,
Що сказала мати,
Посади калину
В себе біля хати.
Вчитель
Посадіть
калину біля хати, будуть люди пам’ятати.
Нехай
ці слова стануть порадою для вас.
Зупинка №2 “Сестрички-берізки”
Пісня
«Берізка»
Слова Г. Бойко, музика Ю. Рожавська
Як
прийшла до нас
Красунечка-весна,
Посадила
я берізку
Край
вікна.
Стала,
стала я
Берізку
поливать,
Стала
пісеньку
Веселу їй
співать:
Ти рости,
моя
Берізонько,
рости,
Буйним
листям всім
На
радість шелести.
Ти рости,
моя
Берізко,
виростай,
І про
дівчину
Берізка 1.
-
Ми –
берізки, серед інших видів дерев ми виділяємося білим кольором кори.
Берізка 2.
-
Я - ніжне, співчутливе
дерево з дуже м'яким, ласкавим, але в той же час сильним впливом. Саме до нас
потрібно звертатися
хворим, ослабленим людям.
Берізка 3.
-
Я полегшу страждання, допоможу легше перенести захворювання.
Берізка 4.
-
Я позбавлю вас від страху перед
майбутнім, від тривог.
Берізка 1.
-
Зростаюча поруч з будинком, маю чудову
властивість відганяти страшні сни. Один тільки сік мій чого вартий. Він очищає
кров, стимулює обмін речовин.
Берізка 2.
-
Отож, записуйте!Вітамінний напій! 100 г молодого
листя берези залийте 2 склянками гарячої води, настоюйте 3 години і пийте по одній склянці 3 рази на
день. Але до всього треба підходити по розумному, та мірою.
Зупинка №3 “Загадкова”
Вчитель.
-
Пропоную вам , діти, відгадати загадки про дерева та
кущі, будьте уважні! Готові?
-
Струмки вибігли на гору дві подружки білокорі. Дощик їм полоще
кіски. Звуть подружок цих... (берізки).
-
Загубилась в верболозі, дні і ночі ронить
сльози. (верба).
-
І маленькі, і старенькі влітку, взимку,
навесні,всюди вдягнені гарненько у зелені сукні всі. (Ялинки).
-
Навесні зацвіла білим цвітом, а в жнива –
червоним плодом. (вишня).
-
Видивляється у воду на свою хорошу вроду. (калина).
-
Я – дерево-красень, а звуть мене... (ясен)
-
На дереві народився в кожусі, кожух розірвався,
і я на землю впав. (каштан).
-
Викупана в сонечку, стоїть собі донечка. Бджоли
сонячний медок дістають з її квіток.
(липа).
-
Живе один батько і тисячі синів має. Всім шапки
справляє, а сам не має (дуб).
-
Ти мене не обминай, а скоріше відчиняй. Не
дивись, що я міцний, розіб’єш, а я смачний. Недарма кладуть в пиріг. Упізнав?
Та я ... (горіх).
-
Молодці! Ви, справились з завдання, тож
мандруємо далі!
Зупинка №4 “Грибна
галявина”.
Учениця 1.
Погожою годиною ідуть собі ліском
Вузенькою стежинкою Василько із
Грицьком.
Ясне проміння сонечка проглянуло
між віт.
Гриби збирати зранечка йдуть
хлопці поміж квіт.
Тут цих грибів зібралося, що їм
нема числа.
І хлопчикам здавалося, що казка
ожила.
Хлопчик 1.
-
Добридень, сироїжки, лисички, маслюки,
Красноголовці, рижики і всі
моховики.
Хлопчик
2.
- І білі здоровенні, що
тут у всій красі,
Великі і малесенькі у ранішній
росі.
Білий
гриб.
Добридень,
всі вітаємо, вас хлопчики, в цей час
А
зараз ми узнаємо, чи ви впізнали нас.
Хто
гриби їстівні знає і збирати їх мастак,
Хай
мені відповідає просто словом – так.
Ядовиті
в нас бувають – вам відомо і мені.
Діти,
що гриби ці знають, хай відповідають – ні.
Гриб
1.
-
Підберезником я звуся, загорів, дивіться, як
У руденьку шапку вбрався : «Мене можна брати ?» - Так.
Гриб 2.
-
Я такий красноголовий, шапочка горить, як мак.
І на смак я теж чудовий. Ви мене візьмете ? Так.
Гриб 3.
-
На моїй червоній шапці білі плямочки ясні.
Я красивий, мов у казці. Мене хочете ви ? Ні.
Гриб 4.
-
Сироїжки кольорові! Розрослися гарно як!
І зелені, й пурпурові. Чи візьмете ви нас? Так.
Гриб 5.
-
Ми, коричневі маслята, шапки в нас блищать, мов
лак.
Йдіть сюди мерщій, хлоп’ята. Нас візьмете в кошик? Так.
Гриб 6.
-
Я родилась на світанку, доки трави росяні.
Звуть мене Бліда Поганка. Я подобаюсь вам? Ні.
Гриб 7.
-
Хоч несправжні, та чудові теж лисички запашні.
В кошик ми стрибнуть готові. Ну, мерщій, беріть нас ! Ні.
Білий гриб
-
Білий гриб мійний і дужий, як справжнісінький
козак.
І мене всі хвалять дуже. Справді я найкращий ? Так.
Ви впізнали нас, хлоп’ята, і звичайно, молодці!
Можете іти збирати ви тепер грибочки ці!
Зупинка №5 “Лелека”
Учениця 2.
Летять великі птахи ліси, поля
минають.
Ту хату де осядуть - щасливою
вважають.
Лелека – чорногузка це – символ
України,
Як оберіг у хаті великої родини.
На білих крилах птаха – хвиляста
чорна смуга,
Неначе розлилася за рідним краєм туга.
Бояться
його миші, та пухлі, товсті жаби.
Але
про нього кажуть – лелека щастя вабить !
Лелека
Я –
Лелека. Розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200 см та вагою від
2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір'я біле, за винятком махових пір'їн на крилах, які мають
чорне забарвлення. Дзьоб
та ноги червонясті і довгі.
Полюбляю
смакувати дрібних тварин.
Голос
слабкий. Спілкуюся клацанням дзьоба. Так я вітаюсь з іншими лелеками та захищаю гніздо від конкурентів.
-
Я чи знаєте, діти, прикмети про погоду
пов'язаних із мною.
Учні:
Рано
прилетів — буде тепле літо.
Лелека
починає непокоїтися — на погану погоду.
Активно
тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
Стоїть
на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
Якщо
не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
Коли
птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
Пісня « Лелеки»
Слова: Володимир
Матвієнко
У лелеки власна пісня
І земля його полісся
Щовесни він прилітає
І живе у нашім краї. | (2)
Приспів
Ти лелеко — лелеченько
Вернись у рідний край,
Неси тепло з далеченька |
І нас не забувай. | (2)
Тут і небо і дорога,
І ріка тече розлога,
І знаходить кожна птиця
Щось поїсти і напиться. | (2)
Приспів.
І батьки, і діти знають
Лелечата ж виростають
Тут і ми крилаті діти
На землі вчимося жити. | (2)
Приспів.
Зупинка №6 “ТелеСтудія”
Ведучий.
-
Доброго дня ! Ви дивитесь передачу «Яблука
доспіли, яблука червоні». І з вами - я,
її ведучий - Хомик Руслан. Сьогодні ми
будемо говорити про корисний фрукт – яблуко. А щоб дізнатися більше про яблука,
я запрошую до нашої студії вчителя
біології Оксану Михайлівну.
-
Вітаємо, вас в нашій студії. Як ваш настрій?
Минулий рік був багатий на врожай яблук, наші глядачі запитують, як зберегти
яблука - такі прекрасні та смачні джерела вітамінів до весни?
Вчитель
біології.
- Можна різними способами,
наприклад : Кожне яблучко обертаємо папером, складаємо в мішки і зберігаємо так. Беремо тканину, змочуємо її гліцерином, і
кожен фрукт обтираємо. Таким чином, яблука збережуть не тільки свою
свіжість, але і соковитість. Яблука
квашені - в них вітаміну С більше, ніж в свіжих.
Ведучий.
- Ми
отримали лист від Христини учениці 3 класу із Забузької школи, вона запитує :
Чи правда, що зелені яблука набагато корисніші за жовті і червоні?
Вчитель
біології.
- Зелені плоди не містять природних барвників, які
забарвлюють шкірку в жовтий або оранжевий колір. На природні барвники у людини
може бути алергія, але її майже не буває на зелені яблука. Тому з точки зору
споживача такі плоди універсальні. До того ж у зелених яблуках менше цукру.
Ведучий.
- Маємо дзвіночок! Алло, добрий
день! Ми вас слухаємо, запитуйте.
Глядач
- Вам телефонує Назар. Скажіть, будь ласка, скільки
яблук на день можна з'їдати?
Вчитель
біології.
- Давайте порахуємо. У
людини, що працює в офісі, добова потреба в цукрі складає 45-50 грамів. У
середньому яблуці міститься 9-10 грамів. П'ять штук - це вже вся
добова потреба в цукрі.
Ведучий.
- І останнє запитання від наших глядачів,
вони запитують чи потрібно знімати шкурку з яблука?
Вчитель біології.
Кількість клітковини в
неочищеному яблуці становить 3,5 грама, а в очищеному 2,5-2,7. Це досить
багато, але якщо в раціоні багато рослинної їжі - бобові, каші, овочі, то в
зимовий період краще шкірку знімати.
Ведучий.
-
Дуже
дякую, Оксано Михайлівно, за корисну інформацію. А я нагадую, що ви
дивилися передачу «Яблука доспіли, яблука червоні». До зустрічі.
Зупинка №7 “Мова квітів”
Інсценізацією
легенди про безсмертник — символ безсмертя.
Автор: Був час на землі, коли поміж квітами почалися
незгоди. Запишалися Троянда, Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, що тільки вони
потрібні людям.
Тюльпан (презирливо): Подивіться, любі, на ту
дрібноту, нещастя, непотріб...
Троянда: Нащо засмічувати землю отим сміттям...
Лілія:... отим нікчемним Любистком, дрібними
Волошками, отим причепою Барвінком, бридким Деревієм...
Півонія: Так, так, сестрице. Ні вигляду, ні запаху!
Нарцис: Вся земля має цвісти нами.
Тюльпан: Такими красивими!
Троянда: Розкішними!
Лілея: Ніжними!
Півонія: Це ж ми приносимо людям насолоду своєю красою...
Нарцис: витонченістю!
Лілія: і незрівнянними пахощами!
Автор: Почалася справжня квіткова війна, і багато квіту назавжди
пропало з лиця землі. («Квіти» імітують під музику бійку.)
Пишні квіти: Ми потрібніші на землі!
Дрібні квіти: Ні, потрібніші ми!
Тюльпан: Ходімо до Бога!
Барвінок: Ходім! Нехай він нас розсудить.
Автор: Зібралися посланці всіх квіткових родів і пішли до Бога на раду.
(Квіти підходять до Бога.)
Півонія: Прийшли ми до тебе, щоб розсудив ти нас!
Волошка: Хто ж є потрібнішим на землі!
Троянда (перебиваючи Волошку): Подивись, які ми красиві!
Деревій: До чого тут краса?
Лілія: Ми такі ніжні!
Конвалія: А хіба ми гірші?!
Тюльпан: Ми надзвичайно милі!
Барвінок: Крім краси, ми ще й володіємо лікувальними властивостями!
Нарцис: У нас приємний запах: ми заворожуємо людей!
Ромашка: А ми допомагаємо їм у біді, рятуємо навіть від смерті!
Деревій: Отже, нам панувати в світі!
Пишні квіти: Ні в якому разі, панувати тільки нам!
Бог (подивившись на всі боки, побачив скраєчку маленьку квіточку і
звернувся до неї): А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до тої суперечки?
Безсмертник: Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, значить, має
бути місце усім нам. Ми — Твоє творіння, Святий Боже!
(Бог згідливо похитав головою.)
Безсмертник (помовчавши, продовжив): Мене турбує інше: ти дав нам,
Господи, дуже короткий вік. Дуже короткий час милуємо ми своєю красою людей.
Прийде зима, і сумно людям без нас. Продовжи нам віку, Господи, щоб ми могли
служити людям цілий рік.
Бог (схвильовано й ніжно спитав): А як звати тебе, Мудра Квіточко?
Безсмертник (похнюплено): Нема в мене імені, Господи.
Пишні квіти (з криком): Імені не має, а пхається до Бога з порадами.
Бог: Буде тобі ім'я. Віднині і довіку бути тобі Безсмертником.
Автор: Від того часу став Безсмертник тою квіткою, що дарує нам свою красу і
здоров'я цілий рік.
Учениця
3.
Немає,
мабуть, людини, байдужої до квітів, бо саме вони володіють здатністю розрадити
людину, коли їй важко, піднести настрій, втішити. Квіти пробуджують у нас
людяність, щирість, сердечність, доброту. Вони є виявом гарного ставлення до
того, кому призначені.
Хлопчик
У моєї мами скоро день
народження, які квіти їй подарувати?
Дівчинка
Якщо ти вирішив подарувати мамі букет квітів,
тобі слід знати мову квітів. І ми тобі в
цьому допоможем.
Дівчинка
2
Що
каже свіжих квітів жмутик?Про що їх мова непроста?
Верба
одвертість. Айстра – смуток, лілея біла- чистота, лавр - успіх, слава.
А
мальва-холодність, краса.мак-молодість, жоржини-новини.
Дівчинка
3
Дзвіносок
польовий-то вдячність, нарцис-то горда необачність, волошка-ніжність.
Півонія-життя
сто літ, фіалочки - сором'язливість.
Ми
любим квіти дарувати, й коли настане слушний час –
Все
те, що хочемо сказати, букетик висловить за нас!
Хлопчик
Спасибі!
Ось, виявляється, як гарно і мило можна спілкуватися за допомогою квітів.
Зупинка №8 “Могутні дуби”
Вчитель.
Людину завжди вражала величність дубів, їхня
довговічність. Дуб у багатьох народів
вважався найкрасивішим деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов'ю.
Ми пропонуємо вам завітати на нашої фото-галереї «Могутні
дуби».
Екскурсовод 1.
Найстаріший дуб зростає у с.Стужиця
Великоберезняського району. Його розміри: окружність стовбура – 9,6 м, діаметр
– 3,0 м, висота – 30 метрів. Наразі дуб-чемпіон з огляду на свій поважний 1300 літній вік, має певні
пошкодження стовбура і потребує негайного лікування і належного догляду.
Екскурсовод 2.
Екскурсовод 3.
Запорізький
дуб — пам'ятка первісних
дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років.
Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного
району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.Щороку з єдиної живої гілки дуба збирається від кількох
сотень до кількох тисяч жолудів, які висаджуються і роздаються в вигляді
паростків. 2012 року розпочато
масштабну роботу із лікування дерева за допомогою крапельниць зі спеціальним
розчином.
Екскурсовод 4.
Дуб Грюневальда - одне з
найстаріших дерев України. Висота дуба - 20 м, обхват стовбура - 7 м.
Знаходиться він на території санаторію “Жовтень”. Дуб
має велике дупло, в якому до взяття під охорону розводили вогонь, від чого
дерево сильно постраждало. У 2009 році дуб Грюневальда взято під державну
охорону, проводяться заходи з порятунку дерева: дуб Грюнвальда був вилікуваний,
огороджений та відзначений як історична пам’ятка. Деякі стверджують, що на корі
дерева нещодавно став проглядатися лик ченця.
Мовляв, раніше тут був монастир, ось дуб і ввібрав за роки життя «ауру»
місцевості. На дереві встановили ікону з рушником, до нього приходять
помолитися, вважаючи, що воно володіє даром цілительства. Втім, вірити в це чи
ні - особиста справа кожного.
Зупинка № 9 “Музикальна”.
Вчитель.
Остання
наша зупинка музикальна, вітайте вокально-інструментальний ансамбль
«Натураліст».
*Як природу ми вивчаєм, заспіваєм вам про це.
Нас цікавить все на світі, а живе понад усе.
*Я у вулика заглянув – захотілося медку.
Мене бджоли покусали й досі все пече в боку.
*А мені було таке: постраждав я за яйце,
Збирав яйця з-під курей, а півень не чекав гостей.
*Десять раз його він клюнув: в спину, в вухо і за ніс.
Так тікав від півня Ваня, аж на дерево заліз.
*Пішов рибу я ловити, юшку потім щоб зварить,
Через вудочку спіткнувся, опинився в річці вмить.
*Коли його витягали, пам’ятатимемо вік.
Він кричав: Мене не в юшку, я не риба – чоловік.
*Як поводитись в природі нам ще треба вчитися,
А для цього на уроках варто потрудитися.
*Ми частівки заспівали, як
зуміли, як змогли,
Якщо вам було цікаво, подаруйте оплески.
Вчитель
Ось і
закінчилась наша мандрівка, спасибі всім хто виступав, хто в гості завітав.
Дякуємо всім
за увагу!
