ГКК 3 клас

Матеріали для ГКК

ЗМІСТ

1. Найцінніше в моєму житті

2.  Мій день : хороше і погане

3. Культура поведінки

4. Дисципліна.

5. Інтелектуально-етична вікторина (Ти вихована дитина?)

6. Чого навчає Королева Чистоти?                 

7. Як живеться твоїм речам?

8. Твій зовнішній вигляд.

9. Твої друзі - Чистота й Охайність.

10. Здоров’я – найдорожчий скарб  людини.

11. Продукти харчування : наші друзі й вороги.

12. Вчимося слухати і чути інших.

13. Продукти харчування наші друзі і ворога

14. Бесіда – діалог «Здоровим будь!».

15. Шануймо працю людей.

16. Гість - радість у домі.

17. Ти  йдеш до магазину.

18. Мій улюблений герой.

19. Свято Мийдодіра.

20. Дерево красне корінням, а людина-родом.

21. Родина, родина : від батька до сина.

22. Вчимося бути добрими людьми.

23. Якщо ти погано вчинив.

24. Чужого горя не буває.

25. Дружба і товаришування.

26. Люди, які працюють поруч.

27. Усі професії потрібні, усі професії важливі.

28. Скибочка хліба.

29 До джерел народних ремесел.

30. Катерина Білокур – народна художниця України.

31. Національна та державна символіка

 

Найцінніше в моєму житті

Мета: сформувати у дітей поняття про життя як найвищу цінність і здоров'я як найважливішу умову щасливого життя, свідоме ставлення до власного здоров'я; розвивати почуття власної гідності й неповторності; вчити поважати всіх людей; виховувати бажання оволодівати основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров'я.

Учитель. Як приємно на вас, діти, дивитися. Ви такі гарненькі, немов сонечка. Очі сяють, а щічки рожевіють. Ви веселі, щасливі. Що допомагає вам почуватися добре?

— Як ви гадаєте, хто на Землі найголовніший?

— Яка людина найголовніша у світі? Хто вона? Чи бачили ви її? Сьогодні ви зможете побачити цю людину.

— Найголовніша людина у світі — це кожен з вас, тому що світ неповторний, різноманітний завдяки людям. Людина народжується, щоб робити світ кращим, ніж він є. Кожен може посадити зелені дерева чи запашні квіти, збудувати будинок, посадити сад, допомогти товаришеві розв'язати задачу, приголубити коли щось болить.

Ви народилися ті планеті Земля. Сонце дарує життя всім на Землі. Для людей Сонце; с символом світла, добра, миру. Мами називають кожного а нас сонечком. Тому ви, як маленькі промінчики сонця, поки її н і робити добрі справи, щоб усім жилося весело і щасливо. А нам снитимуться гарні світанкові сни.

— Тож якою поки н па бути найголовніша людина в світі?

Звичайно, доброю, щирою, чуйною, турботливою, люблячою, здоровою. Якщо така людина є поруч з вами, то ви також можете дарувати їй добро і тепло свого серця.

— Що означає здорова людина? Що таке здоров'я?

Здоров'я — щастя; благо, дароване людині Богом. Без нього життя не може бути повноцінним і щасливим. На жаль, досить часто ми бездумно розтринькуємо цей дарунок, забуваючи, дуже важко, інколи

що втратити здоров'я легко, а повернути неможливо.

Бог дарує нам здоров'я і його потрібно належним чином підтримувати,  зміцнювати, тренувати. Лікарі стверджують: здоров'я людини на 10% залежить від спадковості, на 5% — від медицини. Решта 85% — у руках самої людини.

Отже, наше здоров'я залежить від наших звичок, від наших зусиль щодо його зміцнення.

Слово «здоров'я» вживають у двох поняттях:

1.   Нормальна життєдіяльність організму (стан здоров'я, берегти, зміцнювати).

2.   Той чи інший стан організму (міцний, слабкий, хворобливий).

Від стану здоров'я передусім залежить успішність, працездатність, настрій, вміння бути зосередженим, врівноваженим, а при нагоді — веселим, життєрадісним, товариським.

На жаль, навіть за найсприятливіших умов діти переступають поріг школи з різним станом здоров'я, адже воно залежить від багатьох факторів, зокрема:

•  спадковість;

•   перенесення захворювань;

•  побутових умов і матеріального достатку:

•  психологічної атмосфери в сім'ї, шкідливих звичок батьків тощо.

«Життя не в тому, щоб жити, а в тім, щоб бути здоровим» (Марціал, І ст. н. е.).

На жаль, люди не до кінця усвідомили, що лікарі лише допомагають позбутися хвороб, але повернути здоров'я не в змозі. Великий мислитель Гіппократ стверджував: «Людина носить у собі лікаря». Ось чому, вибираючи той чи інший спосіб життя, людина певною мірою сама визначає свій життєвий термін. Здоровий спосіб життя — це не така й обтяжлива справа. Навпаки, коли він вже сформований, звичний, то приносить надзвичайно велике фізичне і моральне задоволення.

Деякі дослідники сформували «Сім принципів здоров'я».

1.   Уникай вживання продуктів,  що порушують обмін речовин та психофізичну рівновагу (кава, рафінований цукор, тютюн, алкоголь...)

2.   Дотримуйся поміркованості у харчуванні. Брак стриманості в їжі та питті шкодить організмові.

3.   Віддавай перевагу молочно-овочевій дієті.

4.   Пам'ятай, чим швидше отруйні речовини і рештки спожитих продуктів харчування будуть видалені з організму, тим міцнішим буде здоров'я людини. У школяра ніколи не виникне проблеми із травленням, коли він веде рухливий спосіб життя, вживає достатньо рідини.

5.   Загартовуй свій організм, веди рухливий спосіб життя. Не лінуйся: щоденна праця приносить людині користь і радість.

6.   Дбай про духовне життя.

7.   Вибирай якісні продукти харчування.

Бесіда за запитаннями.

1.   Що є основою здоров'я?

2.   Чому потрібно берегти здоров'я?

3.   Що треба робити, щоб бути здоровим?

4.   Чи можеш ти назвати себе здоровою людиною? Чому? Доведи.

5.   Що означає бути здоровим?

6.   Чи потрібно берегти здоров'я?

7.   Від чого залежить наше життя?

8.   Чи пов'язане життя і здоров'я?

9.   Чи впливає здоров'я на життя людини? Чому? Як?

10.   Як харчування впливає на здоров'я людини?

11.   Чи впливає місцевість на життя людини? Як?

Мій день : хороше і погане

Мета: ближче познайомитися з учнями класу, дізнатися про їхні інтереси, мрії; виховувати такі риси характеру як доброта, милосердя, дружба, товариськість.

Сьогодні ми з вами будемо говорити про цікаві події з нашого життя. Кожна людина живе на землі тільки одне життя, а тому варто задуматись над тим, як його прожити. Адже «більше – добрі, ласкаві і злі». А яка згадка залишиться про тебе, що корисного зробиш ти щоб люди не забули тебе?
У кожного з нас від народження з»являється свої принципи: один любить спокій, буденність, простоту, скромність, інший – навпаки: неспокій, святковість, вишуканість. Одні ростуть і виховуються в сім’ях, де панує любов, злагода, людяність, достаток, а інші – в сім’ях , де можна почути сварки, образи, немає повного достатку. Але кожен з нас зі своїм народженням одержав право на життя і повинен думати зараз над кожним своїм кроком, вчинком. А зараз кожен розкаже про себе, про цікаві історії із свого життя.

(Лине тиха мелодія, і учні розказують про цікаві події із свого життя)

Дуже важливо в житті мати товариша, подругу, з якими можна розділити свою радість і горе, поділитися найпотаємнішим. Справжній товариш ніколи не залишить в біді , з ним завжди приємно. Але пам»ятаймо прислів»я : «Друга шукай, а знайдеш – тримай». Ми не повинні зраджувати дружбу, робити неприємне тому, з ким дружиш.

Практична робота « Як поведешся в такій ситуації?».

Учні читають завдання і висловлюють свої думки.

1.Уяви, що ти з друзями знайшов загублений вчителем листок.

На ньому – розв»язання завдань завтрашньої контрольної роботи. Друзі сказали тобі, якщо не скажеш вчителеві, то всім забезпечені хороші оцінки з контрольної роботи.. Як ти зробиш? Послухаєш друзів? Повідомиш вчителя про знахідку?

2.Перед фізкультурою двоє учнів вирішили: давайте-но підемо з уроків . Якщо підуть усі – то нікому нічого не буде . Учні пішли, та потім виявилося, що дехто залишився .І серед них якраз ті двоє. Тих, що пішли з уроків, покарано. Як оцінюєте вчинок тих учнів, які організували втечу, а самі не втекли? А як – вчинок решти учнів , тобто тих, що втекли?

3. Декілька днів Оксана не з»являлася до школи . Ніхто: ні вчителька , ні учні не знали , що з нею сталося . І ось Оксана в школі . В неї дуже сумний вираз обличчя , в очах винуватість . На класних зборах вчителька і учні посварили Оксану за погане відвідування школи , знизили поведінку . Ніхто з однокласників не захистив дівчину . Оксана , вийшовши з класу , заплакала . Чи правильно поступили вчителька і учні ? Що зробили б ви , будучи її однокласником чи однокласницею ?

4. Кожного дня Марійка приходила в школу в іншому одязі. Всі дівчата тільки тихенько поглядали на неї, заздрили, а вона вихвалялася, що батько приїде з Німеччини і ще привезе. Однокласниці почували себе ніяково, тому що вся увага хлопців була звернена тільки на Марійку. Вона перестала дружити з своїми однокласницями, бо вважала їх несучасними. Як ви оцінюєте поведінку Марійки? Що зробили б ви , будучи її однокласником чи однокласницею? Чи правильно поступили хлопці?

5. Ви запропонували дружбу дівчині з сусіднього класу. Вона погодилась. Ви разом з нею ходите в школу, інколи готуєте уроки, слухаєте музику. Але одного разу ваш товариш сказав їй, що ви-нечесна людина, що, крім неї, у вас ще багато подруг. Дівчина, вислухавши це, не захотіла більше з вами спілкуватися, бачити вас. Хто винен у цьому? Як оцінюєте свого товариша? Чи продовжуватимете з ним дружити? Як плануєте помиритися з дівчиною?
6. Уяви таку ситуацію: у ваш клас поступила на навчання нова учениця (прибула з іншої школи). Твої однокласники не прийняли її, глузують з неї. Дівчата також не дуже охочі дружити з нею. А нова учениця почала подобатись тобі . Як ти діятимеш в такій ситуації?

- Підтримуватимеш однокласників і ніколи не заступатимешся за неї?
- Почнеш дружити з цією дівчиною і не звертатимеш ні на кого уваги?
- Просто будеш ждати і спостерігати, що буде далі?
- Чи поступиш якось інакше?

7. В тебе незабаром день народження. Хочеш запросити своїх друзів. Весь час займаєшся прибиранням. І ось святковий торт на столі, всі друзі зібралися. Ти запросив до столу і своїх батьків та молодшу сестру. Та дехто з гостей був проти того, щоб батьки були присутні. Як поступиш в такій ситуації?

8. Як ти уявляєш собі шкільну дружбу між хлопцем і дівчиною? Чи віриш у те, що пізніше вона може перерости у любов?

9. Твій батько зловживає алкоголем. Твої шкільні друзі знають про це і постійно глузують з тебе. Що робитимеш в такій ситуації?

10. Якось однокласник запросив тебе послухати музику. Ти пообіцяв обов’язково прийти. І ось у тебе з»явився вільний час і ти згадав про запрошення. Коли прийшов до нього , то побачив ще багатьох хлопців. Вас швидко познайомили. А через деякий час тобі запропонували сигарети. Ти ніколи ще не курив. Як поступиш в даній ситуації?

Підсумок.

Як бачимо, є в житті є багато різних ситуацій, в яких опиняється та чи інша людина. Тому треба бути, насамперед, розсудливим, розумним, не квапитись з рішеннями і висновками, вміти розрізнити , де справжня дружба , а де ні. Наша розмова підходить до кінця. Не знаю, чи були всі щирими, відвертими, чи почерпнули для себе щось корисне? Та хочу, щоб ви зрозуміли, що людина повинна жити прекрасним, повним надії і сподівань життям.

Культура поведінки

Мета: повторити і закріпити відомі правила поведінки, вивчити ще невідомі правила, показати красу культурної поведінки і непривабливість безкультур'я, виховувати необхідність культурної поведінки.
Обладнання: «автобус», «театр» (міні-декорації).

Вчитель. Культура поведінки людини — важливе вираження її духовного багатства, уміння спілкуватися з людьми.

 Правила поведінки людини в суспільстві складалися упродовж багатьох віків.
Часто про вихованість людини судять за її манерами. Проте не лише зовнішні атрибути відрізняють виховану людину.

Які ж риси притаманні вихованій людині? Освіченість, професіоналізм, висока духовність, порядність, інтелігентність. Існують критерії, на яких базується етикет і які регулюють зовнішні форми поведінки людини. Це честь, совість, порядність — якості, якими потрібно дорожити так само, як ми дорожимо здоров'ям. Без них немає людини у високому розумінні цього слова.
Хороші манери формують оправу дорогоцінних граней душі, серед яких тактовність, делікатність, чесність, благородство.

Важлива риса вихованих людей — скромність. Скромна людина самокритична і вимоглива до себе, не переоцінює власні можливості. Вона не прагне виділитися зовні, не буде голосно розмовляти в автобусі, не стане хвалитися своїми заслугами.

Багато молодих людей вважають, що повагу, ввічливість, тактовність не обов'язково проявляти до своїх батьків.

«Повага — це застава (кордон), яка охороняє батька й матір, стільки ж і дитину; перших вона рятує від смутку, останню — від докорів совісті», — зауважував Бальзак.
А тепер кілька слів про звички. Вони мають велике значення для людини, адже це та «цегла», з якої складається її життя, способи досягнення нею своєї мети, манера спілкування з іншими людьми — словом, усе те, що визначає долю людини.

Звички поділяються на корисні і шкідливі. Наприклад, гігієнічні (вмивання, ранкова гімнастика тощо) чи моральні (ввічливість, дисципліна, уважність тощо) — корисні звички. А ось куріння, пияцтво, наркоманія — шкідливі.

У багатьох людей через відсутність звички вчасно робити те, що потрібно, формуються такі риси характеру, як легковажність, упертість у вчинках.

Завдання батьків, школи, громадськості — виробляти корисні позитивні звички у підлітків.
Ось і сьогодні, на виховній годині, ми поговоримо про деякі правила культури поведінки. Але це не означає, що із сьогоднішнього заняття ви вийдете повністю культурними, вихованими людьми. Культури поведінки людина вчиться протягом усього життя.

Правила вітання, історію та приклади, де і як вітаються; ми вже вивчали.

Сьогодні проаналізуємо деякі ситуації:

   а) вдома;
б) на вулиці;
в) у транспорті;
г) в театрі.

Ситуація перша.

Розкажіть про вашу поведінку вдома, з батьками: постіль, ранковий туалет, сніданок, посуд, домашнє господарство тощо.

(Розповіді учнів аналізуємо разом, указуючи на неправильні чи некрасиві вчинки.)
Ситуація друга

Як поводитися на вулиці

1.      Перед тим, як вийти на вулицю, подивись у дзеркало — чи все гаразд у твоєму костюмі.
2. Зустрівши знайомих, вітайся першим.

3. Вітаючись зі старшими, першим руки не подавай. Почекай, поки це зроблять вони.
4. Вітаючись, зніми кашкет або капелюх і не одягай, поки не потиснеш руки.
5. Подаючи руку, зніми з неї рукавичку.
6. Якщо назустріч іде старший за тебе або дівчинка — дай дорогу.
7. Якщо поруч послизнувся перехожий — підтримай його під руку. Якщо він упав — допоможи підвестися.
8. Сідаючи в трамвай або автобус, пропусти першим у двері свого супутника або супутницю. Якщо підійде дідусь, бабуся або жінка з маленькою дитиною — пропусти їх уперед.
9. Бажаючи звернути на що-небудь увагу свого супутника, не показуй пальцем — зумій показати поглядом.

10. Переходь вулицю тільки в місцях, позначених знаком переходу.
11. Переходячи вулицю, подивися спочатку ліворуч — чи не рухається на тебе транспорт. Дійшовши до середини, подивися праворуч — чи не загрожує звідти небезпека.
12. Не перебігай вулицю перед транспортом, що рухається. Почекай, поки він зупиниться або проїде.
13. Якщо на перехресті є світлофор, переходь вулицю лише на зелене світло.
14. Автомобілі, автобуси, тролейбуси, що стоять, обходь тільки ззаду, трамвай — тільки спереду.
Тепер розглянемо конкретні ситуації.

1.      На вулиці ви зустріли знайомого. Якими будуть ваші дії?

2.      Якої сторони потрібно триматися, якщо немає тротуару?

3.      Як обійти людей, якщо ви поспішаєте?

4.      Де і як потрібно переходити вулицю?

Ситуація третя

І от від свого будинку ви дісталися до автобусної зупинки.

1. Якою буде ваша поведінка на зупинці до приходу автобуса чи іншого транспортного засобу?
2. Під'їхав ваш автобус. Покажіть, як ви будете заходити в автобус.
3. В автобусі було вільне місце, ви сіли, але на одній із зупинок увійшла ваша однокласниця (однокласник, учитель, незнайома людина). Якими будуть ваші дії?
4. Правила виходу з автобуса. (Чоловік виходить першим і допомагає вийти жінці.)
Нарешті ви прийшли до школи.

1. Ви зустрілися з товаришем.
2. Повз вас проходить учитель, який не викладає у вашому класі.
3. Ви проходите повз учителів, один із яких не викладає у вашому класі.
4. Розпочався урок, до класу заходить учитель.
5. Ви хочете дати відповідь на запитання вчителя.
6. Вам потрібно вийти з класу.

Ситуація четверта

У вихідний день ви пішли в кінотеатр, хлопчик і дівчинка заходять до зали.

1. Хто повинен заходити першим?
2. Покажіть, як ви будете проходити до свого місця, якщо воно у середині ряду, а крайні місця уже зайняті. (Чоловік іде першим.)
3. Чи потрібно коментувати події на екрані?
4. Ви запізнилися до початку. Якими будуть ваші дії?

 
Вчитель. А тепер послухайте, як правильно поводитися в громадських місцях.
1. Коли буваєш у театрі, кіно, читальні, музеї, на виставці, лекції, пам'ятай, що ти тут не сам. Поряд із тобою — твої товариші. Поводься так, щоб не заважати їм.
2. Приходь у театр своєчасно. Адже всі актори, музиканти, капельдинери, працівники сцени прийшли заздалегідь. Вони подбали про те, щоб тобі не довелося чекати початку. Будь чемний щодо них і не запізнюйся теж.

3. Краще прийди до театру на 10—15 хвилин до початку, щоб не поспішаючи роздягтися, поправити зачіску, купити і прочитати програму, знайти своє місце.
4. Номерок від пальта сховай у кишеню. Якщо будеш крутити його в руках, упустиш під час дії, а то й загубиш у темряві.

5. Пробираючись до свого місця, проходь уздовж ряду обличчям до тих, хто сидить. Якщо прийшов із дівчинкою, дай їй пройти поперед себе і сісти першою.
6. Коли ти вже сів, а повз тебе хто-небудь проходить, підведись і дай дорогу.
7. Сідай на те місце, яке позначене на квитку. Якщо твоє місце виявиться зайнятим і його не схочуть звільняти, не заводь суперечки, попроси чергового з'ясувати непорозуміння.
8. Під час дії не розмовляй. Поділитися думками з товаришем зможеш під час антракту.
9. Не постукуй ногою в такт музиці — це заважає слухати сусідам.
10. Не аплодуй під час дії, дочекайся кінця вистави.
11. Не кричи після кінця дії «біс». Це слово означає, що ти просиш артистів повторити ще раз. «Біс» кричать на концерті, де можна повторити арію або танок, а не на виставах.
12. Не їж під час дії, потерпи до антракту.
13. В антракті також не мчи галопом до буфету, а пробираючись до прилавка, не розштовхуй присутніх. Адже ти прийшов до театру не ласувати, а дивитися виставу.
14. Якщо тобі дали гроші на цукерки або тістечко, запроси в буфет свою супутницю.
15. В антракті розмовляй тихо, так, щоб чув тільки твій співрозмовник. Будь скромним — не думай, що всіх цікавить саме твоя думка про виставу, картину, лекцію.
16. Не піднімайся з місця, доки не опустять завісу. Часто останні слова п'єси — найважливіші.
17. Не поспішай у гардероб за своїм одягом. Скільки б не було в театрі людей, усі встигнуть одягтися за 15 хвилин.

18. Сидячи в читальні, не розмовляй із сусідами навіть пошепки. Цим ти заважаєш читати не тільки їм, а й іншим читачам.

19. Пам'ятай про те, що після тебе цю саму книгу читатимуть сотні твоїх товаришів. Не загинай сторінок, не брудни їх пальцями, не пиши нічого на полях. Хай після тебе книга залишається такою ж чистою, як була.

20. Оглядаючи музей або виставку, не чіпай руками виставлені предмети. Уяви, на що вони перетворяться, коли кожен із тисяч відвідувачів торкатиметься їх.

Підсумкове слово вчителя Сьогодні ми проаналізували ті правила культури поведінки, з якими зустрічаємося кожної хвилини. Але це дуже мала частка науки про культуру, і хочеться, щоб ви намагалися бути вихованими людьми: не соромилися піднести важку сумку незнайомій вам жінці чи портфель своїй однокласниці; поступитися місцем бабусі чи дівчинці, вміли спілкуватися з оточуючими. Світ так улаштований, що з кожним роком людей стає все більше на декілька мільйонів, звичайно, і некультурних також. Але нам потрібні люди виховані і порядні, а тим, хто не знає правил хорошої поведінки, не місце серед нас.

Виховуй у собі звичку завжди пам'ятати про тих, хто оточує тебе:

— не проштовхуйся у натовпі, допомагаючи собі ліктями;
— затуляй рот рукою, коли кашляєш або чхаєш;
— не забувай сказати «будь ласка», коли про щось просиш, і подякувати за будь-яку найнезнач-нішу послугу;
— допоможи літній людині донести важку сумку;
— переведи через вулицю сліпого або бабусю;
— якщо в компанії що-небудь розігрують або ділять — старайся підійти останнім;
— навіть у розмові або грі завжди допомагай слабшому, заступайся за нього.

 Ці вчинки, на перший погляд, не такі вже й значні, але саме з таких ось дрібниць і формується характер людини.

Дисципліна

Мета: Формувати в учнів здатність до самоконтролю, поваги до моралі і правопорядку.

І. Напередодні проводиться тестування учнів.

1) Чи маєш ти ворогів?

а) Ні. б)Так.

2) Яке твоє ставлення до учнівських правил, дисципліни, правопорядку?

а) Свідоме, з розумінням їх суспільної потреби. б) Не люблю, але підкоряюсь із примусу.

 в) Не люблю, не хочу підкорятись.

3) Чи вважаєш навчання своїм основним обов'язком?

а) Так. б) Це один з обов'язків, але не основний. в) Ні.

4) Чи виконуєш ти свої обов'язки повною мірою?

а) Так.  б) Стараюсь, але це нелегко.  в) Ні.

5) Що тобі в цьому заважає?

а) Обсяг і складність завдань.  б) Ніщо.  в) Бажання займатися своїми цікавішими справами.

6) Чи усвідомлюєш, як потрібно вчитися і поводитися?

а) Так.   б) Не зовсім.  в) Ні.

7) Чи вбачаєш ти зв'язок між лінощами і правопорушенням?

а) Так.   б) Не знаю. в) Ні.

8) Чи вмієш ти керувати своїми бажаннями?

а) Так.  б) Намагаюсь, але не завжди це виходить.  в) Ні.

9) Чи вмієш примусити себе чинити так, як треба, а не так, як хочеться?

а) Так.  б) Це дуже важко, але я хочу навчитись.  в) Не вмію і не хочу.

10) Чи намагаєшся бачити себе збоку, очима інших?

а) Так.  б) Інколи.   в) Ні.

11) Чи завжди ти задоволений результатом самооцінки? а) Ні.   б)Так.   в) Не думав над цим.

12) Яке місце у твоєму житті займають Заповіді Божі?

а) Керуюсь ними.   б) Поважаю, але не завжди дотримуюсь.  в) Не знаю і не виконую.

13) Чи можна, по-твоєму, стати порядною людиною без особливих зусиль?

а) Ні, треба вміти протистояти злу.  б) Так, варто тільки захотіти.  в) Не задумувався над цим.

14) Як ти ставишся до заслуженого покарання?

а) Вдячний, це для мене урок.   б) Ображаюсь, не визнаю.  в) Стараюсь відомстити.

Хід бесіди з учнями

ІІ. Вступне слово учителя.

Дорогі діти! Поговоримо сьогодні про ваших друзів і ворогів. Без усякої містики скажу: вони невидимі, але цілком реальні. Одні постійно на сторожі, як Ангел-Хранитель, вони оберігають вас від усього, що заважає на шляху до здійснення вашої мети (стати справжньою людиною, особистістю), а другі, вдаючи добрих, втягують вас у безодню, гальмують розвиток.

Догадалися, хто вони? (Пауза.)

У невеличкій сценці ви зараз побачите й почуєте, як вони змагаються за владу над вами.

ІІІ. Сцена.

Дівчинка або хлопчик, накрившись, лежить, удаючи сплячого. Дзвонить будильник. Герой накривається з головою. Зусібіч до нього підходять Обов'язок, Совість, Лінь і Байдужість. (В що одягнути цих персонажів — на розсуд учителя.)

Обов'язок. (схиляючись над учнем). Прокидайся, пора збиратись до школи.

Лінь. (лагідним улесливим голосом). Поспи ще трішки, постіль така м'якенька, ковдра така тепленька... А тобі так не хочеться вставати, з приємним сном розлучатись...

Обов'язок. Кілька гімнастичних вправ — і сон як рукою зніме. А холодна водичка поверне бадьорість, подарує добрий настрій.

Лінь. Який ти немилосердний, Обов'язку! А я — добра, я жалію, я хочу добра.

Совість. Знаємо твою "доброту"! Послухавши тебе, учень не встигне зробити зарядки, одягнеться абияк, снідатиме похапцем. А це шкідливо для здоров'я.

Байдужість. Ой-ой! Усе ти ускладнюєш. А чого б то поспішати? Можна й поспати довше і встигнути...

Обов'язок. І на уроки спізнитись. А на першому уроці — підготовка до контрольної роботи. Без серйозної підготовки не справитись.

Байдужість. Можна спокійно списати й одержати той самий бал, а іноді й вищий.

Совість. Тобто скористатись плодами чужої праці? І не соромно буде отримати незаслужений бал?

Лінь. Що таке сором? І задля нього тратити нервові клітини? Ні, краще без зайвих зусиль...

Обов'язок. А в результаті — ні знань, ні розвитку. Застій і деградація. Цього ви бажаєте? Таке ваше добро? Адже відомо, що "лінь — мати усіх вад" (В. Сухомлинський). Саме від лінощів починається падіння.

Лінь. Але дитина так любить тепло, ніжність, пестощі, а ви закликаєте її до труднощів.

Обов'язок. Бо "подолання труднощів — це шлях до стійкості духу, міцності переконань" (В. Сухомлинський). А без них немає особистості.

Байдужість. Ой, замучив: труднощі, завдання, обов'язок, дисципліна... Обійдемось без них!

Совість. Геть звідси! Вашої влади тут нема!

Лінь. А це ми побачимо, чия влада сильніша. Поспи ще, хлопчику, подрімай, поніжся, нікуди твоя школа не втече...

Обов'язок. Пробуджуйся, друже, вставай! Тебе кличе обов'язок! (Учень швидко відкидає ковдру, підводиться, застеляє ліжко.)

Голос матері. Синку, пора вставати.

Учень. Доброго ранку, мамусю! Я вже на ногах! (починає робити вправи.) (Лінь і Байдужість виходять.)

Обов'язок і Совість. — Ходімо, друже, у нас сьогодні нелегкий, але цікавий день! (Разом виходять.)

Учитель. Як бачимо, учень свій вибір зробив. Чи всі ви робите такий вибір? (Показує стан успішності, а також результати проведеного напередодні тестування. Робить аналіз результатів тестування, не називаючи прізвищ.)

IV. Заключне слово учителя.

Хочеться зосередити вашу увагу на думці, яку висловила одна з дійових осіб щойно побаченої сценки: Лінощі — мати усіх вад.

Чи зрозуміли ви цю думку? Спробуйте дати їй своє тлумачення. (Міркування учнів.)

У ваших міркуваннях є багато важливого та цікавого. І все ж давайте простежимо отой зв'язок, оту взаємозалежність між лінощами й злом. На думку видатного українського педагога В.Сухомлинського, — "небажання знати — це символічні залізні грати". А може воно привести до гратів справжніх. Адже наслідком лінощів, неробства є обмеженість, убогість думки, примітивність почуттів. Особа, яку в народі називають ледарем, ледащою, нікчемою, також хоче їсти і користуватися суспільними благами, але не хоче їх творити. Отже, для неї залишається шлях легкого здобуття, тобто привласнення незаслуженого: паразитизм, крадіжка. А це вже злочини. Пограбування, крадіжки, насильство, убивство — це тяжкі злочини, які коять уже сформовані злочинці. Але нерідко буває, що людина чинить злочин ненавмисно — через байдужість, незнання або недбалість. Іноді починається, здавалось би, із невинних, не грубих порушень моральних норм, правил, порядку. Скажімо, хлопчаки полюбляють поласувати плодами з чужого саду. Деякі вбачають у цьому своєрідну романтику. А що це крадіжка — не думають? Або інколи ми є свідками того, як хлоп'яча суперечка переходить у бійку. Мабуть, ніхто з вас не вважає великим гріхом, якщо один хлопчак віддубасить іншого. Чи не так? А ось послухайте одну невигадану історію. Все у ній правда, тільки імена змінено.

Двоє хлопців під заохочувальні крики однокласників зчепились, як ті півні. Фізично дужчий Толя швидко поклав Сергія "на лопатки". Цим би й закінчилось, якби Толя ще й словом не вразив поверженого, що викликало глузливий сміх однокласників. У припливі ненависті Сергій схопив гострий камінець і пожбурив услід кривдникові, котрий саме оглянувся. Камінь попав прямо в око... Після довгого і безуспішного лікування Анатолій залишився однооким. Чи хотів цього Сергій? Зробити людину калікою — це вже тяжкий злочин.

А ось інший випадок, теж не вигаданий. Два хлопці, незважаючи на сувору батькову заборону, вирішили погратись мисливською рушницею. Петрик жартома наставив дуло на Бориса.

— Руки вгору! — і натиснув курок. Як на лихо, рушниця була заряджена... Смерть Бориса настала раптово.

Чи хотів цього Петрик? Чи планував стати вбивцею брата? І як йому далі жити з таким тягарем на совісті?

Нагадаємо кілька правил, про які ми вже не раз говорили:

—    Поважай правопорядок і закон.

—    Проганяй від себе лінощі, байдужість, займайся самовихованням. А суть самовиховання — уміти примусити себе діяти так, як треба, навіть якщо цього не завжди хочеться.

— Учись бачити себе збоку, постійно звіряй свої вчинки з моральними та правовими нормами.

— Вивчи і сприймати серцем Заповіді Божі, у них — твій порятунок, джерело духовного зростання.

Інтелектуально-етична вікторина

(Ти вихована дитина?)

Мета: познайомити учнів із засобами самопізнання, щоб виявити ті якості, які треба виховувати в собі; пригадати основні умови вихованості, розвивати самоповагу й повагу до інших, особливо старших людей, уміння розуміти їхні почуття та особливо мотиви поведінки; допомогти учням опановувати мистецтво ґречності; формувати навички культури поведінки; учити ввічливості, привітності, людяності.

Обладнання: виставка літератури «Етика на кожний день», музичний супровід, реквізити для інсценування, таблички з назвами команд: «Ввічливість», «Привітність», мультимедійна презентація, схема «Вихована людина», картки із завданнями.

…Спостерігай над собою як натураліст або медик щодня й намагайся розумом виправити те, що запустив.   О. І. Герцен

Хід

І. Організаційний етап

Заняття проходитиме у формі вікторини, тому командам необхідно придумати назви та обрати капітанів. Переможуть ті, хто найкраще засвоїть норми поведінки в суспільстві.

Учитель представляє журі.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. У давньосхідного мудреця спитали: «У кого ти вчився вихованості?»

«У невихованих, — відповів він. — Я намагався не робити того, що роблять вони».

Багато століть існує людство. Мільярди разів у житті людей повторювалися деякі звичайні, повсякденні ситуації. Поступово люди знаходили вихід, передавали з покоління в покоління найзручніші, економні, розумні способи дій у різних ситуаціях. Так виникли правила поведінки.

Якщо хочеш, щоб про тебе сказали, що ти вихована людина, знай правила етикетуІІІ. Основна частина

1-й раунд «Постав оцінку»

О. І. Герцен, російський письменник і критик ХІХ століття, писав: «Спостерігай над собою як натураліст або медик щодня і намагайся розумом виправити те, що запустив». Як розуміти ці слова?

Перед вами лежить невеличка книжечка, яка називається «Кодекс етики, честі, порядності Славутицької територіальної громади», де й прописано, якою повинна бути сучасна людина. Читаємо: «Вихованість — це не тільки ввічливість і привітність. Це і людяність. Це бути серед людей Людиною». Отже, якщо ти хочеш бути вихованою людиною, знай правила етикету.

      Що ж означає слово «етикет»?

Словникова робота

Етикет — слово, запозичене із французької мови, яке буквально означає «ярлик», «етикетка», «напис». Під етикетом розуміють сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей: поведінка з оточенням, форми звертання і привітань, поведінка в громадських місцях, манери й одяг тощо. З етикетом пов’язана етика.

Етика — це наука, яка вивчає норми поведінки, сукупність моральних правил для якоїсь спільноти, організації, професії тощо («Новий український тлумачний словник» за загальною редакцією доктора філологічних наук, професора В. В. Дубічинського).

Складовими частинами етики є:

         ввічливість; привітність; культура мовлення; хороші манери; гостинність; постава й хода; вміння зі смаком одягатися; почуття гумору й дотепність; поведінка за столом; етика телефонної розмови.

Вашим домашнім завданням було звернутися до батьків, друзів, однокласників із проханням поставити вам з певних предметів оцінку за п’ятибальною системою.

А тепер чесно оцініть себе і здайте свої роботи до рахункової палати2-й раунд.

Інтелектуальна гра «Закінчи речення»

Умови проведення. Учитель по черзі кожній команді зачитує речення. Той, хто підняв руку першим, відповідає. Якщо ця команда не знає правильної відповіді, має право відповідати команда-суперниця. За правильну відповідь виставляємо 1 бал.

1.   Усі знають, що суп треба їсти, а не… (сьорбати).

2.   Усі знають, що снідаючи, обідаючи чи вечеряючи за столом не… (розмовляють, не рухають ногами).

3.   Ніж тримають у… (правій), а виделку у… (лівій) руці.

4.   У дверях уперед пропускають… (дорослих, дітей, дівчат).

5.   Зустрічаючись зі знайомими, необхідно… (вітатися).

6.   Завжди сидіти треба… (рівно), а не… (лежати, витягувати ноги).

7.   Хліб треба брати… (руками), а не виделкою.

8.   Ідучи по вулиці з товаришем, не… (говори голосно, не плюйся, не розмахуй руками).

9.   Заходячи в міський транспорт із рюкзаком за плечима,… (зніми його), щоб не штовхати пасажирів.

10. Отримавши якусь послугу, завжди… (дякуй) 11.           Подавай пальто… (бабусі, матері, дівчатам).

12. Звертаючись на вулиці до незнайомої людини, вживаємо слова… (вибачте, добродію, шановний).

3-й раунд. «Знайди помилки»

Умови конкурсу. У розіграних сценках необхідно віднайти якнайбільше помилок; записавши їх на папері, передати журі.

Телефонна розмова

Лунає телефонний дзвінок.

Аня. Алло! Мені Люсю. Я туди попала?

Люся. А куди цілилась?

Аня. Люсь, ну ти там як!

Люся. Дякую, все гаразд. А з ким я розмовляю?

Аня. Ну, Люсь, ну ти даєш! Своїх не впізнаєш? Так напружся трохи!

Люся. Катя?

Аня. Нє-а!

Люся. Аня?

Аня. Ну, так би одразу! У мене тут такі справи. У понеділок два уроки прогуляла… Постривай, у понеділок чи у вівторок? Ніби у вівторок. Ні, все ж таки в понеділок. У вівторок це я зі Свєткою погризлась. А в середу з мамою посварилася. А, можливо, навпаки? Ні, пересварилась я з ними в четвер, а в середу на англійську не пішла. М-м-м-м. Гуляла… Ну ти знаєш, з ким. Пішли в кабак, морозиво їли, кока-колу пили. А горло, ти знаєш, яке в мене. Ну й застудилася. Оце тиждень видався, а?

Люся. Можливо, я чимось можу допомогти?

Аня. Та ти що! Я сама кому хочеш допоможу! Слухай далі! Відчуваю — застудилася, захворіла. Ха-ха-ха-ха. Іду до лікаря — не дає лікарняний. Температура нормальна, і горло, каже, не хворе… Ні, ти бачиш?.. Людина хвора, а вона…

Люся. Може, провідати?

Аня. Та ти що! У мене ні секунди часу немає. Слухай далі…

Люся. Вибач, будь ласка, мені терміново повинні зателефонувати…

Аня. Нарешті оце з тобою розмовляємо, спілкуємося… Ех, ти!.. Ну добре, зараз прийду до тебе, і Свєтку візьму, ми з нею вже помирилися.

Люся. Вибач, я дуже… (Аня кинула слухавку.) У гостях

Через декілька хвилин дзвінок у двері Люсиної квартири. Люся відчиняє двері й бачить на порозі Аню зі Свєтою.

Аня. Привіт. А ось і ми. (Обнімаються й цілуються.)

Свєта. Привіт. (Теж обнімаються й цілуються.)

Дівчата скидають пальта, шапки й кидають їх на стільці.

Аня. Ідемо на кухню, я хочу чаю. (Сама вмикає чайник, дістає чашки, з магнітофона гучно лине музика.)

Свєта. Аня каже, що ти запросила в гості нас на чай, і так… потеревенити.

Люся (зніяковіло). Мені ніколи, і скоро прийдуть батьки з роботи, а я вечерю не приготувала та ще всі уроки не повчила.

Свєта. Добре, не парся, ми ненадовго.

Люся зі Свєтою ідуть на кухню, де вже Аня жує печиво, стукає чашками.

Аня. Ух ти, варення смачне (зачерпує пальцем і в рот). Хто готував — мама чи ти? Хі-хі-хі. (Сідає за стіл, штовхаючи Свєту.) Я тут сиджу, а ти он там. Гм… Яка вазочка цікава, маленька, мені весь час її хотілося, але я ніколи не бачила таку, щоб придбати. А де ти купила? Якщо десь побачиш, то візьми мені.

Люся. Я тобі дарую.

Аня. Що, просто так? А що тобі скаже мати? (У такт музики рухає під столом ногами.)

Люся. Нічого, бо вона моя.

Дівчата розливають чай, Аня ближче до себе підсовує варення, масло, бере виделкою нарізаний батон з хлібниці. Намазує його маслом, зверху кладе варення, яке тече по руці, вона його облизує. Голосно жує, сьорбає чай.

Аня. А у вас тут нічого, гарно! (Роздивляється навколо, оглядає кухню, з повним ротом їжі говорить.) У, так я ж тобі не договорила… Ми класно погуляли в кафе. (Бере своєю ложкою із загальної тарелі варення.) Натанцювалися. Ну там був і той, ну ти знаєш, про кого я говорю, з якоюсь дівчиною. (Падає ложка, Аня лізе під стіл і звідти говорить.) Ой, вона страшна.

Свєта. Неправда, я її бачила, вона симпатична.

Аня. Ой, що ти там розумієш!

Свєта. Та краще за тебе, і не обманюю на відміну від тебе.

Аня. Уявляєш, Люсько, а Свєта вмирає за Вадимом, (сміється) сама мені говорилаУ неї падає печиво, вона піднімає його виделкою, обтирає та їсть. Свєта вибігає із-за столу, хапає своє пальто.

Свєта. Щоб я ще з такою ненормальною коли помирилася, та ніколи в житті.

Люся. Дівчата, ну не сваріться!

Аня. Ой-ой-ой-ой! Ну й біжи! Подумаєш! Потрібна ти мені! Я з Люською буду дружить. Правда, Люсь!.. Ух і наїлася… (Виходячи із-за столу, зачіпає ложку, яка падає під стіл.)

Люся. Аню, перепрошую, я мушу приготувати для батьків вечерю, бо вони вже скоро з роботи прийдуть. Та я ще й уроки не вивчила…

Аня. Люсь, ти образилася… через Свєтку. Гм… Подумаєш! (Забирає свою куртку й виходить, навіть не подякувавши за чай і не попрощавшись.)

4-й раунд. «Проблемні ситуації»

Завдання для капітанів. (Один із членів команди витягує ситуативне завдання з конверта.)

1.   Ви в музеї. Вас вразив один із шедеврів. Висловіть своє захоплення, вимовивши: «Яка прекрасна картина! Які фарби!»

2.   Ви запізнилися в кінотеатр і шукаєте своє місце. Якими будуть ваші дії?

3.   У вас застудився однокласник і періодично чхає. Як повинна в такому випадку реагувати група й той, хто застудився?

4.   Двоє дорослих розмовляють між собою. Тобі терміново необхідно щось важливе одному з них повідомити. Твої дії.

IV. Підсумок

Учитель. Добігла кінця наша вікторина. І поки журі підбиває підсумки та визначає переможця, ми теж згадаємо, чого сьогодні, можливо, навчилися, або що пригадали. Тож, застосовуючи прийом «Гранування», давайте створимо схему «Вихована людина».

Лунає музика Учитель. Французький філософ І. Лафатер писав: «Хочеш бути вихованим — навчись розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припиняти розмову, коли нічого більше сказати».

Ланцюжок. Давайте сформулюємо поради, які будемо пам’ятати й виконувати щодня.

По черзі учні висловлюють свої думки, даючи поради, як правильно себе поводити у громадських місцях.

Пам’ятка на кожний день

1.   Щодня користуйся формулами чемності: «Доброго ранку», «Здрастуйте», «До побачення», «Будь ласка», «Будьте такі ласкаві», «Вибачте», «Дякую», «Дозвольте увійти».

2.   Будь привітним і ввічливим з усіма.

3.   Не перебивай дорослих, не втручайся у їхню розмову.

4.   На вулиці, вдома, у транспорті та громадських місцях говори спокійно, неголосно, поводься стримано.

5.   Не їж під час вистави чи демонстрації кінофільму.

6.   Дивися в обличчя співрозмовникові.

7.   Умій вислухати товариша, не перебиваючи.

8.   У транспорті поступайся місцем дорослим та малюкам.

9.   Хлопчикам: у транспорт, у помешкання пропускай спершу дівчаток.

10. Завжди сиди рівно, не клади лікті на стіл.

11. Їж не кваплячись, тихо, із затуленим ротом, старанно пережовуй страву.

12. Не криши хліб, а відламуй його по шматочку.

13. Закінчивши їсти, клади ложку, виделку, ніж у тарілку, а не на скатертину.

14. Користуйся носовою хустинкою, чхаючи й кашляючи, відвернись від співрозмовника, прикриваючись хустинкою.

15. Не завдавай прикрощів своїм рідним та близьким поганою поведінкою. Намагайся стати справжньою вихованою людиною.

Учитель. І до цього нас закликає відомий іспанський письменник М. де Сервантес: «Будьте вихованими, бо ніщо не дається нам так дешево й не ціниться так дорого, як вихованість».

Журі називає переможців, нагороджує учасників солодкими призами.

Чого навчає Королева Чистоти?

Мета: вчити дітей дотримуватися чистоти вдома, на подвір'ї, в при­міщенні школи, в громадських місцях, на вулиці; підтримувати чистоту в класі.

Хід уроку

I.    Ознайомлення з темою уроку.

Ігрова ситуація - "Лист Королеви Чистоти".

Учитель читає дітям цього листа:

Любі хлопчики та дівчатка! Я дізналася, що ви вже стали школярами, і дуже зраділа, бо ви можете стати моїми вірними помічниками. Але таєм­ниці свого Королівства я відкрию лише тим, хто виконає всі мої завдання. Отже, перше завдання...

II.   Гра "Скажи навпаки".

Учитель ("Королева Чистоти") читає словосполучення, а діти підбира­ють до нього антонім (протилежне за значенням слово). Наприклад: Бруд­на тарілка - чиста тарілка. Охайна дівчинка - ... . Неохайний хлопчик  - .... Чиста хата ~ ... . Засмічене подвір'я - ... .

III. Гра "Закінчи речення".

Королева Чистоти починає речення, а діти його закінчують:

Фантик від цукерки треба кидати тільки ... .            Щоб у хаті було чисто, треба ....

Щоб повітря у класі було свіжим, треба ....           Щоб подвір'я було чистим, треба ....

Учитель. Отже, ви добре впоралися із завданнями Королеви Чистоти і, я сподіваюся, зрозуміли її закони. А тепер давайте ці закони чітко визначи­мо (вчитель допомагає дітям їх сформулювати).

Треба слідкувати за чистотою всюди: вдома, на подвір'ї, на вулиці.

Людину, що дотримується чистоти, називають охайною, чепурною, акуратною. І навпаки, людину, котра не дотримується чистоти, назива­ють ... (бруднуля, неохайна, неакуратна і т. п.).

IV.            Практичне завдання для учнів: "Операція "Чисте подвір'я".(Учитель називає трудові процеси, а діти імітують їх.)

V.    Підсумок уроку.

                      

Як живеться твоїм речам?

Мета: вчити дітей тримати в чистоті та порядку особисті речі, одяг, книги, зошити, навчальне приладдя; приступати до занять лише після того, як наведено порядок на робочому місці (столі, парті); після закінчення за­нять вміти правильно зібрати речі в портфель.

Хід уроку

І. Відгадування загадок дітьми.

Загадки про шкільне приладдя, особисті речі (пенал, книга, зошит, олі­вець, одяг та ін.).

Не кущ, а з листочками,

Не сорочка, а зшита,

Не людина, а розповідає.

(Книга)

Дуже я потрібна всім –

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга)

Є у мене деревина,

 В ній дуплиста серцевина. 

Вліз у дірку хвацький писар,

 Вічно пише і мовчить.

 Сам, як дерево, завдовжки,

Тільки ніс з дупла стирчить.

(Олівець)

Де можна в портфелі

Сховати приладдя: і гумку,

І ручку, і навіть фломастер?

(У пеналі)

По папері походжаю,

Хоч одну лиш. ніжку маю,

 П'ю багато, та не їм.

Про все на світі розповім.

(Ручка)

II.  Декламування вчителем уривка вірша.

А що в портфелі?

Нумо, глянемо,                     Пошматовані, брудні?

Що в ньому,                          Страшно глянути

Поки йде                               На них!

Завзята гра.                           Подивіться

Бо ж портфель -                    На сторінку

Усім відомо! -                       Не сторінка,

Є обличчям школяра!..        А "картинка",

Ось -                                      Помальована така!

Книжки.                               А обкладинка -

Та що це з ними?!               Ну й горе! -

Чом вони                             Ніби побувала вчора

У плямах синіх,                   В людожерливих руках!..

                                                                                             (А. Костецький)

Обговорення прочитаного. Запитання до учнів:

Що можна сказати про господаря цього портфеля?

Подумайте, чи все гаразд із зошитами, підручниками у вашому портфелі.

Чи не схожі ви на цього господаря?

III.            Тренувальні вправи.

Складання речей у портфель; наведення порядку на парті.

Конкурси: "Портфель - обличчя школяра", "Чия парта найохайніша?"

IV.            Аналіз етичної ситуації.

Дмитрик тусає лід носком черевика. Вчитель робить йому зауваження: "Зіпсуєш черевики - будуть вони виглядати, як старі". "Ну то й що! - безтур­ботно відповідає хлопчик. - Мені мама нові купить, ще кращі за ці!"

Обговорення прочитаного. Запитання і завдання для учнів:

•    Чи можна сказати, що Дмитрик - дбайливий хлопчик?

Як ви гадаєте, чи цінує він працю мами і загалом усіх тих людей, котрі пошили ці черевики?

Пригадайте випадок, коли можна сказати про когось: "Він виявився бережливим".

V.  Розкриття значення висловлювання: "Потрібну річ далеко не клади"

VI.             Підсумок уроку.

Запитання до учнів:

•    Як називають людину, що стежить за своїми особистими речами?
(Дбайлива, зібрана, охайна.)

Твій зовнішній вигляд

Мета: вчити дітей слідкувати за своїм зовнішнім виглядом (чистота одягу, тіла, охайність зачіски та ін).

Обладнання: ляльки, дзеркало або паперова рамка у вигляді дзер­кала, олівці, папір.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

 Ігрова ситуація "Дві  ляльки".

Дітям показують дві ляльки (одна лялька в чистому одязі, а друга - в брудному). За бажанням діти вибирають собі ляльку і обіграється ситуація.

По дорозі до школи

Доброго дня!

Привіт!

Ти куди йдеш?

У школу.

Як у школу, ти ж така брудна, ти, мабуть, забула перевдягнутися?

Ні. В цьому одязі я ходжу і в школі, і вдома. А для чого перевдягати­ся - це так набридає.

Ти, напевне, не дружиш із Чистотою та Охайністю?

Ні, а хто це такі?

-     Приходь до нашого класу на уроки етики, і я тебе з ними познайомлю.
- Добре, дякую!

Наступна ігрова ситуація "У класі". Учні можуть дати імена лялькам і продовжити діалог.

Запитання до учнів:

•    Яка лялька вам подобається більше? Чому?

•    Що треба зробити другій ляльці, щоб вона стала охайною?

(Заче­сати волосся, одягнути чисту сукенку, зав'язати шнурівки на туф­
лях та ін.)

II.  Відгадування загадок.

1.      Зуби є, а рота немає. {Гребінець

2.      Любить митися і купатися,  але від того тільки худне. {Мило)

3.   Який є, таким покаже  і без слів про все розкаже. {Дзеркало)

III.            Розповідь учителя про появу і роль дзеркала.

Учитель. Діти, а чи знаєте ви, як з'явилося дзеркало?

У давні часи дзеркала робили з відшліфованого металу. Нині дзеркало роблять із гладкого скла, покритого зі зворотного боку шаром металу. Саме скло - це ще не дзеркало: відображення дає нам вузький шар срібла, а скло лише оберігає його від подряпин і пошкоджень.

(Можна взяти для порівняння звичайне скло і дзеркало.)

Так само, як дитина дивується, побачивши своє відображення у дзер­калі, так само дивувалися давні люди. Вони не знали, як з'являється відоб­раження, тому приписували дзеркалам магічну силу. Вони гадали, що той, кого вони бачать у дзеркалі, є їхнім духом. Так виник забобон: якщо розби­ти дзеркало, це може зашкодити духові.

Також у нашій місцевості старі люди кажуть: "Якщо розбити дзеркало, хтось помре із родини".

Ми ніколи не дізнаємося, коли людина вигадала дзеркало, але може­мо сказати, що цю ідею підказала жінка.

Першими здогадалися робити скляні дзеркала з шаром ртуті або оло­ва венеціанці. З 1300 року вони стали виготовляти такі дзеркала і незаба­ром замінили на металеві пластини, що ними користуємося і нині.

Як ви гадаєте, хто перший почав користуватися гребінцем: чоловік чи жінка?

Так, напевно, жінка.

Одного разу вона зрозуміла, що може стати привабливішою, якщо укладе волосся по-особливому, незвичайно. Ось тоді, мабуть, і з'явився гребінець.

Гребінець - один із найдавніших винаходів людства. їх виготовляли зі шкіри, дерева або рогу, слонової кістки або ебенового дерева. Вони збері­гаються тисячі років, а виглядають як сучасні і можуть бути використані будь-якою з наших жінок. (Цікаве для допитливих. Відкриття. – Харків , 1999 р.)

 IV. Гра "Дзеркало".

У рамці "дзеркала" з'являються по черзі учні, зовнішній вигляд яких тре­ба привести в порядок. Учні класу називають, що треба зробити, щоб по­ліпшити зовнішній вигляд тих, хто у "дзеркалі".

V. Тренувальні вправи.

Діти вчаться правильно зачісуватися, зав'язувати банти, шнурівки.

VI.            Тематичне малювання "Я дивлюсь на себе в дзеркало".

Огляд малюнків.

VII. "Весела хвилинка".

Робота над алогізмами.

Ніколи не мий руки, шию, вуха, обличчя. Вони знову стануть брудни­ми. Навіщо марно витрачати свій час? Стригтися теж необов'язково, бо, коли станеш старим, голова однаково облисіє. Вранці зовсім не обо­в'язково зав'язувати шнурівки на черевиках, банти на косах, бо за цілий день або під вечір вони можуть і самі розв'язатись. (За Г. Остером.)

VIII.  Підсумок уроку.

Твої друзі - Чистота й Охайність

Мета: уточнити та узагальнити знання дітей про правила чистоти, формувати елементарні навички особистої гігієни.

Обладнання: малюнок-шаблон або лялька ("Королева Чистоти"). Заохочувальні призи (наприклад, маленькі шматочки мила в яскравій об­гортці тощо).

Хід уроку

І. Узагальнення знань учнів про додержання правил чистоти, охай­ності, акуратності.

Бесіда "Твої друзі - Чистота й Охайність".

Запитання до учнів:

Ви збираєтеся вранці до школи. Які предмети особистої гігієни допо­можуть вам стати чистими та охайними школярами?

Як правильно користуватися зубною щіткою?

Чи правильно ви миєте руки?

II.  Робота над прислів'ями та приказками.

"На неохайній людині псяка одежа погани"; "Руки мив ще тоді, як мати в кориті купила"; "Не буду митної, о ТО ще нена­роком сороки вхоплять"; "Охайність запорука здоров'я"; "Не­охайність гірше невміння"; "Не думай бути нарядним, а думай бути охайним"; "Хвороба з брудом у дружбі"; "Брудні руки бруднять і обличчя"; "Мило сіре, та миє тіло"; "Мийся частіше - буде миліше"; "Хто руки миє - той не хворіє".

III. "Весела хвилинка".

Мамо, яку сорочку ви мені дасте сьогодні? - гукає Петро з ванної кімнати.

З короткими рукавами. А чому ти запитуєш?

Щоб я знав, доки руки мити.

Хочеш їсти - мийся

—    Я не буду, мамо, митись –

—    Можна знову забруднитись...

-          То й не треба їсти, сину,

-          Все одно захочеш знову...

IV. Гра-змагання.

(Хто швидше і ліпше впорається із завданням.)

Дві пари дівчаток, що мають довге волосся, заплітають одна одній коси або зав'язують банти.

Двоє хлопчиків застібають ґудзики на сорочках або піджаках.

Дві дівчинки та два хлопчики зав'язують шнурівки на черевиках. Переможців нагороджують призами від Королеви Чистоти (нагороди знаходяться у фартушку Королеви або в "чарівній" торбинці).

V.Формулювання "Правил Охайної Людини".

(Діти в присутності Королеви Чистоти повторюють санітарно-гігієнічні правила.)

Щодня вставай в один і той самий час, провітрюй кімнату, роби за­рядку.

Щоранку вмивайся, чисть зуби, мий вуха, шию.

Привчайся після зарядки обтиратися до пояса водою кімнатної тем­ператури.

Перед сном не забувай вмитися та добре провітрити кімнату.

Завжди мий руки перед їжею, після роботи і відвідання туалету.

Коротко стрижи нігті на руках і ногах.

Користуйся носовичком.

Коли чхаєш і кашляєш, прикривай ніс і рот носовичком.

Пам'ятай, що волосся повинно бути завжди зачесане.

Щодня чисть своє взуття.

Стеж за чистотою свого одягу.

VI. Підсумок уроку.

Здоров’я – найдорожчий скарб  людини

 Мета. Допомагати дітям усвідомити , що здоров’я – це великий дар не тільки для людини , а й для всього суспільства ,  сім’я – це осередок збереження і зміцнення здоров’я ; виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Обладнання. Сонечко з промінчиками, загадки, вірші, сценка “ Ми – вітаміни”, таблиці, тести, фрагмент із вірша К. Чуковського “Мийдодір” , вправи з обручами , ігри , пісні .

  1.Організаційний момент.

  2. Проблемна ситуація.

   - Діти , уявіть собі , що ви заблукали в густому непрохідному лі-сі . І ось перед вами з’явилось три дороги .Кожна може вивести з лісу за певних умов .

    - Запишіть на аркушах , яку дорогу ви оберете і чому саме її .

  3. Дискусія “ Яка дорога краща.”

    Учні висловлюють свої міркування , роблять відповідні висновки .

   4. Слово вчителя .

    - Прочитайте тему сьогоднішнього виховного заняття .

?        - найдорожчий скарб .

   - Як ви думаєте , яке слово тут пропущене ?

  5. Бесіда .

- Чому кажуть , що здоров’я – найдорожчий скарб ?    ( Відповіді учнів. )

  - Які прислів’я знаєте про здоров’я ?

   1. Здоров’я – всьому голова .

   2. Найбільше багатство – здоров’я .

   3. Здоров’я за гроші не купиш .

   4 Праця – здоров’я , а лінь – хвороба .

   5. У здоровому тілі здоровий дух .

   6. Здоровому все здорово .

   7. Бережи одяг , доки новий , а здоров’я - доки молодий .

   8. Хворому і мед гіркий.

   9. Вартість здоров’я знає той , хто його втратив .

   10. Здоров’я маємо – не дбаємо , а втративши –плачемо .

   11. Було б здоров’я , все інше наживемо .

   Вчитель.

   - Всі ви радієте гарному сонячному дню , теплому дощику , зеленій травичці , гарним квіточкам , веселим пташкам .Із задоволенням їздите на велосипеді, граєте в м’яча , бігаєте . Вам неприємно , коли вас ображають , коли чуєте лайку .

   Придивіться до сонечка , яке на дошці : чого немає в нього ? Якщо ми гарно працюватимемо , то у нашого сонечка з’являться промінчики . А зараз привітаємо сонечко гарною піснею .

     ( Звучить пісня “ Сонечко “ , сл . Л . Реви , муз . Ю . Рожевсякої ) .

   Для того, щоб зміцнювати здоров’я , рости здоровими - потрібно вести здоровий спосіб життя .

    Вчитель викладає промінчик з надписом РЕЖИМ ДНЯ

Учениця :

   - Подивіться на мене , яка я здорова ,фізично розвинута , енергійна , життєрадісна . А це тому, що я додержуюсь режиму дня .

   - Я сплю не менше 9 годин на добу .

    - Харчуюся в один і той же час .

    - Вчасно приходжу до школи , ніколи не запізнююся .

    - Відпочиваю перед виконанням домашніх завдань .

    - Виконую домашні завдання в один і той же час .

    - Гуляю перед сном на свіжому повітрі .

   - Лягаю спати в один і той же час .

Промінчик ЗАРЯДКА

Фізкультпривіт !

На зарядку становись !

Робимо ми всі зарядку .

Ми зарядку любим дуже ,

Бути здоровими хочемо , друже .

( Учні проводять вправи ранкової гімнастики з обручами ) . 

Промінчик ЧИСТОТА – ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я

        Короткі поради :

* Щодня   вмивайся , чисть зуби вранці та ввечері .

* Мий руки перед їдою , після туалету , регулярно обрізуй нігті.

* Стеж за чистотою одягу , взуття .

* Періодично мий голову , слідкуй за охайністю зачіски .

* Не сміти у громадських місцях .

* Підтримуй чистоту в класі та вдома .

 Сценка “Мийдодір”

    МИЙДОДІР .

    Жило собі хлоп’ятко :

    Брудне ,неначе поросятко .

    Мов , сажа – руки , вакса – ніс ,

   Волосся – то соломи віз .

    Ні разу не помиється ,

   У люстерко не дивиться ,

    До нього сором підійти ,

    Не терпить хлопчик чистоти .

    ( Якби трапилась нагода

    Кинув б його у воду )

    Недаремно всі в провулку

    Кличуть його ...

     ВСІ :   Замазурко .

    ЗАМАЗУРКО .

          Я – веселий Замазурко ,

        У грязюці вся фігурка .

         Там – тарам – тарарам .

        Я сто літ вже не вмивався ,

        За зубну щітку не брався .

        Жоден раз не причесався ,

       Бо ніколи  не бажав .

       - Хто зі мною товаришує ,

       Час даремно не марнує .

       МИЙДОДІР .

            Я – великий Умивальник ,

            Я -   відомий Мийдодір ,

            Умивальників начальник

            І мочалок командир .

           Замазурко об’явився ,

            Разу жодного не вмився .

    УЧНІ .

     - Милом й разу він не вмився ,

    Що воно вже є . Й забувся .

    

     - Свої чорні ручки  й ніжки

      Не потер мочалкою нітрішки .

   

      - Не обтерся рушничком .

      - Не чесався гребінцем .

     - Зубну щітку не тримав ,

     Порошок зубний не мав .

       - Ну , а нігті , мов у кішки ,

         Не обрізав навіть трішки .

       Поросятко це ми вмиємо .

    

ЗАМАЗУРКО .

   Ой , не треба ,ой , не тріть .

    Дивись , дірки не протріть .

     МИЙДОДІР .

  Треба ,треба умиватись

  Вранці та уввечері .

  А бруднулям , замазурам

  Сором тут і сором там .

  Я – великий Умивальник –

  Всім відомий Мийдодір .

  Дзеркальце , прийди до нас !

    ЗАМАЗУРКО .

      Невже це я !

    Ото ж бо диво !

  Здається , гарно і красиво !

      МИЙДОДІР .

   Ось тепер тебе люблю я ,

   Ось тепер тебе хвалю я ,

   Нарешті ти , бруднуля ,

   Мийдодіру догодив .

   Треба , треба умиватись

   Вранці та по вечорам .

   А нечистим замазурам

   Сором тут і сором там .

       ЗАМАЗУРКО .

  Буду я щоденно митись ,

  Зуби чистить не лінитись .

  Мийдодір , ти чарівник ,

  Вірний друг і рятівник .

   МИЙДОДІР .

   Якщо є бруднулі серед вас

    То одуматись іще є час .

   Нехай бруднулям це уроком буде

   І як засвоїти його .  

  Не забувайте , друзі , ви того

  Залежати здоров’я ваше буде .

Промінчик  ЇЖА – ДЖЕРЕЛО РОСТУ ТА ЗДОРОВ’Я

  Харчування – неодмінна умова вашого життя .Без їжі людина не може жити . З їжею ми отримуємо поживні речовини , необхідні для роботи мозку , серця , легенів , м’язів .Від того , яку їжу ви вживаєте , залежить ваше здоров’я . Отже , щоб бути здоровими , потрібно правильно харчуватися .

   А ще у мене є помічники . Це – вітаміни . Слово вітамін походить від латинського слова “ віта “ – життя .Назва ця не випадкова .Якщо вітамінів не вистачає , людина тяжко хворіє . Вітаміни потрібні для нормального росту і розвитку дитячого організму.

       Сценка “ МИ – ВІТАМІНИ “

   А - Я сприяю росту , допомагаю нормальному зору . Мене багато в моркві , маслі , сирі , яйцях , печінці , помідорах , зеленій

цибулі , гарбузі , риб’ячому жирі .

   В – Я дуже потрібний для розумової і фізичної праці , поліпшення травлення .Міщусь у вівсяній та гречаній крупах , у горосі , квасолі , жовтку яєць , печінці , м’ясі .

   С – Я запобігаю простуді , поліпшую кровообіг , сприяю росту ,

лікую цингу .Багаті мною капуста , картопля ,помідори , цибуля ,

щавель , шипшина , хрін , часник , лимони , настій хвої , чорна смородина .

   Д – Я зміцнюю кістки , запобігаю рахітові . Живу в молоці , риб’ячому жирі , житньому хлібі.

    

Щоб здоровим підростати ,

     Треба в їжу уживати

    Овочі та фрукти –

     Вітамінні ці продукти .

     Вітаміни в нас смачненькі :

      І солодкі , і кисленькі .

     Їжте , діти , нас охоче ,

     Кожний , хто , коли захоче ,  

     Щоб були ви здоровенькі ,

     І красиві й рум’яненькі ,

     Щоб росли міцні і дужі ,

    До хвороб були байдужі

   Промінчик  АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК 

Учень пропонує  гру .    Гра “ Совонька “

      Вчитель :

   - Діти , що вчать вас у школі ?  ( Учні роблять свої висновки )                

Учні хором :

     

- Будьте здоровими !

      - Будьте щасливими !

      - Будьте красивими !

      - Ми даруємо вам здоров’я !

        Здоров’я – це сила !

      Здоров’я – це клас !

       Хай буде здоров’я

       У вас і у нас !

Продукти харчування : наші друзі й вороги

Мета: узагальнити знання учнів про складові компонен­ти їжі, про корисну їжу та її позитивний вплив на збереження і зміцнення здоров'я дорослих і ді­тей, про основи культури і традиції харчування; викликати інтерес до традиційного харчування українців та прагнення вживати національні стра­ви як засіб збереження і зміцнення здоров'я.

 Обладнання: малюнки, фотографії, вирізки з газет і журналів, на яких зображено різноманітну їжу; сім маркерів (або інших невеличких предметів); кошик з різ­ними предметами та продуктами; роздавальний матеріал (роздруковані картки, на яких переліче­но назви продуктів харчування і вказано їх дію на організм людини).

Хід

Гра «Малюнки з виставки».

Учитель роздає малюнки, фотографії, вирізки з газет та журналів, на яких зображено різноманітну їжу, і просить учнів вибрати ті із них, де зображена корисна їжа, потім ставить запитання до учнів:

Чи було щось однакове на малюнках? Що саме?

Чим вони відрізнялися?

Чи була на них їжа, яку ви не знаєте?

Як ви відрізнили корисну їжу від некорисної?

Гра «Так чи ні?».

Хто отримує маркер (або інший предмет), той відповідає.

Корисно об'їдатися цукерками та тістечками. Так чи ні?

Ви повинні їсти 16 разів на день. Так чи ні?

Ви повинні вживати корисну та свіжу їжу, яка зберігає ваше здоров'я. Так чи ні?

Ви повинні їсти різноманітні продукти — м'ясо, рибу, молоко. Так чи ні?

Вам корисно їсти тільки макарони. Так чи ні?

Ви повинні їсти більше овочів та фруктів, тому що в них багато вітамінів. Так чи ні?

Корисно їсти смажену масну їжу. Так чи ні?

 Згадаємо, як зводиться будинок. Для закладання фундаменту використовується цегла, граніт, цемент, великі за­лізобетонні блоки. На будівництво стін ідуть бетонні блоки або цегла. Поверхи перекривають великими залізобетонни­ми плитами, уставляють вікна, двері, штукатурять, фарбу­ють. Для будівництва необхідно багато різних матеріалів, деталей.

Наша їжа — теж будівельний матеріал. І вона теж не однакова за своїм складом і значенням для організму.

Їжа — основне джерело енергії, яке необхідне для жит­тєдіяльності організму людини. З їжею ми одержуємо по­живні речовини, що сприяють росту і розвитку нашого організму. їжа забезпечує організм людини такими основ­ними складовими: білками, жирами, вуглеводами, вітамі­нами, неорганічними речовинами та водою. їжу ще назива­ють харчовими продуктами.

Для нормального росту і розвитку організму людини особливо потрібні вітаміни, їх відкрито і досліджено ба­гато, і позначаються вони літерами латинського алфавіту: А, В, С, D тощо. Вітаміни, мінеральні солі й вода добре за­своюються організмом, і продукти, в яких вони містяться, легко перетравлюються. Жири і вуглеводи дають організ­му енергію, після перетравлення їх залишки відкладаються в жир і глікоген. Люди, які отримують з їжею достатню кількість вітамінів, значно витриваліші до захворювань, відзначаються бадьорістю, доброю пам'яттю і працездат­ністю.

Про що слід подбати, забезпечуючи свій організм по­живними речовинами? Основна наша турбота має полягати в тому, щоб у продуктах містилися всі необхідні компонен­ти. Очі, шкіра, волосся, кістки, м'язи і мозок складаються з різних білків. Білки містяться у продуктах рослинного і тваринного походження. Рослинні білки є у горіхах, насін­ні різних культур, зокрема бобових, крупах, а тваринні — у м'ясі, рибі, яйцях, молочних продуктах тощо. Вуглеводи містяться у фруктах, Овочах, насінні зернових, меді, моло­ці. Жири сприяють засвоєнню вітамінів. Вони містяться в маслі, салі, сметані, олії тощо. Неорганічні речовини (мі­неральні солі) сприяють нормальному функціонуванню кіс­ток, зубів, крові, м'язів. До них належать кальцій, фосфор, залізо, йод, магній тощо. Вони містяться у молоці, рибі, яйцях, зелених овочах, яблуках, печінці, м'ясі, чорному хлібі, крупах (особливо гречаній), продуктах моря тощо.

Продукти харчування мають бути свіжими, чистими, якісними, щоб вони своєчасно і легко засвоювалися ор­ганізмом. Із харчуванням у нас пов'язані різні відчуття і реакції. Вони можуть бути як приємні, так і неприємні. Здорова людина любить смачно поїсти. Запах і вигляд доб­ре приготовленої їжі викликає у нас апетит, з'являються приємні смакові відчуття. Цей стан має велике значення, бо завдяки приємним відчуттям шлунок людини готується до прийняття їжі, і тоді вона краще перетравлюватиметься. Одноманітна їжа, її неприємний смак і вигляд, неприваб­лива обстановка під час споживання їжі, поспіх знижують апетит. Це відповідно впливає і на поведінку людини за столом. Вона їсть без задоволення, намагаючись швидше закінчити споживання їжі. А недостатньо перетравлена їжа вимагає більшої кількості соків для травлення, виділення яких при поганому апетиті сповільнюється. У результаті шлунок і кишечник працюють із перевантаженням, і їжа гірше перетравлюється. А тому велике значення має індиві­дуальний вибір їжі загалом і окремих страв зокрема, тобто певний раціон.

Кажуть, що кожна людина має власні потреби в їжі. Чому? Для росту організму потрібно більше поживних ре­човин, ніж для підтримання його життєдіяльності. Тому діти повинні споживати їжу, багату на поживні речовини. Вибираючи їжу, слід враховувати, що страви мають місти­ти в собі різноманітні складові компоненти. Хлопчики вит­рачають більше енергії, ніж дівчатка, а тому їхній організм потребує більше поживних речовин. Люди, які одужують після хвороби, потребують більше поживних речовин, ніж здорові, а ті люди, які багато працюють (фізично чи розу­мово), затрачаючи багато енергії, мусять її поповнити за рахунок повноцінної їжі.

Гра «Завжди, іноді, ніколи».

На столі стоїть кошик. У ньому цукерка, йогурт, ли­мон, яблуко, квасоля в банці, рідина для миття посуду, плавлений сирок, хліб, засіб для чищення, шпроти в бан­ці, картопля, капуста, апельсин, булочка, цвітна капуста, ліки, цибуля, банан, груша, морква, горіхи тощо. Учні по черзі виходять і беруть із кошика будь-який предмет та показують його іншим учням класу, які за допомогою жестів закінчують речення: «Цей продукт можна їсти...». (Завжди — великий палець правої руки піднімають угору, іноді — відводять убік, ніколи — опускають униз.)

Запитання до учнів.

Чи подобаються вам одні страви більше за інші? Назвіть страви, які полюбляєте.

 Вчитель.

У всіх є власні смакові уподобання. Хтось більше по­любляє м'ясні продукти, а хтось — рибу. Декому смакують молоко і каші або страви з овочів і фруктів. Є й такі, які намагаються їсти й пити лише «смачненьке»: копчену ков­басу, морозиво, чіпси, пиріжки, шоколад, пепсі-колу. А чи потрібно при виборі їжі орієнтуватися лише на власні упо­добання? Давайте проведемо міні-дискусію.

Міні-дискусія за запитаннями:

У чіпсах немає вітамінів. Чи потрібно їх їсти щодня?

Кока- і пепсі-кола містять багато цукру та речовин, які негативно впливають на перетравлювання їжі. Чи пот­рібно пити такі напої щодня?

 Вчитель.

Їжа, яку називають штучною, насичена штучними барв­никами, речовинами, які перешкоджають її псуванню. Таку їжу недоцільно вживати, адже вона, хоча й смачна, шкодить здоров'ю. Часом у яскравих пакетах і пляшках містяться продукти, некорисні для здоров'я.

У кожній родині свої традиції харчування. В Україні є багато родин, у яких переважно вживають страви націо­нальної кухні. У щоденному меню є страви з м'яса, риби, молока, круп, овочів і фруктів, які варять, смажать, туш­кують, заквашують, сушать. Уживають також страви на­ціональних кухонь інших народів: російської — пельмені, щі, пироги; грузинської — шашлики, хачапурі, сулугуні; китайської — локшину, чай, мариновані овочі; італійсь­кої — піццу, спагетті тощо.

Характер харчування людей залежить від багатьох чин­ників: їх соціально-економічного становища, природно-географічного положення країни, в якій вони живуть, на­прямку їх господарської діяльності тощо. їжа є важливою складовою матеріальної культури кожного народу. Протя­гом багатьох років в Україні встановилася певна культура харчування, їжа українців за часом уживання та престиж­ністю поділяється на дві великі групи: щоденну і святкову;

за вмістом основного продукту — на борошняну, овочеву, молочну, круп'яну, м'ясну, фруктову та комбіновану.

У щоденному харчуванні українців чільне місце посі­дає хліб. Із покоління в покоління передавалося шанобли­ве ставлення людей до хліба. Важливу роль відіграє хліб у багатьох звичаях і традиціях. Хлібом і сіллю зустріча­ють дорогих гостей, рідних, з хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого. Велику роль у харчуванні українців відіграють овочі (картопля, капуста, буряк, цибуля, часник, огірки, помідори, морква, кабачки, редиска, редька тощо) та бобові (горох, квасоля). Із насіння льону, конопель, соняшнику виробляють олію, яка має оздоровче значення. На зиму солять огірки, капус­ту, помідори. Важливими харчовими продуктами є молоко і молочнокислі продукти (сметана, масло, сир, кефір тощо), м'ясо птиці (курей, гусей, качок, індиків) та яйця. Найпо­ширенішою стравою є борщ.

До складу святкових страв входить обрядова їжа, яка виконує релігійну функцію і без якої обряд не може відбува­тися. Традиційну святкову та обрядову їжу можна поділити на дві групи: страви до сімейних свят та обрядів (дні на­родження, весілля, похорон, поминки) і їжа на календарні свята, серед яких слід відзначити Різдво і Великдень. На ці свята готуються спеціальні страви, визначені відповідною культурою і традиціями харчування, їжа у ці дні відріз­няється вищою, ніж щоденна, калорійністю, кращими сма­ковими якостями. Поряд з корисними традиціями у нас по­бутують і шкідливі. Так, чомусь прийнято подавати багато страв, насичених жиром, навіть на поминках. Алкогольні напої у святкові й поминальні дні є обов'язковим атрибу­том. Зараз важко сказати, хто це придумав, хто сказав, що так треба. Однак з цим треба боротися. Адже це не лише шкідливо для здоров'я, але і недодає культури нашому тра­диційному харчуванню.

 Робота в парах.

Учитель роздає роздруковані картки, на яких в окремих рамках записані назви продуктів харчування та їх дія на організм людини, і просить учнів відповідно з'єднати рам­ки лініями.

Заключне слово вчителя.

Люди в усьому світі вживають різноманітну їжу, але вона має бути корисною. Корисно їсти різноманітні свіжі продукти — молоко, рибу, м'ясо. Не можна вживати якийсь один продукт, тоді ваш організм не отримає потрібних йому речовин. Треба їсти більше овочів та фруктів, тому що там багато вітамінів. Не можна їсти солодощі надмірно, бо це шкодить зубам і шлунку.

Вчимося слухати і чути інших

Мета: ознайомити учнів з елементарними правилами культури спілку­вання. Вчити вести розмову без поспіху; формувати вміння правильно вис­ловлювати свою думку; вчити не втручатися в розмову дорослих; під час спілкування з ровесниками не ображати їх, стримувати себе в конфліктних ситуаціях.

Обладнання: ляльки чи інші предметні іграшки, магнітофон, іграш­ковий телефон, різножанрова художня література до теми.

Попередня робота: під керівництвом учителя декілька дітей зазда­легідь готуються до обігравання 2-3 мовних ситуацій. (Орієнтовні теми сюжетів: "Під час уроку", "На перерві" і т. п.)

Хід

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда.

Учитель. Чи доводилося вам, діти, бувати на базарі? Тихо там чи га­мірно? Чому на базарі так гамірно? (Тому що одночасно голосно розмовляє багато людей.) А що ви знаєте про "пташиний" базар;

Порівняння "пташиного" базару та "людського" (за допомогою магніто­фонного запису дати змогу учням послухати "пташиний" базар).

Чи не помічали ви інколи і у нас "пташиний" базар на уроках чи під час перерви?

II.  Учитель декламує вірш.

Дуже хочуть тишини

В класі учнів - згубиш лік,

У класі сорок чоловік!

Сорок душ - і всі вони

Дуже хочуть тишини.

 І тому весь час звучить:

"Тихо! Тихше! Ну, тихіш!"

 Гриць гукає і Тиміш,

 Оля Колю заклика,

Коля - Васю і Павла

 Словом, сорок чоловік

Підняли за тишу крик.

Ну й повір, що всі вони

Справді хочуть тишини!

(Є. Бандуренко)

Обговорення змісту вірша.

III.            Гра-інсценізація "Розмова".

Діти обіграють 2-3 розмовні ситуації. Вчитель за допомогою запитань акцентує увагу дітей на необхідності дотримання правил ввічливої розмови (не перебивати, вміти вислухати до кінця, в суперечках не вживати об­разливих слів тощо).

Запитання і завдання для учнів:

Хто з дітей правильно поводився під час розмови? Чому ви так вважаєте?

Якщо ви хочете втрутитися в розмову інших, то що і як треба для цього зробити?

Які ввічливі слова ви вживатимете під час розмови?

Як ви гадаєте, чи відрізняється розмова по телефону від звичайної розмови? Чим саме?

Чи відрізнятиметься ваша розмова з ровесником від розмови з до­рослою людиною? незнайомою? близькою?

Обіграйте ці сценки з однокласниками.

IV.            Аналіз різних життєвих ситуацій до теми уроку.

Ситуація 1.

У коридорі розмовляють учителька та мама Люди. До них підбіг Миколка: "Лідіє Петрівно, вас там кличуть ..."

Запитання до учнів:

Чи правильно зробив Миколка?

Про які правила спілкування він забув? Як треба було звернутися до Лідії Петрівни?

Ситуація 2.

Іде урок. Учитель розповідає про свою подорож до моря. У класі всі уважно слухають. Раптом озивається Петрик: "А я теж з батьками їздив до моря! Я також це бачив!"

Запитання до учнів:

Що вам не сподобалося в поведінці Петрика?

Як би ви повелися в цій ситуації?

V.  Аналіз етичного змісту приказок.

"Умій сказати, умій і змовчати"; "Аж до діброви чути ваші розмови"; "Хто мовчить, той двох навчить"; "Гостре словечко ранить сердечко".

VI.            Підсумок уроку.

(Учні формулюють правила культурної поведінки під час розмови.)

Продукти харчування наші друзі і вороги

   Мета. Виховувати культуру харчування, пропаганда здорового способу життя серед учнів; ознайомити  із  поняттям «продукти харчування», пригадати назви українських народних страв, та технологію їх приготування; визначити залежність здоров'я людини від впливу на нього продуктів харчування; виховувати прагнення берегти своє здоров'я, як найдорожчий скарб, вести здоровий спосіб життя.

    Обладнання: виставка літератури з теми, вирізки з журналів. прислів'я, записані на окремих аркушах, картки.

«Головним скарбом життя є не землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях... Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати». (Авіцена.)

Хід

І. Вступне слово.

У всі часи люди особливу увагу звертали на своє здоров'я, піклувалися про нього, винаходили все нові й нові ліки від хвороб і способи зміцнити свій організм і залишатися бадьорими на довгі роки.

Наші предки вважали, що хвороби людям приносять злі духи, або чорні сили (відьми, чаклуни). Ще хвороби пов'язували із карою богів, рятуючись від якої, люди намагалися задобрити їх дарами і жертвами.

Серед своїх богів давні греки з особливою шаною ставилися до бога лікування Асклепія та його доньок — Гігієї та Панацеї. Перша вміла запобігати захворюванням (звідси назва галузі медицини — гігієна), а друга лікувала та зцілювала людей (звідси вислів: «Панацея від усіх бід»).

       Міцне здоров’я  багато в чому залежить від правильного харчування.

2. Розповідь вчителя про шкідливі та корисні продукти харчування

       Правильне харчування - це основа тривалого та плідного життя, запорука здоров'я, бадьорості, гарантія профілактики різних недуг.

Ми їмо для того, щоб жити. А жити - це значить одержувати енергію.

Живлення має бути помірним. Кількість енергії, що поступає з їжею, повинна приблизно відповідати кількості енергії, що витрачається. Надлишок харчової енергії переходить в жир, що викликає ряд серйозних ускладнень в організмі.

Живлення має бути всіляким. Денний раціон людини повинен містити рекомендовану кількість і співвідношення білків (м’ясо, риба, молочні продукти, яйця), жирів і вуглеводів, а також мінеральних речовин і вітамінів.

Шкідливі продукти

Цукерки, шоколад, інші солодощі мають підвищений вміст цукру. Цукор в такій кількості пригнічує дитину, робить її в’ялою та лінивою. Від цього може з’являтись небажання навчатись.

Чіпси. В них багато жиру, який дає підвищене навантаження на систему травлення, в результаті чого дитина приходить додому неголодною і відмовляється від нормального обіду. Поки організм зайнятий перетравлюванням чіпсів, він витрачає багато енергії. Цю енергію він забирає в мозку, що призводить до пасивності  на заняттях. !

   Але скажемо декілька слів про корисні та смачні продукти. По-перше, це фрукти. Вони багаті на вітаміни.     Вітамін С допомагає справлятися із втомою та стресами, підвищує імунітет, допомагає бути  активними і уважними. . Нежирний сир, йогурти добре підійдуть під час особливо стресових ситуацій. Наприклад, перед важливою контрольною, перед екзаменом.
        Не забувайте часто пити. Вода поновлює клітини всього організму, вимиває шкідливі речовини, та й просто бадьорить. Окрім води добре пити соки, чай з лимоном, мінералку. Вкрай не рекомендуються газовані напої: вони тільки надають відчуття в тамування спраги. Насправді вони забирають цінну воду з організму.

На сніданок рекомендується їсти продукти, багаті на білки та клітковину. Це можуть бути яйця, пластівці для сніданку, мюслі, вівсяна каша. Якщо додати до пластівців меду, окрім клітковини організм отримає так необхідну йому глюкозу.
Увечері краще за все їсти продукти, багаті на крохмаль: макарони, рис, картопля. Вони допоможуть і спокійно заснути. Останній прийом їжі, за рекомендацією дієтологів, має відбуватися не пізніше, ніж за 3 години до сну.

Їжте більше…

свіжих і відварених на парі овочів

коренеплодів, бобових

свіжих фруктів у їх натуральному вигляді, вони багатіші на клітковину

горіхів (волоський, мигдаль), насіння (гарбузу, льону)

продуктів з мукою грубого мливу (не шліфований рис, крупи з цільних зерен)

дика риба, замість риби з рибних господарств

3. Відгадай загадку

Морква, біб і цибулина,

бурячок і капустина,

ще й картопля — шусть у горщик.

Ну й смачний ми зварим ... (борщик).

Довго з тіста їх ліпили,

у окропі поварили.

Потім дружно ласували,

ще й сметанки додавали. (Вареники)

Що за хліб такий святковий на рушник вмостився новий?

(Коровай)

І поживне, і смачне,

біле, пінне, запашне.

 Залюбки малята п’ють,

здоровенькими ростуть. (Молоко)

І пухкенька, і смачна.

Із пшениченьки вона.

Зі здобного тіста,

проситься, щоб з’їсти. (Пампушка)

До дітей на кожне свято

просять в гості завітати,

бо солодкий і смачний.

Здогадались, хто такий? (Торт)

4. Топ-10

10 найшкідливіших продуктів харчування

Дієтологи раз по раз удосконалюють списки найбільш шкідливих для здоров'я продуктів. І яскраво-червоним маркером ставлять чергові табу в нашому повсякденному меню. Останній список харчових заборон виглядає так.

1. Жувальні цукерки, пастила, «мейбони», «чупа-чупси». Мало того, що цукор псує зубну емаль, хімічні добавки і фарбники, які містяться в подібних продуктах у величезних кількостях, завдають удару по всьому організму.

2. Чіпси, як кукурудзяні, так і картопляні, - дуже шкідливі для організму. Чіпси - це ніщо інше, як суміш вуглеводів і жиру, в оболонці фарбників і замінників смаку. Нічого хорошого не принесе поїдання картоплі-фрі.

3. Солодкі газовані напої - коктейль з цукру, хімії і газів прискорює розподіл по організму токсинів. Кока-кола, наприклад, чудовий засіб від вапняного накипу і іржі. Газовані солодкі напої шкідливі і високою концентрацією цукру - в еквіваленті чотири-п'ять чайних ложок, розбавлених в стакані води. Тому, угамувавши спрагу такою газованою водою, ви вже через п'ять хвилин знову захочете пити.

4. Шоколадні батончики. Хоча в чистому виді какао вельми корисне, в шоколадних плитках, які поступають до нас у продаж чисте какао міститься в мінімальних кількостях. Корисний плід хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.

5. Сосиски і ковбаси. М'ясні делікатеси містять так звані приховані жири (свиняча шкірка, сало, нутряний жир), все це вуалюється ароматизаторами і замінниками смаків. Багато виробників м'ясних виробів використовують трансгени. Так сосиски, сардельки, ковбаси на 80 % (!) складаються з трансгенної сої. Деякі замінники смаку і зовсім визнані канцерогенними.

6. Жирне м'ясо сприяє утворенню бляшок холестеринів на судинах, що прискорює старіння організму, веде до виникнення серцево-судинних захворювань.

7. Майонез містить величезну кількість жирів і вуглеводів, а також фарбників, підсолоджувачів, замінників. До шкідливих продуктів належить не тільки майонез, але і кетчуп, різні соуси і заправки, в широкому асортименті представлені на прилавках наших магазинів. Вся річ у тому, що саме в цих продуктах натуральних компонентів менше всього. А можливі наслідки споживання "смачної хімії" навіть не досліджені до кінця.

8. Локшина швидкого приготування представляється нам сьогоденням дивом. Смачна, поживна, а головне - не вимагає часу. Але над "дивом" свого часу довго попрацювали хіміки, нічого не залишивши з натуральної муки.

9. Сіль знижує тиск, порушує соле-кисловий баланс в організмі, сприяє скупченню токсинів. І хоча повністю відмовлятися від солі медики не рекомендують, скоротити кількість соленостів в своєму раціоні все-таки варто.

10. Алкоголь навіть в мінімальних кількостях заважає засвоєнню вітамінів. Окрім цього - завдає удару по системі травлення. А ще, спиртомісткі продукти - рекордсмени по кількості калорій.

5. Колективне складання правил харчування.

А  зараз  разом  з  вами,  діти,   ми   попробуємо  скласти   правила харчування. (Учні називають варіанти правил, учитель на дошці, їх скориговуючи, записує).

харчуватися помірно, але різноманітно;
вживати їжу, багату на білки;
вибирати свіжі овочі та фрукти;
помірно вживати м'ясо, молоко, сир, яйця;
використовувати йодовану сіль;
вживати їжу, багату на клітковину;
віддавати перевагу хлібу грубого помолу, вживати горіхи, боби;
солодощі вживати лише зрідка;
харчуватися    з    урахуванням    вікових    потреб,    фізичного    та розумового навантаження.

   6. Вікторина «Що я знаю про їжу та харчування?»

Їжа людини повинна містити|утримувати| всі ті речовини, які використовуються організмом на відновлення енергії, що витрачається ним, а також на його зростання|зріст| і розвиток, якщо організм ще молодий.

Питання: які це речовини?

Відповідь: це білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі|соль|, вітаміни, вода.

Російське прислів'я свідчить: «Худий обід, коли хліба немає». У старі часи у кожної хорошої|доброї| господині|хазяйки| не пропадало ні шматочка хліба. Для того, щоб хліб не пропадав, потрібно навчитися його правильно зберігати. Якщо він зачерствіє, не викидайте його. З|із| черствого хліба можна приготувати безліч поживних|живлячих| і смачних блюд

Назвати|накликати|: щонайбільше блюд з|із| черствого хліба – житнього і пшеничного.

Відповідь: грінки, бутерброди, гарячі закуски, супи, соуси, пудинги, десертні блюда, запіканки, пироги.

Яке ваше улюблене|любе| блюдо? Якщо таке питання поставити представникам різних міст, то на нього можна  отримати|одержувати| найрізноманітніші відповіді. Давайте спробуємо назвати улюблені блюда жителів таких міст:

 |із| Москва – (борщ і млинці),

|із| Мінськ – (картопляні галушки і смажена свинина),

 |Києв – (кулеб'яка),

|із| Рига – (молочний суп з|із| перловою крупою),|язика|

|мешканців| Єреван - (шашлик на рожні)

Під прислів'ями в широкому сенсі|змісті| ми розуміємо короткі народні вислови, що мають одночасно буквальний і переносний зміст. Приказки - короткі мовні афоризми, які мають тільки|лише| буквальний зміст.

Питання: назвіть|накликайте| прислів'я і приказки, в яких згадуються  продукти харчування

Відповідь: 1.Хрін за редьку солодший.

            2.Хліб-сіль їж, а правду ріж.

            3.На чужий коровай|паляниця| рот не роззявляй.

            4.Всякому овочу свій час.

            5.Яблоко від яблуні не далеко падає.

            6.Перемелеться - мука|борошно| буде.

            7.Вашими б вустами та мед пити.

            8.Кашу маслом|мастилом| не зіпсуєш.

            9.Не червона хата кутами|рогами|, а червона пирогами.

            10.Недосіл на столі, а пересіл на спині.

            11.Перший млинець – грудкою.

            12.Калина сама себе хвалила, що з|із| медом хороша.|добра|

    7. Словничок укр. народних страв.

БАНУШ — страва типу мамалиги. Свіжозібрані вершки кип'ятили, солили, обварювали в них кукурудзяне борошно 20-25хв не мішаючи, знімали з вогню й ретельно розтирали, доки на поверхні не виступало масло. Потім солили, розбивали 1 жовток, додавали 1 ложку цукру і 1 ложку масла. Виготовляли бануш переважно у гірських районах та передгір'ях Карпат головним чином на свята для гостей. Їли з бринзою, сиром.

 ВАРЕНИКИ — одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Остання могла бути пісною чи скоромною — залежно від християнського календаря. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти (сушину), варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу й навіть борошно.

 БОРЩ — одна з найпопулярніших українських страв.

 БАЛАБУШКИ (балабухи) — невеличкі булочки круглої форми з кислого тіста. Пекли їх у святкові дні чи в неділю найчастіше з пшеничного або гречано-пшеничного борошна. У деяких районах (Слобожанщині, півночі Полтавщини) балабушки не пекли, а варили.

  ВЕРГУНИ — просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли із прісного тіста на яйці й сироватці або маслянці. Тісто для вергунів розкачували у тонкий корж, різали на прямокутники чи ромби, у яких робили внутрішній надріз. Потім вивертали усередину надрізу раз чи двічі і смажили у киплячій олії до золотавого кольору. Робили вергуни й іншої форми: тонкі пластівці з тіста змащували олією і згортали рулетом, а потім пекли у негарячій печі, однак перевагу віддавали вергуни, виготовленим у перший спосіб.

ГАЛУШКИ — типова для української кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді чи сироватці з яйцем, розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1 — 1,5 см. Різали тісто смутами шириною 2—3 см, потім відщипували від кожної невеликі шматочки і кидали в підсолений окріп (кипляче молоко, м'ясну або овочеву юшку).

ДЕРУНИ (драники, драчаники, терчаники) користувалися великою популярністю у народній кухні, особливо у північних районах України. Сиру картоплю терли на тертушці, зливали зайву рідину, додавали ложку-дві білого борошна чи картопляного крохмалю, яйце, терту сиру цибулину, ретельно розмішували і смажили оладки на олії чи смальці.

ЗАТІРКА — одна з найдавніших страв, поширених серед слов'янських народів. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирали з мукою у дерев'яних ночовках дерев'яною ложкою, кописткою або рукою доти, доки не утворювалися кульки розміром з горошину чи квасолину. Їх варили в окропі або молоці, іноді у м'ясній юшці.

ЗУБЦІ готували з пророщеного (окільцьованого) ячменю, який висушували, підсмажували й варили, як кашу. 3убці (як і путря, кваша, тобто страви з використанням солоду) мали солодкуватий смак і вважалися ласощами.

КАПУСНЯК (капуста засипана, капуста з пшоном) — друга за значенням після борщу рідка овочева страва. Квашену капусту дрібно сікли, заливали окропом і варили з картоплею, морквою та пшоном. У готовий капусняк клали засмажену на салі цибулю і ще раз проварювали.

КЛЬОЦКИ (клюски) — страва, що готувалася аналогічно галушкам, але з до-повнювачами. Прісне (як на вареники чи галушки) тісто замішували з м'ятою вареною картоплею, свіжим кисломолочним сиром, виробляли кульки й варили їх в окропі, поки ті не спливали.

КУЛІШ — страва, схожа за способом приготування на крупник, але роблена з пшоняних крупів. Куліш було легко готувати не тільки в домашніх умовах, тому він мав ще одну назву — польова каша. Промите пшоно засипали у казан з киплячою водою, для смаку додавали одну-дві картоплини, сіль, коріння, по можливості зелень. Готовий куліш затирали салом із цибулею й часником.

    8. Знайди помилку

     Дітям роздаються картки, на яких вони вказують основні помилки у харчуванні

	1	Їм надмірно;
	2	Неправильно добирю їжу;
	3	Полюбляю занадто жирну їжу;
	4	Їм забагато солодощів;
	5	П'ю багато солодких напоїв;
	6	Їм нерегулярно, дуже швидко і великими порціями;
	7	Неправильно готую їжу;
	8	Вживаю мало овочів і фруктів;
	9	Полюбляю чіпси, сухарики;

VI. Підсумок заняття

Бережіть здоров'я, зміцнюйте і примножуйте його. І пам'ятайте, що здоров'я — найцінніший скарб, і від вас залежить, чи зумієте ви зберегти його на довгі роки.

Бесіда – діалог «Здоровим будь!»

Мета: спрямувати учнів на здоровий спосіб життя, на стійке бажання бути здоровими, на виховання в учнів культури здоров'я - складової загальної культури людини, на протистояння шкідливим звичкам.

Вчитель. У кожного з вас є своя мрія. Щоб досягти її кожний з вас робить певні кроки. Я не помилюся, коли скажу, що кожний з вас мріє після закінченні школи отримати цікаву професію, бути успішним у житті і створити хорошу дружню сім'ю. Кожна людина в житті чогось прагне. Кожна людина має цінності.

Так що ж таке цінності?

Цінності - це те, що важливо для вас, за допомогою чого люди звіряють і оцінюють будь-що у своєму житті.

Цінності, подібно до магніту, впливають на нашу поведінку і визначають життєвий шлях. Навіть, якщо не докладати зусиль, наші цінності складуться під впливом обставин і оточення. Ця сфера занадто важлива, тому ми не повинні допускати, щоб це за нас вирішував хтось інший. До того ж стихійно сформовані цінності нестійкі, людина часто почувається розгубленою, сама не знає чого хоче, і цим може скористатися будь хто, наприклад, схиливши вас до ризикованої поведінки. В народі говорять: «Скажи хто твій друг і я скажу хто ти», «З ким поведешся, того й наберешся», ось чому вашим батькам небайдуже з ким ви товаришуєте.
Щоб запобігти цьому й усвідомити, що справді є важливим для вас, виконайте це завдання. ( на партах у учнів знаходиться завдання, ручки).

3 метою мотивації пізнавальної діяльності вчитель пропонує учням поділитися га групи по 5-6 чоловік і записати на листочках життєві цінності для підлітків.
(Учні записують : зовнішня краса, успіхи в навчанні, дружба з однолітками, дружня родина, здоров’я своє і близьких, багато грошей, модний одяг, щастя , благополуччя , розваги , подорожі…).
Вчитель. Тепер я попрошу вас підкреслити в цьому списку тільки 5 цінностей. А тепер з 5 залишіть 3, з 3 залишіть одну.

Ось ми підійшли до висновку, що здоров'я - найголовніша цінність для вас. І не тільки для вас, а кожна людина цього прагне.

Сучасне суспільство зацікавлене у фізично і морально здорових громадянах, здатних до активного творчого довголіття. Збереження здоров'я належить до глобальних національних проблем. Наш Уряд прийняв Програму «Здоров'я нації».
Не потребує доказів, що міцне здоров'я - це найголовніше джерело щастя і благополуччя людини, її неоціненне багатство.

Увага учнів звертається на визначення ВООЗ написане на дошці :
«Здоров'я - це гармонійне поєднання фізичного, психічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».

Давайте пригадаємо, що ми відносимо до фізичного, психічного та соціального здоров’я? ( відповіді учнів).

Учитель пропонує учням розглянути діаграму від яких факторів залежить здоров'я.

20% - від навколишнього середовища
20% - від спадковості
10% - від стану медицини
50 % - від способу життя людини

Чи може людина впливати на своє здоров’я? ( відповіді учнів).
Отже, ми можемо зробити висновок, що завданням кожної людини є навчитися зберігати, зміцнювати власне здоров'я, використовуючи природні, соціальні фактори довкілля, резерви власного організму, досягнення науки та народний досвід.
Учитель запитує в учнів:

- Який спосіб життя повинна обрати людина, щоб бути здоровою?». (Здоровий).
- А як ви розумієте, що таке здоровий спосіб життя? 
 (Раціональне харчування, дбайливе ставлення один до одного, дотримання режиму роботи та відпочинку, заняття фізкультурою, запобігання інфекційним хворобам, дбайливе ставлення до природи, дотримання правил гігієни, догляду за тілом і житлом; збереження національних оздоровчих традицій, відмова від шкідливих звичок....)
Необхідно підвести учнів до умовиводів:

Кожна людина повинна знати, котрі з життєвих навичок можуть зашкодити здоров’ю, а які — зміцнити і навіть, покращити його.

Здоровий і розумний спосіб життя сприяє тому, що творчі та фізичні сили людини не вичерпуються досить довго.

Отже, ми можемо зробити висновок, що завданням кожної людини є навчитися зберігати, зміцнювати власне здоров'я, використовуючи природні, соціальні фактори довкілля, резерви власного організму, досягнення науки та народний досвід.

Прислухайтеся до порад лікарів та старших людей:

Щоб здоровим бути – завжди пам’ятай:
Не сумуй, не сердься, а ходи й співай.
Рівномірно м’язи й мозок навантаж.
Сам роби все – не чекай, що зробить «паж».

Добрим будь – допоможи, як змога є.
Не вагайся, коли треба дать своє.
Якщо зробиш так – спаде тягар з душі.
Все роби з любов’ю, не гріши.

А чи труд втомив тебе, чи путь, -
Про фізичні вправи не забудь.
Відпочинок повний буде лиш тоді,
Коли тіло вимите в воді.

Походи, навіть побігай босоніж,
Смажене і жирне менше їж.
Більше овочів і фруктів споживай,
Вдосталь спи, але ранесенько вставай.

 Багато людей починають цінувати здоров'я, втративши значну частину цього природного скарбу. Тому з молодих років потрібно замислюватись, що здоров'я потрібно берегти.

Тут доречно пригадати народні прислів'я про здоров'я.
Здоров 'я - найдорожчий скарб.
Бережи плаття знову, а здоров 'я - змолоду.
Весела думка — половина здоров 'я.
Нема здоров 'я — нема щастя.
Хто здоровий, той ліків не потребує.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
Здоровий хворого не розуміє.
Тримай голову в холоді, а живіт у голоді - будеш здоровим.
Було б здоров’я а все інше — наживемо.
Руйнувати здоров’я - значить обкрадати себе.
Гроші загубив - нічого не загубив; час втратив - багато
втратив, здоров’я загубив — все втратив.

 
Здоров’я людини – це дар, який потрібно берегти. І берегти його потрібно ще змолоду, бо потім вже може бути пізно.

Недаремно народне прислів’я так і передається від покоління до покоління - «Бережи здоров’я змолоду».
Зберігаючи своє здоров’я ти збережеш здоров’я нації.

То ж будьмо здорові!

                                     

Шануймо працю людей

Мета: вчити школярів поважати працю інших людей; дбайливо стави­тися до речей, зроблених руками інших (зберігати шкільні меблі, приладдя, підклеювати розірвані книжки тощо).

Хід

І. Бесіда "Професії людей у нашій школі". Запитання до учнів:

•    Люди яких професій працюють у нашій школі? Чи знаєте, як їх
звуть? Чи завжди ви з ними вітаєтеся?

Яка користь від кожної професії?

Чим ми можемо допомогти цим людям?

II.                Аналіз етичних ситуацій.

Ситуація 1.

Вранці Оленка ввійшла до класу і побачила, що прибиральниця вити­рає пил на підвіконні. "Доброго дня, Маріє Іванівно!" - привіталася Оленка. Дістала з портфеля цукерку, обгортку кинула на підлогу, мовляв, все одно прибирають. А потім стала мовчки стежити за прибиранням класу.

Запитання до учнів:

Чи правильно поводить себе Оленка?

Як вчинили б ви на місці Оленки?

 Ситуація 2.

Граючись на перерві, хлопці ненароком перевернули корзину зі сміттям. Запитання до учнів:

•    Як ви гадаєте, що їм треба зробити у цьому випадку?

Ситуація 3.

У шкільній їдальні деякі учні встали з-за столу, не прибравши за собою посуд.

Запитання до учнів:

•    Яке зауваження ви зробили б цим учням, якби опинилися поруч?

Декламування учнями віршів про людей різних професій.

Виготовлення вітальних листівок.

Листівки призначені для вчителя, медсестри, прибиральниці та ін.

V.    Підсумок уроку.

Гість - радість у домі

Мета: вчити гостинності (як зустріти гостя, як виявляти до нього ша­нобливе ставлення тощо).

Обладнання: запис пісні "Ласкаво просимо" у виконанні О. Білозір.

Хід

I.    Прослуховування пісні "Ласкаво просимо" у виконанні О. Білозір.
Запитання і завдання для учнів:

•    Які слова найчастіше звучать у цій пісні? У яких випадках їх гово­рять? (Коли запрошують у гості.)

Пригадайте, як Вінні-Пух із Пацею ходили в гості до Кролика. Що вони робили не так? (Прийшли в гості без запрошення, стукали в двері ногами, негарно поводили себе за столом тощо.)

II.  Бесіда "Чи знаєте ви правила гостинності?"

Учитель. Існують правила гостинності для господарів і для гостей. Давайте їх пригадаємо. Уявіть, що наближається ваш день народження чи якесь інше свято, і ви чекаєте гостей. Запам'ятайте: все треба робити так, щоб гостеві було не гірше, ніж удома. Перш за все, гостеві потрібно допо­могти зняти верхній одяг, шапку. Потім провести його у кімнату. Не забувай­те, що першими проходять гості. Треба запропонувати гостеві сісти на зруч­ніше місце в кімнаті. Поки ви не сіли за стіл, спробуйте розважити своїх гостей: покажіть найкращі книжки, іграшки, послухайте музику, пограйте в спокійні ігри. До речі, в які ігри можна погратись у кімнаті? (Відповіді дітей.) А якщо ви самі прийшли в гості? Яких правил необхідно дотримуватися гостеві? (Відповіді дітей.)

Правильно, перед тим, як увійти в дім, треба витерти взуття. Увійшов­ши, обов'язково з усіма привітатися. Якщо в кімнаті є дівчатка або дорослі, потрібно поступитися місцем.

III.            Слухання віршів.

Некультурні хазяї

Із гостини по сніжку     Некультурні хазяї,

Хлопчики вертались.    Просто нехороші, -

А товариш запитав:       У прихожій не зняли

- Як вам гостювалось?   З нас вони калоші

- Та нічого, все як слід...       Навіть з наших кожухів

Тільки бачиш, друже,            Снігу не струсили   

в тому домі хазяї То ми так, як увійшли

Некультурні дуже          І до столу сіли.     (Г. Бойко)

Уважив місце

- Сідайте, тітко дорога, -           Убік відсунувши стільця,

Уважив місце Костя,     Спитала тітка Ліна:

Коли та цього четверга - А ти ж де сядеш, молодець?

Прийшла до них у гості.           - Я... В тітки на колінах.

(Д. Чередниченко)

Обговорення прослуханого.

IV.            Аналіз етичної ситуації.

"Шкідливі поради"

Якщо товариш запросив тебе на день народження до себе, залиш подарунок вдома. Він і тобі самому згодиться. Ні з ким не розмовляй, тільки вибирай, що посмачніше, та їж.

(За Ґ. Остером.)

•    Чи прислухаєтеся ви до цих порад?

V.  Бесіда про культуру вручення подарунків.

Учитель. Чи любите ви отримувати подарунки? А самі дарувати? Чи вмієте ви це робити?

Адже це не дуже легка справа, як може здатися на перший погляд. Уявіть собі, що ваш знайомий приніс ось такі подарунки: хлопчикові - набір серветок для вишивання, дівчинці - автомат, а бабусі - водяний пістолет; або знаючи, що у вас живе кіт, - ще одного кота. Як би ви або ваші рідні сприйняли подібні "подарунки"? Чому?

Перш за все, ніколи не забувайте такі найпростіші правила: задоволен­ня від подарунка має одержати в першу чергу той, кому дарують, а не навпаки; подарунок має бути простим і недорогим, він може бути виготовле­ний своїми руками; дарують тільки те, що самому подобається; ніколи не дарують те, що ви самі одержали в дарунок; треба дарувати з добрими намірами, самому отримуючи радість від того, що ти несеш радість іншому.

VI.            Обігравання ситуації.

"Вручення подарунків іменинникові".

Підсумок уроку.

Ти  йдеш до магазину

Мета: вчити дітей бути ввічливими в магазині (на пошті), дотримува­тися черги, бути ввічливими з іншими покупцями, з продавцями (вміти ввічли­во подякувати продавцеві за покупку; у приміщенні поводитися тихо, не кричати, не показувати пальцем на те, що хочеш купити тощо).

Обладнання: індивідуальні картки - "світлофори".

Хід уроку

І. Бесіда про правила поведінки у громадських місцях.

Запитання і завдання для учнів:

•    Пригадайте, з якими основними правилами поведінки (на вулиці, в
театрі, бібліотеці) ви вже ознайомилися. Назвіть їх.

А якими з них ми можемо скористатися під час відвідування магази­ну (пошти)? Які магазини ви знаєте? Які речі можна придбати в мага­зині? Які слова ви найчастіше чуєте в магазині? Пригадайте їх.

Як ви гадаєте, що можна, а чого не треба робити в магазині? Чому?

Хто з вас знає, як треба поводити себе в магазині?

Чи завжди ви дотримуєтеся черги?

Як попросити продавця показати іграшку, яка найбільше вам сподо­балася?

Що треба сказати після того, як ви отримали покупку?

II.  Гра "Можна чи не можна?"

(Засвоєння правил поведінки в магазині.)

Учитель. Допоможе нам у проведенні гри наш чарівний ввічливий світлофор: якщо те, про що я буду говорити, можна робити в магазині, - ви показуєте мені зелене вічко, а якщо ні - червоне.

Завдання (орієнтовні):

Зайшов до магазину і, побачивши свого знайомого,  гучно привітайся з ним так, щоб  усі, хто там є, почули.

Звертайся до продавців, використовуючи слона ввічливості: "про­шу",   "будь ласка", «будьте ласкаві»  "перепрошую"  ТОЩО.

III. Сюжетно-рольова гра «У магазині».

Діти розподілити, ролі продавців ,  покупців залежно від завдання, що його вони виконують. Наприклад; ви шукаєте  подарунок на день народжен­ня друга; ви прийшли за продуктами. Решта - глядачі. Вони аналізу­ють поведінку учнів - героїв рольової гри.

IV.            Гра-змагання "Що можна придбати у крамниці?"

Перед вами назви крамниць. Коли я назву одну з них, спробуйте перечислити якомога більше товарів, що їх там продають.

Обігравання рольових ситуацій.

Ситуація 1.

Ви - продавець у продуктовому магазині. Порадьте покупцеві, які про­дукти найкраще придбати для приготування смачного торту.

Ситуація 2

Ви – продавець в іграшковому магазині. Порадьте , який подарунок найкраще придбати маленькій дівчинці на день народження.

Ситуація 3.

Ви – продавець у книгарні. Порадьте, яку книгу подарувати хлопчикові, щ навчається в другому класі.

Ситуація 4.

Ви – продавець в універмазі. Допоможіть туристові вибрати сувенір , який нагадував би йому про поїздку до вашого міста.

Словникова робота: магазин, крамниця, універмаг, супермаркет, гастроном, ринок.

Підсумок уроку.

Мій улюблений герой

Мета: розширювати знання учнів про роль книги в житті людини, прищеплювати навички читацької культури, виховувати дбайливе відношення до книги, стимулювати самоосвіту школярів.

Хід

1. Розподілити завдання між учнями:

- оформити плакати з висловленнями великих людей і прислів'ями, приказками про книгу й читання;

- підготувати фотовиставку «За читанням книг» (фотографії самих активних читачів бібліотек);

- стенд « Чи вмієш ти читати;

- корисно зробити також виставку зіпсованих книг за назвою «Не губите книгу!»

- підібрати матеріали й підготувати повідомлення про походження книги, про мистецтво читання; запросити на бесіду шкільного бібліотекаря й учителі літератури.

2. Вивчити читацькі інтереси школярів за допомогою питань:

- Твій улюблений письменник?

- Твій улюблений літературний герой?

- Про що ти читаєш найбільше охоче?

- Чи ведеш ти читацький щоденник?

3. Підготувати театралізоване подання й вікторину «По сторінках улюблених книг».

План-Конспект бесіди:

1. Вступне слово ведучого (тези):

Наш час - час великих досягнень науки, техніки, час чудових відкриттів. Але із всіх чудес, створених людиною, найбільш складний і великим А. М. Горький уважала книгу. У книзі укладений величезний духовний мир людства. Книга - самий могутній і самий універсальний засіб спілкування людей, народів, поколінь. Її називають єдиною машиною часу, за допомогою якої можна робити подорожі в небачені країни, у минуле, у майбутнє й сьогодення... Книга - вірний і незмінний наш супутник. Вона залишається головним джерелом, з якого ми черпаємо знання. Недарма К. Г. Паустовский писав: «Читайте! І нехай у вашім житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоч однієї сторінки з нової книги!»

У липні 1976 р. в іспанському місті Ла-Корунья був відкритий перший у світі пам'ятник книзі: двоє дорослих читають, а дитина високо підняла книгу, як би символізуючи її найбільший зліт у майбутньому.

2. Бібліотекар школи (або вчитель літератури) знайомить школярів з висловленнями великих людей про мистецтво читання:

«Читати - це ще нічого не значить; що читати і як розуміти що читається - от у чому головна справа».К. Д. Ушинский.

«Я засвоїв собі звичку робити виписки із книг, які я читав, мимохідь наносячи на папір свої міркування». К. Маркс.

«Треба поважати книгу, треба з повагою входити в цей храм думки». А. И. Герцен

«... любите книгу, вона полегшить вам життя, дружески допоможе розібратися в строкатій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас поважати людини ...» А. М. Горький.

Розповідь про виставку книг і про пам'ятку «Як стати гарним читачем».

Зміст пам'ятки

«Бери із книги якнайбільше. Помни, що читання - одна з найважливіших, потрібних, серйозних і прекрасних робіт.

Не можна читати книгу, думаючи про іншому. Шкідлива звичка - тільки переглядати книги.

Якщо в книзі вам зустрінуться слова, фрази, незрозумілі по змісту, звертайтеся за роз'ясненням до словників, довідникам, енциклопедіям.

Дуже добре, якщо ви намалюєте картинки-ілюстрації до тих книгам, які читаєте; випишіть у читацький щоденник найбільш понравившиеся висловлення.

Необхідно читати в певній системі. Дуже корисно прочитувати кілька книг одного автора, познайомитися з його біографією, з особливостями епохи, у якій він жив.

Частіше читайте вголос. Це розвиває техніку виразного читання, допомагає глибше відчути образність, поетичність мови добутку.

Показником культури читання є прагнення до перечитування книги, завчання напам'ять крилатих фраз, окремих уривків».

3. Виступу учнів з віршами про книгу (приводяться в скороченому варіанті):

4. Повідомлення учнів по темах: «З історії книги» 5. Театралізоване подання «У світі літературних героїв».

(З'являється хлопчик у старому картузі й сатиновій сорочці. ).

- Здрастуйте, хлопці! Народився я в Одесі. Жив у дідуся. Рибалили ми з ним, ходили на шаланді в море. Довідалися, хто я? Правильно, я Гаврик. Дружу з морем. Люблю подорожувати. От і зараз я пропоную вам вийти в плавання по книжковому морю.

Один за іншим з'являються літературні герої:

Д'артаньян, Том Сойер, Тимур, Чук і Гек, Васек Трубачев і ін. Кожний з них розповідає цікавий випадок зі свого життя й просить довідатися, хто він?

Літературні герої проводять вікторину «По сторінках улюблених книг». Зразкові питання:

1. Хто, у якій книзі й про кого сказав?

(візьміть будь-який текст)

2. Яка книга радянського письменника озаглавлена рядком з вірша М. Ю. Лермонтова?

(Повість В. П. Катаєва «Біліє вітрило самотній»).

3. Яка книга Н. Носова написана у формі щоденника?

(«Щоденник Коли Сініцина»)

4. «Ти був гарним сином у розвідників і в орудийцев Але май на увазі завжди й скрізь, насамперед і після всього ти повинен бути вірним сином своєї матері - Батьківщини»

Звідки ці слова? Хто й кому їх сказав?

(В. П. Катаєв. «Син полку» Слова капітана Єнакієвого, адресовані Вані Солнцеву)

План подальшої роботи:

1. Провести бесіди на теми: «Розповіді про Державну бібліотеку їм В И. Леніна», «Мій улюблений письменник», «Компас у книжковому світі»

2 Регулярно оформляти книжкову виставку на тему. «У книг є своя біографія».

3. Розучити пісні про книгу (Кац С. Марш книголюбів. Сл. С. Богомазова. - У кн. . Клуб знаменитих капітанів 4-й вып М., 1978, с. 40 - 42; Чичков Ю. Пісня про кращого друга Сл. Я Халецкого - У кн.: Шкільні роки. 4-й вип. М., 1966; Пісня про книгу. Із сюїти «Наша шкільна країна». Сл. К. Ибряева. - Кругозір, 1969, № 9).

4. Подивитися діафільми: Коган Л. Історія книги (чорно^-білий); Меерзон В. Будинок, у якому завжди цікаво (кольоровий).

5. Взяти участь у Дюповской операції «Живи, книга!» (ремонт книг, створення суспільних фондів підручників, робота в кружках палітурників і реставраторів).

Свято Мийдодіра

Бруднуля

Ой, не хочеться вставати.

Так ще хочеться поспати.

Охо-хо!

Ой, хто-небуть поможіть,

Цей будильник заберіть!

(Входить Мийдодир зі свитою Мочалок).

Мийдодир

Я - Великий Умивальник,

Славнозвісний Мийдодир,

Умивальників Начальник

І мочалок командир.

Треба, треба умиватись,

Умиватись треба нам!

Ти бруднуля, замазуля!

Стид і сором!

Стид і сором!

Хай славиться мило пашисте,

Рушник хай славиться чистий,

Хвала порошкові зубному

І гребінцеві густому!

Давайте ж митись, купатись,

Пірнать, хлюпотать, полоскатись,

У ночвах, у мисці, у ванні,

В струмку, у ставку, в океані,

І в річці, і в бані,

Старі й молоді, -

Слава довічна воді!

Бруднуля (задкує).

Ой, Мийдодир-Мийдодирчику! Та я вже ж встаю. Ось. (П’ятірнею зачісується).

Мийдодир

Ох, і брудний же ти, ох і брудний!

Бруднуля

Та не дуже і брудний,

І вже зовсім не бридкий.

А навіщо часто митись?

Є і так на що дивитись.

Мийдодир

Не знаєш навіщо митись?

То слухай!

Мочалки

1.Діти на усій землі,

Чималенькі і малі,

Знають правила прості:

Треба жити в чистоті!

2.Умиватись чисто з милом,

Щоб усі тебе любили,

Мити руки, ноги мити

І охайними ходити.

3. Щоб мікроб хвороботворний,

Злий, страшний, такий потворний,

В організм наш не проник,

Від води і мила злий.

4.Він для зору недоступний,

Але дуже вже підступний.

Бо на шкіру проникає,

Миті слушної чекає,

Щоб колись нас отруїти,

Може навіть з світу зжити.

5.Все це просто, всі це знають,

І великі, і малі.

Бо про це розповідають

Лікарі і вчителі.

6.І батьки дітей навчають

Жити чисто і в красі.

І, звичайно, всі це знають,

Та виконують - не всі.

Бруднуля

Ой, не хочу я хворіти,

Краще руки, лице мити.

(Мочалки вмивають Бруднулю)

Мийдодир

Тож запам’ятайте, діти,

Що без мила і води

Неможливо в світі жити:

Ні сюди, і ні туди!

Будьте завжди всі здорові

І з водичкою дружіть,

Будьте чисті, пречудові

Та великими ростіть!

(Виходять).

Бруднуля

От і добре! Буду, буду рости великим! (Входять зубні щітки). А ви хто такі? Нема мені спокою!

Зубні щіточки

Ми маленькі зубні щітки,

Ми часу не гаєм,

В кого зуби захворіли –

Вмить допомагаєм.

Ми дружити з вами раді,

Отже, вам мої поради:

Чистити зуби треба всім –

І дорослим, і малим.

1-а зубна щіточка. Що треба робити, щоб зуби були здоровими?

2-а зубна щіточка. Не їжте багато солодощів. В солодощах повно цукру. Цукор шкідливий для ваших зубів.

3-а зубна щіточка. Не пийте солодких напоїв.

4-а зубна щіточка. Їжте багато овочів та фруктів.

5-а зубна щіточка. Два-три рази на рік ходіть на огляд до зубного лікаря.

(Щіточки виходять, думаючи про те, як люди вирішують проблему как бросить курить).

Ось послухайте, що трапляється з тими, хто не чистить зуби.

Сценка

«Розболілись в зайця зуби»

Автор.

Розболілись в зайця зуби,

З болю в зайця спухли губи.

Зайчиха.

Ох, яке у зайця лихо!

Автор.

Ходить – журиться зайчиха,

Зайця кутає у хустку,

Подає йому капустку,

Моркву з перцем, баклажани,

Все найкраще із баштана,

Відгортає заєць страви,

Сів, зітхаючи на лаві.

До аптеки мчить зайчиха,

Срібні гроші губить з лиха.

У аптеці дятел бурий

Готував комусь мікстуру,

А зайчиха в плач з порога.

Зайчиха.

Дятле, дятле, допомогу!

Автор.

Біля хати на стежині

Стогне заєць у хустині.

Дятел зайця утішає,

Зайця рота розкриває

І здіймає зразу крик:

Дятел.

Ви відсталий чоловік!

Ви лінивий нечупара,

Ви цураєтесь культури,

І загинуть зуби ваші,

Не з’їсте тоді і каші,

Не кажу вже про капусту.

Заєць.

Чим я , дятле, провинився?

Автор.

З жаху заєць затрусився,

Сів на призьбу, гірко плаче.

Дятел.

Ти не чистиш зуби, зайче.

І все лихо йде від того.

Автор.

Каже дятел зайцю строго:

Дятел.

А твої погані зуби

Доведуть тебе до згуби.

Ось тобі шалфей пахучий –

Від шалфею стане лучче.

Ну, а потім думать треба.

А тепер піду від тебе,

Бо й дивитися не хочу

На запухлий ніс і очі.

Автор.

Ліки зайцю пособили,

Знову ходить заєць в силі,

Знову бігає по рясту,

Закупив в аптеці пасту,

Щіточки і порошок

І для себе, й для діток.

І щоранку до сніданку

Із дітками-малюками

Чистить зуби коло дуба -

Й не болять у зайця зуби.

Бруднуля.

Добре, вмовили. Чищу зуби! У-у-ух, аж блищать!

(Вбігають спортсмени).

Спортсмен.

Фізкультпривіт!

(Свистить у свисток).

На зарядку становись!

Кожен день по розпорядку

Робимо ми всі зарядку.

Ми зарядку любим дуже,

Бути здоровими хочемо, друже.

Крокуємо по колу, ніхто

Не буде кволим.

Зупинились, повернулись,

Ну, а тепер розімкнулись.

Кличе сонечко малят:

- На зарядку станьте в ряд.

Руки в гору, руки вниз,

Крок на місці – зупинись.

- Нахиляйся, присідай

І сусіда не штовхай.

- Руки в боки, нахились,

Вліво-вправо подивись.

- Біг на місці починай,

Ну, а тепер – пострибай …

І дорослим, і малим

Спорт дає здоров’я всім:

Руки вгору, руки вниз,

Не лінуйся, не барись.

(Спортсмени вибігають).

Бруднуля.

Ох і гарно себе я почуваю! Аж їсти захотілось! Думаю, пора снідати.

(З’являються овочі і фрукти).

1 учень.

Щоб здоровим підростати,

Треба в їжу уживати

Овочі та фрукти –

Вітамінні це продукти.

Бурячок.

Я червоний бурячок,

Солоденький на смачок,

Я на грядці уродився,

З вами, діти, подружився.

Часничок.

А я братик-часничок,

Припікаю язичок,

Я вбиваю всі мікроби,

Бережу вас від хвороби.

Помідор.

Помідорчик я кругленький,

Соковитий і смачненький,

Вітамінів торбу маю,

Тому весело співаю!

Цибулина.

Я цибулька для салатів,

Вітамінами багата.

Не біда, що ніс щипаю, -

Всіх від грипу захищаю.

Диня.

Я на сонці сонцем сяю,

Родичів багато маю,

Гарбузова господиня –

Усі знають мене, диню.

Морква.

Сидить дівчина в коморі,

А коса її надворі.

Коса в їжу не годиться,

З вітаміном «А» - Морквиця.

Огірок.

Що у нашому городі

Стає першим у пригоді,

Виростає щодоби,

Як у лісі гриби?

Виноград.

Виноград я, виноград,

Гляну світлим оком,

Напою вас виноградом,

Вітамінним соком.

Виноград я, виноград,

Кетяги доспіли,

І додасть вам виноград

Ще здоров’я – сили.

Учень.

Вітаміни в нас смачненькі,

І солодкі і кисленькі,

Їжте, діти, їх охоче,

Кожний, хто коли захоче,

Щоб були ви здоровенькі,

І красиві й рум’яненькі.

Щоб росли міцні і дужі,

До хвороб були байдужі.

(Овочі і фрукти виходять)

Бруднуля.

Їм я овочі і фрукти,

Вітамінні всі продукти,

Щоб росли міцним і дужим,

До хвороб завжди байдужим. (Їсть)

А тепер гайда до школи!

Що там вчителька говорить?

Вчитель.

Розкажу вам, зараз, діти,

Дуже правила прості,

Як за партою сидіти –

Це потрібно у житті.

Як іде урок читання,

Книжку рівно покладіть,

Не сидіть, як знак питання,

Гарно плечі розведіть.

Ніг не треба закладати,

Опустіть їх до землі,

Про здоров’я треба дбати,

Доки ви іще малі.

(Входять Мийдодир, Спортсмен, Вчителька, Мочалки, Зубні щітки).

Бруднуля.

Ось тепер я вже хороший,

Чистий, вмитий і пригожий.

З фізкультурою дружу,

Зір і зуби бережу.

Мийдодир.

Як хочеш швидко підростати

І розвиватися як слід,

Себе повинен вберігати

І захищатися від бід.

Вчителька.

Яке життя довкіл прекрасне!

Росинка на траві бринить.

Яке чарівне сонце ясне,

І неповторна кожна мить.

Спортсмен.

Й життя у кожного єдине,

І неповторне, лиш одне.

А ти у світі цім – Людина,

І хай біда тебе мине.

Бруднуля.

Любіть себе і інших поважайте,

Своє життя й здоров’я бережіть,

І правильну дорогу вибирайте,

Якщо сто літ бажаєте прожить.

Дерево красне корінням, а людина-родом

Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини; зацікавити їx пошуками коріння свого родоводу; дати можливість відчути комфорт i радість від родинного оточення i спілкування; учити взаєморозуміння, взаємодопомоги, усвідомлення своїх обов'язків; закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми думками й учинками; сприяти розумінні необхідності міцних родинних зв’язків, важливості родинного єднання; формувати відчуття гордості за свою велику українську родину.
Обладнання: магнітофон, записи українських пісень про родину, картки з прислів'ями та приказками на тему родини, аплікація «Квітки допомоги мамі».
Оформлення кабінету: фотостенд «Наша родина», стенд із пошуковими учнівськими роботами «Родинне дерево», малюнки дітей «Портрет моєї ciм’ї», плакати з текстами пісень «Єдина ми родина», виставка вишиванок, , на столі — святковий коровай на вишитому рушникові.

І. Вступне слово вчителя.

Учитель: Добрий день, діти! Добрий день, дорогі rocтi, шановні колеги! Дуже приємно, що ми сьогодні зібралися в нашому теплому родинному колі. Темою спілкування нашої зустрічі є «Щастя і родини».

Учень: «Родина», «рід» — які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

 
Бо Bci ми з вами — гілочки на дереві
Що вже стоїть віки.
Це — батько, мати, прадід твій i дід.

 Так, велике дерево-рід, i гілочки на ньому — це ми, тут. Ми швидко ростемо i міцніємо, бо живлять нас соки великої гілки — нашої родини. А родина тим міцніша, чим сильніша в ній дружба.
 Уci дерева-роди — це могутній народ, якого ніколи не здолати, поки він береже своє коріння пам'яттю його й icторією.

ІІ. Хід години спілкування.

Учитель: Ви, всі діти, цікавились icторією свого роду, розпитували у своїх батьків, бабусь i дідусів про коріння родини (дехто дістався навітъ до четвертого i п'ятого покоління!) i намалювати свої родовідні дерева, які сьогодні представлені тут, на нашій зустрічі.
Ви намалювали також портрети своєї родини. Вони цікаві тим, що пройшли через ваше сприйняття, через вашу спостережливість, серце, вони ніби «дихають» вашою любов'ю i ставленням до своєї ciм’ї.

Учениця: У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють. I ми їx також найбільше любимо, бо без них не уявляємо свого життя.
Учень: Батько й мати — найрідніші та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас людяності, доброти, милосердя, збагачують наш розум, укладають у наші вуста ласкаві слова.

Учениця:

Ми до батьків сказати хочем слово,
Сповнене ніжносп й любові,
Бо без батьків чого ми в світі варті —
Без маминої ласки i тепла,
Без батыківської строгості i жарту,
Без нашого родинного тепла?
Батько i мати — два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло,
батько i мати у долі дитячій
так необхідні, щоб щастя було!

Учень: Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впевненість, мужність, сміливість.
Учениця: Образи батьків опоетизовані у віршах, oспівані у пісях, у казках i легендах.
Учитель: Скажіть, будь ласка, що ви відчули, співаючи її, які почуття, думки викликала пісня, як ви розумієте її зміст? (Розмірковування учнів.)

Учитель: Так, дійсно. Батько й мати — найдорожчі й найближчі люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями — чуйними, люблячими.

Родинне тепло, родинні уроки життя — це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах iз людьми, навчають жити у правді й мирі, у злагоді. Ці поради всотує у себе душа i проносить упродовж усього життя.

А мама — завжди непокоїтъся за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими й літніми людьми.
Учениця: Мама... Це найпрекрасніше слово на землі. Найтепліше. Найсвятіше. Майже всіма мовами світу воно звучить однаково ніжно. У мами найлагідніші руки, вони все вміють. У мами найвірніше i найчуйніше серце — у ньому ніколи не згаса любов.
I скільки б не було тобі років — 5 чи 50 — тo6i завжди потрібна мама, й ласка, увага, погляд, підтримка. I чим більша твоя любов до мами, тим світліше i радісніше життя.
Учениця: Мати простежує за нашою життєвою дорогою, намагаючися вчасно застерегти від хибного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними й уважними до неї. I якщо іноді вона буває надто сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам тільки добра.
Учень:

Хто, як не мама, дорогу зirpiє?
Хто нас на світі ще так пожаліє?
Не заморозить нам холод віконце,
Поки є мама — немеркнуче сонце!

Учитель. Готуючись до виховного заходу, ви читали твори про всеперемагаючу любов матері. Послухаймо казку видатного педагога В.Сухомлинського «Крила матері».
(читання ланцюжком)

«Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку.
Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей cвіт був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска на-вчала дітей скубти тонесенью стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теп¬лим i лагідним, трава м'якою, світ затишним, добрим i ствав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір i розійшлися величезним зеле¬ним лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир i спокгій, про маму часто забувають. Стривожившись, Гуска стала скликати дітей, але не вci вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари i на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затишний i добрий. I як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матіp. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна мама. Вони підняли маленькі гoлiвки i побігли до неї. А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері вона підняла крила i накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей — про це відомо кожній матеpi, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло i безпечно; гусенята чули гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання eвітру i стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страхітливе, а вони в теплі та затиш¬ку, їм i на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло i затишно, а зовні — холодно i небезпечно.
Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!» Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла кри¬ла. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пр’їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила i не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним i добрим, сонечко сяяло так яскраво i лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам i на дум¬ку не спало запитати: мамо, що з тобою? I тільки одне, найменше i кволе гусеня підійшло до матері i запитало: «Чому в тебе поранені крила?» Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все доб¬ре, сину». Жовтенько: гусенята розсипалися по траві, i мати була щаслива».
Учитель: Як ви думаете, чому поранена мати, незважаючи на ситуацію, була щаслива? Що потрібно для того, щоб виросли крила материнської і батьківкої любові? Чим, на вашу думку, крила батьківської любові відрізняються од крил мате-ринської любові? Чи мусять діти ростити крила любові до своєї мами? У чому виявляеться ваша турбота до мами?
(Відповіді дітей. Обговорення. Обмін думками.)

Ø Робота в групах

Учитель: Давайте попрацюємо у групах. Завдання: ось «Квітки допомоги мамі», на їx пелюстках напишіть, як саме ви допомагаєте мамі, свoї обов'язки в ciм’ї , що робите (червоним кольором) i що, можливо, ще не робите, а бажано було б це робити (синім кольором).
(Учні виконують завдання, після чого один представник від кожної групи зачитує всі відповіді i пропозиції на пелюстках.)

Учитель: Пропоную вам повісити власну «Квітку допомоги мамі» удома на cтіні та час від часу намагатися робити те, що радять пелюстки.

Ø Моє домашнє завдання.

Учитель: Багато хто з вас написав мiні-твори про маму. Oкрім того, у вас було завдання: одного ранку прокинутися раніше мами i цілий день cпостерігати за її руками — що вони встигнуть зробити. I ось що ви написали. Давайте їх зачитаємо.
Учитель. Так, саме в дітях — найбільше щастя мами. Для мами її діти — найкращі у cвіті.
Дочка переймає від мами все, наітъ звички. А син учиться в неї тих правил, що згодом стануть його життєвим кредо: ставитися з повагою до стар¬ших, не ображати слабших, учитися по-особливому ставитися до жінки.

Маму називають берегинею роду. Бо вона справді o6epiraє його, леліє, збepiraє для прийдешніх поколінь.
Мудрють матері — то родинна святиня. Завжди прислухайтеся до маминих слів, до її порад, дотримуйтеся правил вашої родини. Пам'ятайте, що не¬добре слово залишає в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мамі радістъ, зігрівайте її своїм теплом, увагою, i коли виростете, ніколи не забувайте про неї.

Крізь дощ, крізь сніги i тумани,
Чи дороги туман обснує,
Приїжджайте частіше до мами,
Повертайтесь в дитинство своє.
Забувайте обов'язок, втому,
Не марнуйте дрібницями дні,
Приїжджайте до рідного дому,
Розвесняйте в нім душі свої.
Там ростуть чорнобривці i м'ята,
Де пройшли ваші дні золоті,
Лиш не можуть там вічними стати
Руки мамині — крила святі.

Учитель: I знов наші щирі зізнання, наші теплі звернення до рідних людей: тепер — до тата.
Учень:

Усе в житті міняється i в'яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне,
Лиш татові слова зi мною назавжди.
Усе, що є в житті — то долі повеління,
А все, що є в мені — то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння i удача,
I розум, батьку мій, — це твоя добра вдача.

Учитель. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість i вимогливість, батькова людяність i стриманість ведуть дитину по життю впевнено i терпляче.
Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон. Як скаже батько, так i буде, бо він — голова cім’ї, зразок для своїх дітей.
Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною i справедливою, щоб був мудрий i мужній, але щоб водночас відчувати його доброту i лагідність. Поділіться своми думками про тата.
Учитель: Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їx. Бо по-справжньому любити їx — означає приносити в дім мир i спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів.
Найбільше щастя для мами й тата — ваше щастя, ваше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною — це велике горе для батьків.
Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість I лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. I залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітъми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережітъ здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість i хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.
Учениця:

Цінуйте завжди маму й тата,
Вони зростили вас із немовляти,
Встигайте добре слово їм сказати,
Допоки ви живете в рідній хаті.
Коли ж зміцніють вaшi крила, соколята,
Відчуєте ви силу, щоб лггати, —
Не забувайте маму й тата,
Ixнix порад, добром багатих!

Учитель: Родина, родинне вогнище, родинне тепло — його завжди зберігають i підтримують наші старші мами й тата — 6a6yci й дідусі такі милі, лагідні, люблячі. Скільки знають цікавинок, так багато пам'ятають i вміють, охоче розповідають, діляться своїм життєвим досвідом, радіють онукам i готові все для них зробити.
Учениця:

Свою бабусю знаю
Я з давніх, давніх пip,
Її обличчя любе,
Її ласкавий зip.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
I знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
Та над усе на світі
Сподобались мені ласкаві руки —
Умиті та міцні.
Оцим рукам хорошим
Робота не важка,
Бо шиє, варить, пише
Бабусина рука.
Бувае, щось як зробить —
Ви скажете: краса!
Вона робить yміє ну просто чудеса!

Учениця: Але родина — це не тільки родичі Це i наш клас, i школа.
Учень: Родина — це i весь наш український народ, наша велика Батьківщина.
Учениця:

В шасливі i важкі години —
Куди б нам не стелився шлях —
Не гасне вогнище родинне
В людських запалених серцях.
Учень: На світі білому єдине,
Як i Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша i сім'я.
Учениця. Мій отчий дім
Ти дав усе мені.
Моя Вкраїно, піснею багата,
Як та любов, яку дарує мати.

Учитель. Бажаю всім вам щастя, здоров'я, злагоди у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість i взаємо-розуміння, а у великій усенародній родині — мир.

Родина, родина : від батька до сина

Мета: виховувати у дітей любов та повагу до батьків, турботу про них, шанобливе ставлення до їхніх настанов та порад, бажання щоденно піклуватися про їхнє здоров’я, не завдавати їм душевного болю негідними вчинками; прищеплювати бажання бути гідними дітьми своїх батьків, прагнення приносити щастя в свій дім.

Обладнання: фотовиставка «Мої батьки»; афоризми та прислів'я про батьків, родину; аудіозаписи пісень про батьків.

Хід

І.Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми й мети виховної години. Робота над темою.

Класний керівник:

- Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей – батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка – це основа розуміння великої книги людського життя.

Робота над афоризмами

Батько стоїть вище за сотню вчителів, мати – вище за сотню батьків. Безчесний той, хто не поважає батьків, адже – це головний обов’язок людини; усі інші обов’язки мають другорядне значення. Закони Ману                                                                                        

Хоч би що робила людина, усі її справи, навіть найвидатніші, нічого не варті, якщо вона не виконує свого обов’язку перед батьками. Б. Ауєрбах      

Якщо ти не поважатимеш батьків, люди обов’язково це помітять і не будуть тебе поважати. Ти можеш зовсім залишитися без друзів.  Сократ

Класний керівник:

-  Діти, уважно прочитайте афоризми й поясніть, як ви розумієте їх значення.

Учні:

- Ці слова учать дітей поважати та шанувати своїх батьків, бо без цього все людське життя втрачає свою вартість.

- Повага до батьків – головний обов’язок людини.

- Якщо не будеш поважати батьків, то і тебе ніхто поважати не буде.

Робота над прислів’ями

Класний керівник:

- А які прислів'я теж виражають ставлення нашого народу до батьків?

Учні:

Все купиш, лише тата й маму – ні.

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Учні:

- А ще в прислів’ях містяться поради батькам щодо виховання дітей.

Гни дерево поки молоде, учи дітей поки малі.

Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.

Де одинець – хазяйству кінець, а де сім – щастя всім.

 Класний керівник:

-  Видатний український педагог В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків.

Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.                                                                             ( За В. Сухомлинським)

Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків  повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім’ї зростає в сто раз.  ( За В. Сухомлинським)

 Класний керівник:

- Розкажіть, діти, а як ви ставитеся до своїх батьків, у чому виражається ваша шана, повага до них і турбота про їхнє щастя.

Учні:

- Любимо їх, не засмучуємо.

- Не ображаємо грубими словами.

- Завжди допомагаємо, працюємо разом з ними.

- Намагаємося старанно виконувати їхні доручення.

Слухання легенди «Сини»

Класний керівник:

- А зараз я пропоную послухати легенду «Сини».

                                                     СИНИ

Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим:

- Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає.

- А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, - каже друга.

А третя мовчить.

- Чого ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її жінки.

- Що казати? Нічого особливого в ньому немає.

Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину.

Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому.

Питають жінки у дідуся:

- Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини?

- А де ж вони, - питає старенький. – Я лише одного сина бачу.                                                                                                    ( О. Осєєва)

Бесіда за змістом

Класний керівник:

- Як ви розумієте слова дідуся, чому він так відповів матерям?

- Хто з синів виконує свій обов’язок перед батьками?

- У чому повинна виражатися любов до мами, тата?

- Що, на ваш погляд, виражає назва: тему чи основну думку?

Класний керівник:

- А чи повинна повага до батьків виражатися у словах, якими ви звертаєтеся до них?

- Чи є це, на вашу думку, проблемою сучасності?

Учні відповідають.

Класний керівник:

- А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників і висловити своє враження від почутого.

ПОВАГА ЗМАЛКУ

     Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків:  «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша»  або за очі називають їх

«мої предки», - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це  стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.     ( Л. Орел)          

                                                                                             

Учні висловлюють своє ставлення до почутого, обґрунтовують обурення автора нешанобливими формами звертання до батьків.

- Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.

- Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків.

- Шкода батьків, що мають таких дітей.

Класний керівник:

- Для кожної дитини в світі перші вчителі – це батько й мати. Їхня свята нехитра педагогіка відкриття в людях доброти, вічних понять: хліб, праця, Батьківщина – входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не здійнялися, та завжди в пам’яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям.

- На уроках літератури ви будете знайомитися з автобіографічними творами українських письменників, у яких вони з невимовною ніжністю й теплотою згадують своїх батьків, з любов’ю розповідають про стосунки в родині. І з гордістю заявляють, що всього найкращого навчилися саме від батьків, завдяки ним стали справжніми людьми.

- Розкажіть, а чого ви навчаєтеся у своїх батьків, які риси хочете перейняти від них, у чому хочете бути на них схожими.

Учні розповідають, чому навчають їх батьки, в чому хочуть бути схожими на них.

Класний керівник:

- А зараз я хочу, щоб ви послухали, як згадував свого батька український космонавт, наш земляк Павло Попович. Учні підготували невеличку розповідь про нього, а також його спогади про батька.

Учень 1:

- Павло Романович Попович народився в м. Узин, що недалеко від Білої Церкви.  Став льотчиком-космонавтом. У серпні 1962 року він здійснив перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів. Почесний громадянин нашого міста. Помер 29 вересня 2009 року.

Учень 2:

- Своїми високими досягненнями він завдячував своєму батькові. Про це він написав у своїх спогадах.

Учень 3:

- Не скажу, що батько був занадто суворий. Але прищеплював любов до праці, до вірності даному слову. Він не міг терпіти, скажімо, якщо пообіцяв йому прибрати біля верстата в сараї і не закінчив, побіг гратися в м’яча. Скінчив діло – гуляй сміло, - була його улюблена приказка. Довго не переконував. Скоріше показував. Ділом. І ми з братами намагалися завжди до того, що доручив батько, ставитися сумлінно, працювати чесно. Батько любив повторювати, що хлопець має бути « справжнім чоловіком». У його батьківському розумінні це означало: робити своє діло на совість, не боятися труднощів, не розкисати під дощем, не скаржитися на невлаштованість, а, як належить справжньому мужчині, лицарю, вольовій людині, переносити труднощі стійко. Це нам усім подобалося. Я і мої брати, Микола і Петро, результати роботи показували батькові. А вони – батьків ми називали тільки на « ви» - насуплять брови, відведуть погляд – щось не так. Чимось не вдоволені. А коли в лагідній усмішці розпливається обличчя, підходить і гладить Миколу по голівці, ласкаво запитує щось у мене чи Петра – нам ясно, що наша робота йому до вподоби. Часто не хвалив. Але ми, як чутливі камертони, вже знали, де заслужили ласку чи приязнь.

                                                                                            ( П. Попович)

Бесіда

- Чи важливими для вас є похвала чи осуд ваших вчинків батьками?

- Що означає для вас батьківська вимогливість?

- Як характеризує людину її ставлення до батьків?

- З чого видно, що автор тексту любить і поважає свого батька?

Підбиття підсумків

Класний керівник:

- Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на виховній годині. Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?

Учні:

- Це значить піклуватися про них.

- Не завдавати їм душевного болю.

- Не засмучувати негідною поведінкою.

- Трудитися, щоб полегшити їм життя.

- Називати їх найніжнішими словами.

- Учитися у них любити й поважати людей.

- Усі свої вчинки звіряти з ними.

Класний керівник:

- Учні нашого класу підготували поради В. Сухомлинського про святий обов’язок дітей перед своїми батьками. Нехай ці слова прозвучать як підсумок нашого заняття.

Учень 1:

- Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам’ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.

Учень 2:

- У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе.

Учень 3:

- Знай, що людський обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою міркою.

Учень 4:

- Питай у батька й матері дозволу на те, що без їхньої волі робити не можна. Підкорення волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, дисциплінованим, духовно непохитним.

Дітям роздають поради В. Сухомлинського як пам’ятки, які вони вклеюють до своїх щоденників.

Вчимося бути добрими людьми

Мета: ознайомити учнів із поняттям  «добро», його різними проявами та складниками; формувати в учнів ціннісне ставлення до власного життя, до інших людей та природи; пробуджувати та стимулювати в учнів бажання творити «добро».

Обладнання: на стіні плакати із висловами:  «Будуйте храм в душі своїй» , «Все те що робиш комусь, роби собі», «Поспішай робити добро».

Хід

Вже четвертий рік поспіль нашою країною успішно крокує Всеукраїнський благодійний проект  «Добро починається з тебе».

До участі у конкурсі запрошуються учні загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, студенти вищих навчальних закладів, молодіжні та громадські організації. Тому недивно, що наша виховна година власне присвячена цій темі, а саме «Добро починається з тебе».
Вчитель.

Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай!
Лиш в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!

Вчитель. Кожен із вас, хто сидить у цьому класі, вже думає про своє подальше життя, про своє майбутнє. Кожен хоче жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності.
 Вчитель. Будемо сьогодні говорити про милосердя, доброту.  «Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство». Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність. Уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і біді – це в характері нашого народу.

Вчитель. А зараз я хочу попросити учнів висловитись з цієї думки.
Учениця.

Не лінуйтесь робити добро,
Лише зла не бажайте нікому,
Бо воно як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.

Учень. Правда в світі є дуже проста:
Сонце землю теплом зігріває.
А людину – її доброта
І любов у житті прикрашає.

Вчитель. Дуже гарно підібрані вислови. Саме любов спонукає нас до милосердя.
Учень.

Не кажіть про любов – докажіть,
що ви любите тих, хто страждає!
Добрі справи нужденним чиніть –
цього вічна любов вимагає!

Вчитель. Так. Милосердя і любов нерозлучні. Як милосердя без любові, так і любов без милосердя малоцінні в очах Божих. Те саме треба сказати і про віру: як віра без справ мертва, так і милосердя без віри не спасе душу. І хоч існує на світі зло, проте добро завжди перемагає  його.
Але скажіть будь ласка як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? А його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити  доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Чи Ожидів, або ще якісь аномалії ? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному житті немає людей, які потребують допомоги?
Є і дуже багато таких людей. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо  цих обділених людей.
На виховних годинах і просвітницьких бесідах ми часто говорили на такі теми. Пригадайте ці бесіди.
Учень. «Про людей похилого віку»,  «Про дітей – інвалідів», «Про голодомор», «Чорнобильських героїв – ліквідаторів пожежі»  і т.д.
Вчитель. Добре. Пригадали. А зараз я наведу вам приклади із знайомої вам казки «Названий батько»
Чому навчає нас ця життєва ситуація? Чи треба платити за добро?
           Людська порядність, доброта немає меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. А зараз я вам наведу ще один приклад.
Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб – хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, і ніколи не скаже їй “мама”, і ніколи не піде до школи, ніколи не принесе ні двійку, ні десятку…
           Цієї ж миті у воді ще одна сім’я робить фото сесію своєї доньки. Їй 12 років. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається – ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім’ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім’ї, допомагає батькові. Сім’я разом. І вони щасливі!
Інші батьки привозять діток на інвалідних візках, купаються разом із ними, відносять їх плавати у море, вони разом засмагають, про щось розмовляють, спілкуються з іншими батьками, в яких такі самі особливі дітки. Вони разом лікуються… Відпочивають… Відпочивають від чого? Від людської байдужості й жорсткості, що оточує цих особливих дітей, яких наше суспільство називає ”інвалідами” . А ще – відпочивають від усього того, що приходить з цим словом на додаток: нерозуміння, байдужість, неприйняття, відторгнення, жорсткість, криві погляди…
Але ніде правди діти – люди з особливими потребами, від немовлят до старих, поряд із нами, як би ми від них не відверталися, але вони теж люди, вони теж хочуть уваги і доброго ставлення до себе. І тому я попрощу вшанувати пам’ять про нашого учня Долішнього Остапа, запаливши свічку. Він також був дитиною-інвалідом.

Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.
Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом…
Закінчити годину спілкування я хочу віршем Василя Симоненка:

Найогидніші очі — порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі — вельможні,
Найпідліша — брехлива сльоза,
Найпрекрасніша мати — щаслива,
Найсолодші вуста — кохані,
Найчистіша душа — незрадлива,
Найскладніша людина — проста.
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить людей і життя.

Якщо ти погано вчинив

Мета: ознайомити учнiв iз поняттям «вчинок» як реальна дiя; вчити учнiв аналiзувати запропонованi ситуацiї, характеризувати достойні i недостойнi вчинки, передбачати наслiдки своїх вчинкiв; дати поняття «можна» та «не можна»; розвивати вмiння контролювати i аналiзувати свої та чужi вчинки, зробити їх усвiдомленими; виховувати бажання здiйснювати достойнi вчинки, повагу до людей.

Обладнання: сюжетнi малюнки, пам’ятка, чарiвна паличка.

Хід

1. Органiзацiя класу. Мотивацiя навчальної дiяльностi

Сказав мудрець:

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро i вищу правду вiра

Людину вiдрiзняє вiд мавпи i вiд звiра.

Хай оживає iстина стара:

Людина починається з добра!         (Л. Забашта)

- Нехай цей вiршик стане девiзом нашого уроку.

 II. Повiдомлення теми i мети

-                           Сьогоднi ми поговоримо про те, що таке вчинок i його наслiдки, якi бувають вчинки, навчимося їм давати оцiнку.

 ІII. Основна частина уроку

1. Формування поняття «вчинок»

Люди iснують на Землi разом. Тому весь час мiж ними виникають різнi стосунки. Уявiть собi, що б почалося, якби кожен робив тiльки те, що йому подобається. Тому за багато рокiв iснування люди намагалися впорядкувати свої стосунки, жити так, щоб усiм було добре. Так на Землі з’явилось поняття «справедливість», «добро» тощо. Завдяки цим поняттям ми маємо змогу оцiнити дiї людей, їхнi стосунки. Стосунки мiж людьми можна регулювати за допомогою законiв. Це дуже важливi документи, якi є спiльними для людей, якi живуть в якiйсь певнiй країнi. За їх невиконання людину можуть покарати. А є iншi правила. Вони спiльні для людей всiєї Землi. За їх порушення не можна понести покарання, але кожна людина намагається жити за цими правилами. Як, на вашу думку, що це за правила?

Людина починається з добра...

Справжня людина, за глибоким переконанням нашого народу, — це людина добра, мудра, щира i сердечна, щедра i свiтла, яка вмiє любити i спiвчувати, захистити і приголубити, поважати i порадити, людина з добрим серцем i свiтлою душею. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часiв благодiйнiсть була в традицiях нашого народу. Цiлком природним i закономiрним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, подiлитися шматком хлiба, дати притулок бездомному, захистити старість i немiчнiсть, порятувати хворого або калiку, захистити скривдженого.

Кажiмо бiльше добрих слiв

Знайомим, друзям, коханим.

Нехай комусь теплiше стане

Вiд зливи наших почуттів.

— Що ж таке вчинок?

- Вчинок — це реальна дія людини. У життi людина робить рiзні справи: добрi i не зовсiм добрi, поганi i просто жахливi. Зазвичай вона бажас iншим добра, але iнколи вчинки людини бувають недостойними її поведiнки.

2. Обговорення оповiдання В. О. Сухомлинського «Образливе слово»

- Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Послухайте, як це буває.

ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО

Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.

Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:

— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.

— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.

Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:

— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.

Бесiда за змiстом оповiдання.

— Що ви можете сказати про вчинок сина?

— Чи зрозумiв вiн свою помилку?

— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.

— Вмiнню бути людиною навчають слова «можна» i «не можна». З’ясуємо, що можна робити, щоб стати людиною і залишитися нею назавжди. (Вiдповiдi дiтей учитель записує на дошцi.)

— А для того, щоб з’ясувати, що не можна робити, я прочитаю цi записи, а ви замiнюйте їх протилежними.

— Але головне — не визнавати «можна» i «не можна», а дотримуватись цих правил кожного дня, контролювати себе кожної митi. А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня?

3. Ознайомлення iз пам’яткою

Пам’ятка добрих i корисних справ

• Завжди дотримуйся свого слова.

• Перед виконанням справи подумай.

• Не будь самовпевненим.

• Не лiнуйся.

• Виконуй справу iз задоволенням.

• Нiколи не вимагай винагороди.

• Виконуй все вчасно.

• Допомагай людям сам, не чекай, доки тебе проситимуть.

• Завжди виконуй тiльки добрi справи, за якi нiколи не червонiтимеш.

— Мабуть, добре буде, коли всi виконуватимуть нашi правила, тодi не буде проступкiв, а залишаться лише добрi справи та гарнi вчинки.

4. Обговорення проблемних ситуацiй

Ситуацiя 1

Вiтя принiс до школи альбом iз марками. Дiти розглядали їх. Раптом підбiг Максим i, схопивши альбом, побiг.

— Що ви можете сказати про вчинок Максима?

— Яку даєте йому пораду?

Ситуацiя 2

Йдучи по сходах, Вiтя штовхнув Оленку. Оленка впала i заплакала Тому, що їй було боляче. Вiтя обiзвав її плаксою.

—   Що ви можете сказати про Вiтю, його вчинок?

Ситуація З

- Дiти, перед вами два портрети одного i того ж самого хлопчика. Який вам бiльше подобається? Чому?

(На одному — похмурий, злий, сердитий хлопчик, який в будь-яку хвилину готовий вступити в бiйку. На другому — він веселий, з посмiшкою.)

- Який iз цих хлопчикiв буде робити достойнi для людини вчинки?

5. Гра «Добрi чарiвники»

— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв. (дiти беруть паличку i називають хороший вчинок свого однокласника, друга, знайомого...)

— Бачите, як багато в нас гарного, доброго. Намагатимемось i надалi берегти i примножувати цi добрi вчинки. Щоб вашi обличчя були завжди радiснi вiд того, що ви зробили доброго, а на обличчi нiколи не зникала усмiшка.

6. Гра «Добрi i поганi вчинки»

— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долонi, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидiти спокiйно.

• Допомагати мамi мити посуд.

• Робити комусь зле, якщо вiн цього не бачить.

• Не вмиватися.

• Берегти рiдну природу та охороняти її.

• Шанувати працю iнших людей.

• Галасувати, коли хтось вiдпочиває.

• Бути вихованою, стриманою дитиною.

• Обманювати, хвалитися.

• Насмiхатися з чужого горя.

• Добре вчитися, багато читати.

• Не слухати батькiв.

• Допомагати друзям у бiдi.

• Дiлитися тим, що є в тебе.

• Ображати iнших.

• Захищати слабкого.

• Спати на уроках.

• Красти,

• Любити своїх батькiв.

• Ображати тварин.

• Сваритися.

—   Молодцi! Ви дiйсно виростете хорошими людьми, а вашi вчинки будуть завжди достойними.

IV. Пiдсумок

— Сьогоднi йшла мова про справжню людську красу. Ми намагались розiбратись у людських вчинках. Тепер уже знаємо про це дещо бiльше.

Закiнчуючи урок, хочу побажати вам стати красивими людьми, нехай промениться доброта у ваших очах, а iз серця струменить спiвчуття, милосердя, повага до людей. Нехай вашi вчинки і ваше ставлення до людей завжди викликають у них позитивне, добре, шанобливе ставлення до вас.

Чужого горя не буває

Мета: вчити «творити» добро через добрі справи, оволодівати  мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги; розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; допомагати учням усвідомити, що добро, радість потрібно кожній людині; пробуджувати у дітей щирий інтерес  до всього морального, корисного; виховувати прагнення творити добро, цінувати його, прагнення співчуття до ближніх, бажання робити (хоч ненадовго)  їх щасливими.

Тип заняття: подорож до Країни Доброти

Обладнання: паперові долоньки, сонечко, замок країни Доброти , вислови про добро, мультимедійний екран, презентація, костюми дітей.

.                                                      Хід

     На дошці малюнок замку Доброти, епіграф, кінцівку якого діти повинні сказати в кінці заняття: «У цьому світі є тільки одна річ, перед якою належить схилятися, це –геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна, це -…(доброта)»     В.Гюго

Вч.:- Добрий вечір! Вітаю всіх присутніх у нашому класі та запрошую вас до нашої маленької  країни Доброти!А розпочати я хочу з загадки: «Що то за штука, що день і ніч стука?»

-Багато хто з вас подумав,що це-годинник, але з часом він може зламатися,а поставте свої пальчики на зап’ястя так, як ви вимірюєте тиск і ви відчуєта як стукає серце…(презентація) . Воно чуйне, бо відчуває ваші клопоти, переживання, турботи,і коли ви хвилюєтесь воно стукає частіше, а в стані спокою- повільніше.Ви реагуєте по різному  на складні ситуації, і зовні можна цього не помітити, але ваше серце все відчуває…

Уч.: Жила-була на землі дівчина, яку звали Любов. Невесело було їй жити на світі без подружки.Ось вона і звернулася до сивого,старого чарівника, який прожив вже більше 100 років:

-Допоможіть мені, дідусю, вибрати подружку, щоб я могла дружити з нею все своє життя.

 Подумав чарівник і сказав:

-Приходь до мене завтра вранці, коли заспівають перші пташки і роса ще не зійде

  Вранці,коли яскраве сонечко освітило землю, прийшла любов  на призначене місце і побачила: стоять п’ять прекрасних дівчат.

-Ось вибирай, - сказав чарівник.- Одну звати Радість, іншу – Вдача, третю – Краса, четверту – Печаль, п’яту – Доброта.

-Всі вони прекрасні, - сказала Любов. – Не знаю, кого і вибрати…

-Твоя правда,-відповів чарівник, - вон усі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а можливо, і дружитимеш, але вибери одну з них. Вона і буде тобі подругою на все життя.

   Підійшла Любов до дівчат поближче і подивилася  в очі кожній.Вона задумалася, а потім підійшла до дівчини Доброти і простягла їй руку…

Вч.: А кого вибрали б ви? Чому, на вашу думку, Любов зупинила свій вибір саме на Доброті? Що ж означають слова «добро» та «доброта», «милосердя»?Дати відповідь на ці запитання нам допоможуть  тлумачі. Надаємо їм слово.

«Тлумачі»:Добро- це усе позитивне в житті людини, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям, благо, позитив; протилежне – лихо, зло.

Доброта- чутливе ставлення до людей, привітність, ласка, прихильність.

Милосердя- добре, співчутливе ставлення до когось.

Вч.:Наші предки відображали добро у міфах і казках, а ви переглядаючи мультфільми про сучасного Лунтіка теж полюбили гімн  Доброти, який зараз і виконаємо

(діти виконують гімн Доброти)

Вч.:Сьогодні ми з вами потрапили у країну Доброти.Жителі  цієї країни: Щирість, Співчуття, Людяність, Щедрість, Повага, Милосердя, Чуйність, Доброзичливість, дадуть вам кілька уроків доброти.Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі, недобрі почуття- пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує.

Учні:

У цій країні – скрізь веселий сміх,

І чути гомін дітвори усюди

Адже творити добрі справи-це не гріх,

І дяка від усіх людей вам буде!

Ти озирнись: довкола квіти й трави

Чекають сонечка промінчика ясного.

Отак від нас нехай виходить доброта,

Як промінь сонця весняного!

У цій країні кожен другу рад,

У цій країні ні образ, ні смутку.

Добро і мир шикуються у ряд,

Щоб були добрими у всіх стосунки.

Давайте разом будем мандрувати

У світ добра, і злагоди, і миру.

Давайте всім заповідать:

«Робіть  життя своє щасливим!»

Живемо ми весело і товаришуємо.

Нам не притаманні заздрість і образи.

Як погане слово випадково чуємо-

Ми його із класу женемо відразу!

Місця тут нема вам, ледарі й нероби,

Ні брехні, ні плітки ви тут не почуєте!

Доброта і лагідність- це нам до вподоби,

Намагаємось бути добрими та чуйними!

Вч.:Ось ми з учнями сплели віночок з їхніх долоньок.На маленьких долоньках написані добрі слова, що характеризують учня.

-А що таке доброта?З чим можна порівняти  доброту?(Із  сонечком, бо від доброти, як від сонечка, стає тапліше).

-Є таке прислівя: «Доброта,що сонце».От і в нашій подорожі нам допоможе сонечко.Воно своїм промінчиком вказуватиме нам шлях і зігріє у важку хвилину.

Дидактична гра «Чим я зігріваю людей?»

Юра-дотепністю;

Віка-розумінням;

Ілля-турботою;

Вероніка-ніжністю;

Влад-добротою

Іванна- надією

Маша-повагою

Софія-людяністю

Коля-мудрістю

(На дошці вивішується сонечко)

  Красиві слова і красиві вчинки

Уч.1:Сере поля стоїть маленька хатинка.Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися і пересидіти у теплі.

Уч.2:Одного разу серед літнього дня захмарило, і пішов дощ.А в лісі було в цей час троє хлопців.Вони сховалися в хатинці і дивилися, як з неба ллє дощ, як з відра.

Коли бачать: до хатини біжить ще один хлопчик.Незнайомий.Мабуть, з іншого села.Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтить від холоду.

Уч.3: І ось один із тих хлопчиків, що сиділи в сухому одязі, сказав: «Як страшно опинитись у зливу серед поля! Мені шкода тебе!»

Уч.1:А третій не сказав ні слова.Він мовчки зняв із себе сорочку і подав її змокрілому хлопчику!Той скинув мокру сорочку та одягнув суху.

Всі: Гарні не красиві слова, а красиві вчинки!

ВЧ.: А що говорить народна мудрість про добі слова і красиві вчинки?

Від доброго слова лід розмерзає

Добро перемагає зло

Людина без добра,що соловейко бкз пісні.

Роби добро, воно дорожче від золота.

Той, хто робить добро іншому, - робить добро самому собі.

Шляхом зла не ходять до добра.

Добро та розум- краса людини.

За добро добром платять.

Свт не без добрих людей.

Вч.:Ц еще далеко не всі прислівя про добрі вчинки та добрі слова.Адже й добрі слова -  це те, з чого починається ввічливість та вихованість, що є складовою частиною доброти. І ми пропонуємо вашій увазі історію про неввічливих хазяїв.

Інсценізація вірша.

Некультурні хазяї

Із гостини по сніжку 

Хлопчики вертались

А товариш запитав:

-Як вам гостювалось?

Та нічого, все, як слід…

-Тільки бачиш, друже,

В тому домі хазяї

Некультурні дуже,

Просто нехороші.

У прихожій не зняли з нас вони колоші.

Навіть з наших кожушин

Снігу не струсили,

То ми так, як увійшли,

І до столу сіли.

Вч.: То хто ж некультурно себе повів? Що стосується проявів доброти, чемності, ввічливості, то український народ у цьому плані дуже спостережливий.

Учень

Не забувай ні на хвилину

Свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати,

То будеш ти нічим ставати!

Учень

Я вірю в силу доброти.

Добро завжди сильніше злого

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящих,

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

Учень

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям, і коханим

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Учень

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке.

Короткі в нас слова черстві,

Кажімо більше ніжних слів…

Вчитель:

Отже, любі діти!

Нам гарно разом жити,

Бо кожен з вас несе для нас

Найкраще, що є в людині.

На радість, нам, батькам,

І нашій Батьківщині.

Запамятай назавжди, навіки:

Ти можеш бути, мій друже.

Маленьким іще,

А сонце в тобі-тепле, щедре, велике!

(Діти виконують  танок  сніжинок, в кінці якого вони розгортають серце,від якого сніжинки тануть)

Вч.:Шановні діти!Нехай девізом вашого життя стануть слова О.Довженка: «Життя коротке, поспішайте творити добро!»

Учень:

Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

-А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату,я-чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

-Коли тебе в тяжку годину

Людина виручить з біди,-

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, памятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти сам зробив добро колись,-

Про це забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались!

Т.Компанієць

1-й учень

Не економте доброти.

Не бережіть її на завтра,

Не бійтесь власно проказати

Своє «люблю», своє «прости».

2-й учень

Не економте доброти-

Її примноживши, віддавши.

Добро- то не «моє», а «наше»:

Йому застою не знести.

3-й учень

Бо та невчасна доброта,

Ота рука про людське око,-

Вона ще може не жартовність,

Але уже не доброта.

4-й учень

Вона уже –та сіра тінь,

Та проміжна байдужа смуга,

В якій холоне погляд друга,

І опадає пил століть.

5-й учень

Не економте доброти:

Не вірте, що у світі дужі.

Вони-цинічні та байдужі.

Ці переможці без мети.

6-й учень

Нехай у нас завжди болить

Людська душа, як вир глибока,

Стражденна доброта, не жорстока:

Сама весна, сама блакить.

Вч.:Дитячий світ-це особливий світ.Усім зрозуміло, що ви, діти, корис туєтесь благами, створеними іншими людьми.Люди дають вам щастя дитинства, платіть їм за це добром, бо життя не змінить уже ніяке диво, за винятком лише дива доброти.Хай же кожен із вас стане людиною з чистою душею і добрим серцем!

Учень:

Не забувай ні на хвилину

Свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати,

То будеш ти нічим ставати!

Учень

То ж сіймо добро,

Даруймо любов,

Щоб в нашім житті

Лиш добрі плоди

Господь віднайшов.

Вч.: Запамятайте такі слова «Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе.І щоб не сталося у житті у кожного з вас, завжди памятайте, що ви живите на планеті Земля і носите імя Людина.А людина починається з добра.І творити добро- значить бути щасливим».Я бажаю стати вам справжніми творцями своєї долі, людьми, які вміють оцінювати свої і чужі погляди.Одже, я бажаю собі і вам всім щастя.А зараз продовжуйте по колу бажати собі та один одному добра. Фраза «Я бажаю собі і всім вам…».

Дружба і товаришування.

Мета: Поглибити і розширити поняття у дітей про дружбу, показати необхідність дружити, виховувати бажання бути другом; навчити дітей правильно вибирати друзів, знайомитися, спілкуватися і товаришувати.

Обладнання: ілюстрації, записи на дошці.

Хід виховного заходу.

І. Організаційна частина.

ІІ. Вступна частина.

На цій виховній годині ми з вами поговоримо про дружбу та друзів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Діти, послухайте вірш, який записаний на дошці:

Дружба, дружба над усе

Дружба радість нам несе

Дружба всім нам дорога

Дружба жити помога.

Я вам розповім одну історію, а ви уважно слухайте, а потім скажете мені чи є головні герої товаришами.

Два товариша

Одного літнього ранку двоє кращих друзів пішли на прогулянку до лісу, а там їм зустрівся великий ведмідь. Один з друзів відразу зник, а інший зостався. Хлопчик дуже злякався, ліг на землю і затаївши подих прикинувся мертвим. Серце страшенно

     калаталося, але ведмідь понюхав хлопчика і пішов геть.

 Потім до хлопчика підійшов товариш і запитав чи той дуже злякався, а хлопчик відповів:  «не може називатись другом той, хто утікаючи залишає друга у біді».

Отже, чи можна цих хлопчиків назвати товаришами?  (Чому?)

Дружба – це найбільший скарб, який має людина в своєму житті.

А як ви розумієте поняття «друг», «товариш», «дружба».

«Друг» - людина, якій довіряємо, яку поважаємо, заради якої можемо пожертвувати всім.

«Товариш» - людина з якою можна порадитися, з якою можемо займатися спільною працею.

«Дружба» - це такі відносини між людьми, коли вони поважають один одного.

Дружба – це правда і чесність кожного.

Послухайте і запам’ятайте кілька правил дружби:

поважайте тих, з ким дружите

не обманюй і не ображай

успіху можна досягти лише в колективі

Діти у кожного з вас є друзі?

Розкажіть про них і чому ви з ними дружите?

Який ваш найкращий друг?

А зараз я пропоную вам послухати прислів’я і пояснити їх:

1) Скажи мені хто твій друг і скажу хто ти.

2) З добрими людьми завжди можна злагоди дійти.

3) Вірний приятель – то найбільший скарб.

4) В лиху годину узнаєш вірну людину.

- Діти, я пропоную вам позмагатися. Я читаю вам прислів’я , а ви його продовжуєте:

1) Не май 100 рублів, а май 100 (друзів)

2) З ким поведешся, того й (наберешся)

3) Друга шукай, а знайдеш (тримай)

- Назвіть друзів Вінні Пуха

- З ким дружив крокодил Гена

- Добре, молодці: всі ви дуже кмітливі.

- А зараз послухайте вірш і скажіть, що це значить дружити:

Що це значить – не дружити

Жити так – одинаком

Не дружити – не ходити

Не дверима , а вікном,

Це без друга, без подружки

На перерві у кутку

 Розправлятись самотужки

З апельсином нашвидку

Це дивитись, наче в книжку

Набік з видом пом’ятим.

А насправді тишком-нишком.

Роздавати штурхани.

В школі жити не дружити

Це повірте все одно,

Що заплющивши сидіти

І дивившись у вікно.

- То чи можливо жити без друзів?

- А чому? Хто хоче розповісти про свого друга?

- Діти, уявіть собі, що ви потрапили на безлюдний острів разом зі своїм другом. Їжі вистачить вам тільки на одну людину, їсти хочете обоє. Як ви вчините в такій ситуації? З’їсте все самі, чи розділите все порівну? Чому?

- А ще пам’ятайте , діти! Є така книга в Україні «Декларація прав дитини». У ній написано : «Ніхто не має право ображати іншу людину, принижувати її і жартувати з нею. Всі народжуються вільними і рівними».

Отже, мир і злагода перш за все починається в колективі.

«Давайте жити дружно!»

VІ Підведення  підсумків.

Що таке дружба?

Кого можна вважати другом?

Які ви запам’ятали прислів’я?

Люди, які працюють поруч

МЕТА. Вчити учнів цінувати працю любої людини, незалежно якої
професії вона, розширити  знання про професії, які є у нашому селі,
вести профорієнтаційну роботу.

ОБЛАДНАННЯ. Буклет «Професії мого села», виставка книг на тему
«Людина – частина с суспільства»

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

Пам’ятайте! Життя – це подарунок.

І хто його не цінує, той цього подарунка не заслуговує.

Невипадково нашу зустріч я розпочала саме з таких слів. З античних часів людина у своєму житті користується правилом: «Людина – міра всіх речей», цінність людського життя – це найвища цінність». Адже людина – це частина суспільства.

-    Для чого живе людина на Землі?
-    Що потрібно зробити, щоб життя було в радість?
-    Які ідеали і цілі в житті можна вибрати?

Виступи на ці запитання дають у своїх виступах запрошені ( лікар, медсестра, ветлікар), які доводять учням, що людина має право на життя, але прожити вона має його достойно.
Людина щаслива тоді, коли вона здорова, має щасливу родину, професію по душі. Адже життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога, залежить від людини.
-    Чи кожна людина живе так, як хоче?

(Відповідь на це запитання дають запрошений комбайнер, шофер, тракторист).

Отже, людина може жити так, як хоче, тобто запланувати своє життя, поставити мету, вибрати шлях для її реалізації. Усе залежить від її характеру, сили волі. Необхідно вміти переборювати труднощі, мало одного бажання. Необхідна праця, боротьба, сила волі, щоб досягти чого – не будь.
 Робота в групах.                          Квітка щастя

Кожній групі дається по одній пелюстці (їх всього 5 ) включаючи і запрошених, які повинні обґрунтувати думку щодо квітки щастя

Отже, жити щасливо – мати повагу до людей, здоров’я, любов, друзів, роботу.
Як бачите, люди, що прийшли сьогодні на класну годину, це прекрасні трудівники на своєму робочому місці. Своєю працею вони дбають про інших, добиваються гарних успіхів на трудовій ниві. У кожного з них багато нагород, подяк.

Вони – майстри своєї справи,
І про це сьогодні нам розповіли.
Ці люди прославляються у праці,
Хоч скромні вони і прості.
На них у труді нам рівнятись.
На них нам рівнятись в труді і в житті.

ПРАВИЛА 
1.    Адекватно приймати дійсність.
2.    Приймати себе і навколишніх такими як вони є, поважати їх.
3.    В усіх і в усьому шукати лише гарне.
4.    Вірно дружити, вибирати вірних друзів.
5.    Розвивати почуття добра і зла.
6.    Думати  не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч з тобою.
7.    Вести здоровий спосіб життя.
8.    Турбуватися про навколишній світ.
9.    Нести відповідальність за всіх і все.
Висновок.
Виконуючи ці правила, пам’ятайте, що   потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в класі, у родині, спілкуванні з друзями, родичами, учителями, з власного відношення до своїх прав і обов’язків.

Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це, чині?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде,
Завтра на цій землі,
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди,
Добрі, ласкаві, злі.
Сьогодні усе для тебе-
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,-
Кохати спішити треба,-
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні,
Усмішка твоя    - єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні…

Усі професії потрібні, усі професії важливі

Мета: надати учням уявлення про різноманітність існуючих професій; формувати повагу до праці людини; розвивати увагу, пам'ять, світогляд дитини.

Підготовча робота: напередодні (за тиждень) усі учні отримають завдання підготувати інформацію про професії, які потрібні місту, і які пропонуються (із ЗМІ); кілька учнів готують доповіді про особливості пев­ної професії.

Дійові особи

Учитель

Бібліотекар

Учні

Хід заходу

Учитель. «Ким ви працюєте?» — це чи не найперше запитання, яке ставлять під час знайомства будь-якій дорослій людині. «Ким працюють твої мама й тато?» — цікавляться навіть діти. І це не випадково, адже про­фесія — одна з найважливіших характеристик людини.

Ви теж підійшли до цієї межі, за якою вже слід вибирати життєвий шлях. І тут важливо не помилитися. Тому, починаючи з вересня, ми знайомимося з підприємствами нашого міста, навчальними закладами. Тема нашої сьо­годнішньої зустрічі: «Всі професії потрібні, все професії важливі».

Розпочати нашу розмову я хочу словами філософа Сенеки: «Якщо людина не знає, до якої пристані вона прямує, для неї жодний вітер не буде попутним».

У світі існує близько 50 тисяч професій. Деякі з них — лікар, учитель, продавець — знайомі всім, деякі існують тільки в великих містах; а представників інших дуже мало (наприклад суфлерів). Кожна професія уні­кальна по-своєму.

Чим, наприклад, відрізняється професія продавця від професії водія?

(Продавець працює з людьми, водій — з технікою.)

А що спільного в того ж продавця та вчителя?

(Вони працюють із людьми.

Залежно від того, з ким (чим) працює людина, професії діляться на п'ять груп:

1)   людина — природа (городник, ветеринар, агроном);

2)   людина — техніка (електрик, слюсар, водій);

3)   людина — знакові системи (програміст, секретар);

4)   людина — людина (лікар, учитель, продавець);

5)   людина — художній образ (актор, художник).

Вибір професії базується на трьох «китах»:

ХОЧУ!     МОЖУ!       ТРЕБА!

Які професії зараз найпопулярніші? Як ви вважаєте, чому вони стали престижними?

(Добре оплачуються, мають загальну повагу.)

Ви всі хочете, щоб професії, які ви оберете, приносили вам гарний прибуток. Але чим займаються представники цих професій?

1-й Учень. У перекладі з грецької «економіка» — це «раціональне господарювання». У цій професії необхідні логічне мислення, аналітичний склад розуму. В економіста не завжди є можливість однозначно відповісти на поставлене запитання. Іноді такої відповіді просто не існує. Труднощі цієї професії полягають в тому, що кожне рішення економіста містить част­ку ризику. У той же час саме це робить цю роботу захоплюючою та цікавою. Бухгалтер відіграє не менш важливу роль, ніж економіст. Минули часи, коли бухгалтера уявляли суворою літньою людиною в окулярах і нарукав­никах. У наші дні на допомогу бухгалтерам прийшли новітні комп'ютерні програми. Але, як і раніше, бухгалтеру необхідні такі риси, як старанність, скрупульозність, посидючість. Адже якщо він припуститься помилки в обліках бодай на кілька копійок, це може спричинити перекручування всієї звітності, а іноді навіть і збитки.

Учитель. Чи всі з вас здатні годинами сидіти над важким завданням і намагатися його розв'язати?

Не менш популярна в наш час професія юриста.

1-ша учениця. Кого ми уявляємо, якщо йдеться про професію юриста? Для мене це солідна людина в окулярах, що схилилися над пи­сьмовим столом, заваленим теками із паперами. Юрист стриманий, уміє конкретно і чітко висловлювати свої думки, доводячи їх тільки фактами або законами. У наш час юристи є майже у всіх організаціях. Вони сто­ять на сторожі закону, захищаючи людей і підприємства від беззаконня та свавілля. Юрист повинен мати добру пам'ять і вміти користуватися відповідною літературою. І якщо учню ще в школі важко запам'ятати пра­вила та цитати, знайти необхідну інформацію в словнику чи енциклопедії, то опанувати цю професію йому буде складно. Ви можете заперечити: мовляв, формулювання законів можна взяти в комп'ютері або в книзі. Але на практиці, наприклад під час судового засідання, адвокат повинен миттєво реагувати на ту або іншу заяву противної сторони або судді. У цей момент доля людини або підприємства залежатиме від досконалого знання адвокатом законів і від його вміння переконувати.

Учитель. Які риси характеру важливі для юристів?

(Школярі відповідають.)

І найголовніше у будь-якій професії: справжній фахівець повинен уміти багато й плідно працювати. Якщо ж ви, прослухавши повідомлення про ці спеціальності, вирішили, що вони вам не підходять, ми звернемося до інших, не менш цікавих і важливих професій. Із багатьма з них ви зна­йомі.

2-й учень. Яка ж це важлива професія — Батьківщину захищати!

(Учень доповідає про професію військовослужбовця.)

2-га учениця. За старих часів аристократи намагалися вразити своїх сусідів вишуканим частуванням. Кухарів виписували з-за кордону, навіть переманювали, підсилали до сусідів шпигунів, щоб заволодіти рецептом вишуканої страви. Самі ж кухарі ревно охороняли свої фірмові рецепти. У наш час справжній майстер зі звичайних продуктів може при­готувати різноманітні смачні страви. Досвідчений кухар, дивлячись на рецепт, здатний уявити зовнішній вигляд і смак страви. Кухар повинен знати, як правильно зберігати, обробляти продукти, уміти прикрасити виготовлене. Закінчивши професійне навчання, молоді люди працюють помічниками кухаря на підприємствах громадського харчування: в ресто­ранах, кафе, шкільних їдальнях та ін. Тільки вдосконалюючи свою май­стерність, можна «дорости» до шеф-кухаря, фірмові блюда якого стануть візитною карткою солідного ресторану або кафе.

Учитель. Не для всіх ці професії стануть справою життя, але знання вам обов'язково стануть у пригоді. Сьогодні можна зробити успішну про­фесійну кар'єру, ставши, наприклад, кравцем або перукарем та ін. Недарма в нашому місті телефони кращих перукарів і кравчинь передають із рук у руки, а менеджери солідних магазинів мають гідну зарплату.

Але якою гарною та цікавою не була б професія, вона повинна бути затребуваною. Тиждень тому ви отримали завдання: вивчити оголошення

в газетах і на телебаченні. Які професії необхідні в нашому місті?

(Відповіді дітей.)

Наше місто, насамперед, потребує представників робочих професії!.

3 - й   учень. Наше місто повинне стати туристичним центром!

Учитель. Як погарнішало наше місто! Так зараз багато роботи в будівельників і реставраторів!

3-тя учениця. Одне покоління людей змінює інше. Деякі речі здатні пережити людей, але й до них дотягнеться безжалісна рука часу. Майстерність реставратора рятує від загибелі твори мистецтва, залишені нам минулими поколіннями. У царській Росії реставраторів цінували настільки, шо найвидатніншм з них дарували дворянські титули.

Для гою щоб стати реставратором, необхідно знати історію, уміти працювати з архівами. Крім того, він повинен знати методи й технології реставраційних робіт. Йому необхідні посидючість, акуратність і розвине­на уява. Найголовніше — він має з повагою ставитися до праці майстрів минулого.

Учитель. Від роботи реставраторів залежить, чи збережуться в наших музеях дорогоцінні колекції, чи вражатимуть нас своїм чудовим виглядом пам'ятки старовини. Але нарешті прийде час, коли основні роботи буде завершено. Тоді за свою справу беруться екскурсоводи.

3-ій учень. Мільйони людей відкривають для себе новий світ, знайомлячись із культурними пам'ятками. Але без цікавої розповіді екскурсовода вони залишаються загадкою навіть для найдопитливішого туриста. Екскурсовод працює в музеї, знайомить туристів з визначними пам'ятками міста. Справжній професіонал багато читає, має гарну пам'ять, широкий світогляд. Зайшовши до музею або на виставку і випадково почувши розповідь екскурсовода, можна захопитися та дослухати його до кінця. Але трапляється іноді, що навіть найдопитливішим туристам стає нудно, їм доводиться докладати великих зусиль, щоб вислухати нецікаву, позбавлену емоційності розповідь.

Поряд із цим екскурсоводу необхідне гарне здоров'я, витривалість, адже іноді доводиться цілий день перебувати на ногах, долати значні від­стані, спускатися в підземелля, підніматися із гори — і за будь-якої погоди. І нарешті, доброю підмогою в роботі екскурсовода с почуття гумору.

Учитель. Діти, сьогодні ви прослухали багато розповідей про про­фесії, і в кожній із них ваші однокласники звертати увагу на ті риси харак­теру, які необхідні в тій або іншій професії. Які ж з них є загальними для всіх?

(Працездатність, чесність, любов до своєї справи, відповідальність, потяг до знань.)

Насправді, тільки працьовита, чесна, захоплена своєю професією людина може досягти майстерності у будь-якій справі.

А тепер, дорогі мої, я хочу згадати свій випускний 10 клас. Ми на аркушах паперу писали про те, де хочемо вчитися, яку професію плануємо здо­бути. Аркуші ми склали до скриньки. А через 5 років, на зустрічі випускників, ми їх прочитали. Мої плани збіглися з реальністю.

Вам я пропоную зробити те саме.

Нашу розмову я пропоную закінчити словами Езопа: «Справжній скарб для людей — уміння трудитися».

Скибочка хліба

Мета. Розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу. Довести до відома дітей, що хліб результат праці людей багатьох професій. Збагатити знання про народні звичаї, що пов’язані з ним. Виховувати повагу до праці хлібороба, прищеплювати дбайливе ставлення до хліба.

Обладнання: паляниця на вишитому рушнику, вироби з тіста, колоски з пшениці, плакати з висловами про хліб, виставка книг, малюнки.

ХІД

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

Сьогодні ми з вами поговоримо. Пор що піде наша розмова, ви дізнаєтесь, відгадавши загадку.

Хоч не солодкий,

Та дуже смачний,

Хоч сам маленький,

Проте дорогий,

Сядем обідати, -

Він на столі.

Люблять його

І дорослі, й малі.   (Хліб.)

Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя. А про що саме, спробуйте дізнатися, відгадавши загадку.

В народі кажуть: важка праця хліборобська, але люди раділи за свою працю. Ще з пелюшок дитину привчали любити і шанувати хліб. Замість сучасних сосок дітям-малюкам давали обгорнуту тканину м’якушку-смоктунця. Старі люди  казали дітям: „Їжте на здоров’я та сил набирайтеся”.

Прищеплювати любов до праці хлібороба.

1. Розповідь вчителя з елементами бесіди.

- З давніх часів і до наших днів в усіх народів вважалося найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Український народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, честь – то людська гордість.

Будь-яке свято не обходиться без паляниці, хліб і сіллю зустрічають дорогих гостей, з хлібом проваджають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого (на здоров’я і достаток), виряджаючи  сина в далеку дорогу, мати загортала в рушник житній окраєць. В останню дорогу виряджають людей, теж з хлібом. Наше життя нерозривно пов’язане з хлібом. Він з нами в повсякденному житті; в горі і в радості.

Діти, ви коли-небудь нюхали, як пахне хліб?

2. Читання віршів про хліб.

Ви знаєте, як пахне хліб?

Диханням сівача, вогнем безсонних діб.

Трудом і творчістю, людським потом гарячим

Він пахне так, як пахнуть медом соти.

Він пахне степом, сонцем у жнива,

Коли, мов князь, сповзе з лопати,

Вже хліб печуть і дух життя багатий.

Поволі завойовує права.

Ось він – хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачний

Ось він теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожний дім

Завітав, з’явився він.

3. Відстеження шляху хліба від зернини до столу.

- Сьогодні ми пройдемо той шлях, яким проходить хліб з поля до столу.

- З чого починається хліб?

(Виходить учень із колосками)

- Я виріс із зернятка, яке восени посіяли у землю.

Взимку спочивав під пухким шаром снігу.

Весною проріс маленьким росточком. Ріс, ріс, набирався сил і став прекрасним колоском.

У жнива мене скосили, обмолотили і відвезли на елеватор, посушили.

- У млені змололи і я  перетворився на біле борошно.

На хлібопекарні з мене спекли духмяний хліб.

4. Читання віршів учнів.

На весні посію

Зерна в полі чистім,

Хай над ними світить

Сонце променисте.

Жито дозріває

На горі за гаєм,

Зерна обважніли

На міцнім стеблі.

Колоски схилились

Це вони вклонились

За тепло і соки

Матері – землі.

На веселім вітрі

Зашумить колосся,

Стане долотою

Урожайна осінь.

І зерно в комори

Річкою поллється,

А люди помелють –

Борошном назветься.

На заводі пекар

Хліб спече з любов’ю,

Скаже: „Любі діти,

Їжте на здоров’я”.

5. Виконання пісні „як діждемо літа та нажнемо жита”.

6. Розповідь про вирощування хліба в давнину.

-У давнину хліб вирощували у тяжкій праці. Землю орали сохою (дерев’яний плуг) зерно висівали вручну. А коли зазеленіють хліба, то за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай. Жали також серпом, в’язали у снопи, снопи складали у копички. А перший вижатий сніп приносили додому, ставили на покутті. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах.

У наш час роблять все машини.

7. Декламування віршів.

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято.

Скажіть, святіме щось за хліб

Чи будемо ми мати.

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він скривджений такий

На всіх шляхах-дорогах.

Лежить, буває, під столом,

Під партою, під килимом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють

І руки вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

Зростає колос золотий,

Налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом.

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, Хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Хліб – усьому голова,

Хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя,

Хліб – це справжня радість.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

8. Спогади про голодомор.

_ Діти, хто з вас і вашої родини приймали участь в акції „Засвіти свічку”?

 24 листопада відбулася всеукраїнська акція „Засвіти свічку”. Вона проводилася на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору.

Великий голдод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. невинних людей. Це Були страшні часи в Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб людям тільки снився. Це був страшний рік, коли такі хлопчики і дівчатка, як ви не бачили хліба в очі. Вмирали від голоду малі й старі, вмирали сім’ями, вмирали селами. А радянська влада вивозила зерно за кордон.

Про ті страшні часи пишуться книги, створюються кінофільми. І сьогодні давайте запалимо свічечку в пам’ять про тих, хто помер від голоду в той далекий 1933 рік. Підведіться, схилимо голови, пом’янемо тих, кого забрав із життя голод.

9. Складання правил поводження з хлібом.

ПАМ’ЯТКА

Пам’ятаю, що хліб – святий.

Бережу хліб, не викидаю.

Пильную, що не падав додолу.

Як упаде хліб, підніму його, перепрошу, поцілую і з’їм.

Недоїденим хлібом пригощаю пташок.

Беру хліба стільки, скільки подужаю з’їсти.

Шаную працю людей, які виростили хліб.

10. Читання віршів про хліборобів.

Честь і слава хліборобам

Хлібороби хліб нам роблять,-

Знаєм ми про це усі.

Слава, слава хліборобам!

Як їсте ви паляницю,

Калачі смачні їсте,-

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те!

(Пісня.)

Хліб – багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті,

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниці.

Ще – бакалійник і калач,

Перепічка і Ніцца,

І завиванець, і погач,

Галушки, коржик і лаваш.

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Хрусти, сухарики і пишки.

Пахучий хліб, духм’яний хліб,

У будень і на свято

Учіться, діти, весь свій вік

Святий хліб шанувати.

Хлібе, святий наш , хлібе!

Перед тобою голову схилю.

Вустами прихилюсь до тебе

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно й щиро

Клянусь навіки шанувать тебе!

11. Робота над загадками та прислів’ями

12. Виставка книжок про хліб.

13. Заключна частина.

Вчитель. А на цьому слова:  бувайте здорові!

Бажаємо щастя, здоров’я на довгі літа!

Дай, Боже, здоров’я Вам і родині вашій

Світлого хліба, мирного неба, чистої води.

Щоб ви завжди здорові були,

І врожай був багатий.

Щоб раділа кожна хата,

Дай нам, Боже, у полі роду.

У полі роду, у хаті згоду.

Дай нам, Боже, широкі ниви.

А на тих нивах рясні ячмені –

Пером - перисті, зерном – зернисті.

Дай у зерно зернистості,

У колос колосистості.

До джерел народних ремесел

Мета: Познайомити учнів з різноманітним світом ремесел та захоплень, сприяти вихованню працелюбства, відповідальності за довірену справу, поваги до людей, допомогти в свідомому виборі професії.

Відкрити невідомі сторони життя, уподобання та творчі задатки учнів, учителів та односельців.

Допомогти учням в розвитку здібностей та формуванні світогляду, пропагувати здоровий спосіб життя.

Обладнання: Виставка творчих робіт учнів.

План

1.Вступне слово. Повідомлення теми.

2.Цікавий світ художньої обробки деревини.

3.Барвистий віночок вишиванок.

4.Лозоплетіння- народне ремесло рідного краю.

5.Чаруючі витвори гончарного круга.

6.Огляд виставки.

Проблемні запитання

1.Чи є необхідність в своєму житті спиратися на народні ремесла та досвід старших поколінь?

2.Де проходить межа між простою працею та творчою?

3.Які народні промисли можна зустріти на території нашого району?

1 ведучий:

Іскорка таланту схована при народженні в душі кожної людини. Від

того, як її плекатимуть, який вона отримає розвиток, чим наповнюватимуть, хто оточує, залежатиме чи вона згасне, чи розгориться дивним полум’ям, даючи наснагу до праці та милуючи оточуючих чудовими витворами мистецтв.

2 ведучий:

Кожна особистість в чомусь неповторна і виразна. Зараз у вас пора юності. Це період поєднання грайливих мрій та серйозних задумів. В юності людина робить найвеличніше  відкриття – відкриває саму себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості, через світ захоплень. Але як цього досягти? Тому тема нашої зустрічі: “Від ремесла до творчості”.

1 ведучий:

Ми поговоримо про народні ремесла та умільців, які вкладають у них часточку своєї душі. Одним з таких ремесел є художня обробка деревини. Її

природна фактура, колір, аромат - неповторні. Потрапивши у руки майстра, деревина набуває другого життя, перетворюючись у корисні для побуту речі.

1 учень:

Різьбленням по деревині людина почала захоплюватися з прадавніх часів. Ним прикрашали житло і кораблі, меблі та посуд, знаряддя праці, застосовували при виготовленні іграшок. Деревина і в наші дні залишається улюбленим матеріалом художників та народних майстрів. Існує багато видів різьблення по деревині:  пропильне, геометричне, контурне, рельєфне.

2 учень:

Контурне - це неглибокі канавки, що проходять по контуру малюнка. За рахунок цього він стає чітким і зрозумілим, особливо на темному фоні. Контурним різьбленням виконують зображення квітів, листків, фігурок тварин, птахів. Також його використовують для виконання декоративних панно. Виразний вигляд воно має на чорному лакованому фоні.

3 учень:

Пропильне (ажурне) різьблення виконується за допомогою лобзиків. Особливо гарними здаються візерунки пропильных дерев'яних смуг, що прикрашають фасад будівлі. Ритмічно розташовані завитки наскрізного рослинного орнаменту або геометричних фігур чітко виділяються на тлі стіни, освітленої сонцем. Крім цього, наскрізні візерунки прекрасно сполучаються з об'ємними, виступаючими деталями фасаду. Застосовували такий тип різьблення для прикрашення меблів стилів бароко і рококо, він став елементом декоративного оформлення житла.

2 ведучий:

А зараз запросимо наших однолітків, хто займається художнім різьбленням показати свої роботи  та розповісти про них.

(Учні розповідають).

Запитання:

1.Чим приваблює робота з деревиною?

2.Який інструмент використовуєте?

3.Хто допомагає у роботі?

1 ведучий:

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

2 ведучий:

Вишиванка - дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

1 ведучий:

Вишиванка - писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

2 ведучий:

Вишиванка - біль на п`ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра - ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

4 учень:

Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

      В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.

(звучить “Пісня про рушник”, слова А.Малишка, музика П.Майбороди)

 1 учень:

 Червоно  -  чорні  всі  узори,

 мережив  ряд  на  полотні.

 Традицій  пласт,  легенди    роду,

 духовний  символ,  оберіг,

 калини  кущ,  дівочу  вроду,

 на  полотні  все  хтось  зберіг.

 Прості  орнаменти,  народні,

 тягучі  як  пісні    степів.

 Все  актуально  і  сьогодні,

 хоча  й  прийшли  з  далеких  днів.

2 учень:

Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням. У своїх роботах народні майстри показують одвічний потяг людини до краси, зв’язок з рідною природою.

3 учень:

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота,  був прикрашений одяг скіфів.

Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

(звучить пісня “Мамина сорочка”, слова і музика Н.Май)

1 ведучий:

У нас присутні дівчатка, захоплення яких художня вишивка. Надамо їм слово.

(Учні розповідають).

Запитання:

1.Хто в родині займається вишивкою?

2.Як підбираєте композицію?

3.Які плани на майбутнє?

2 ведучий:

 Ой, вербо, вербо, вербиченько,

 Гнучка та висока,

 Де вродилась і зросла ти

 Сестро милоока?

 На Вкраїні народилась,

 З Дніпра воду пила,

 Людям нашим полюбилась.

 Шану заслужила.

2 ведучий:

Ще довкола сніги біліють, але як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, одразу у верболозах з’являються пухнасті котики. Це верба цвіте. Цвіт верби – прекрасне, зворушливе диво природи, а пухнасті котики – це вражаючий символ краси, навесні вони звеселяють наше серце.

1 ведучий:

Про вербу, скромну нашу вербу, сказано і переказано. Їй  присвячено багато віршів, прислів’їв, загадок, пісень. Але сьогодні ми поговоримо про практичне застосування цього чудового природного  матеріалу. Міцна, легка, зручна в обробці, вона стає в нагоді для створення великих та малих побутових виробів.

4 учень:

Плетення з лози – одне з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дерева, металу. Поява плетених виробів зумовлена наявністю сировини в достатній кількості, а також простими техніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетення, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

5 учень:

Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого. Свою

майстерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть - "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої винаходи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення окремих майстрів об'єднувалися, утворюючи скарбницю народної творчості.

6 учень:

Вироби з лози  дуже добре поєднується зі інтер’єром житла. У своєму природному стані лоза має  колір деревини - яскраво-жовтий, що переходить в тьмяно жовтий; це надає виробам оригінального, неповторного вигляду. Плетені вироби дуже міцні. Причина такої стійкості до пошкоджень не лише в самому матеріалі, але і в способі виготовлення. Лозу не склеюють з десятка деталей, а згинають, заплітаючи місця з'єднання тоншими прутиками.

2 ведучий:

А зараз ми запрошуємо до слова признаного майстра лозоплетіння.

(Розповідь майстра з демонстрацією виробів та елементарних прийомів плетіння).

1 ведучий:

Перші керамічні вироби з'явилися ще в епоху палеоліту. На древніх стоянках археологи часто виявляють рештки глиняного посуду, різноманітні  глиняні фігурки людей, тварин і фантастичних істот.

2 ведучий:

Казкові перетворення аморфної глиняної маси в матеріал, що по міцності  та вогнестійкості мало в чому поступається каменю, здавалися древнім людям справжнім чарівництвом. У більшості світових міфологій,  виготовляти керамічні вироби людей навчили боги, які були також першими гончарами

1 ведучий:

Винахід гончарного круга (IV тис. до н. є.), спочатку ручного й

повільнообертового, а у середньовіччі швидкісного, з ножним приводом, став переворотом у розвитку гончарного ремесла. Техніка формування на крузі давала змогу не лише збільшити випуск продукції, а й поліпшити її художній рівень. Посуд, виготовлений на крузі, досить легкий, тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми, чіткими орнаментальними смугами, лініями тощо.

2 ведучий:

Багата гончарними традиціями Полтавщина. Глини, придатні для цього ремесла, досить рівномірно розташовані майже по всій території області. Споконвіку ними користувались майстри народної кераміки. Мистецтво паленої глини акумулювало творчий досвід поколінь. Кожна епоха залишала нам шедеври, які хвилюють естетичною насолодою, виявом людської творчості за законами краси.

1 ведучий:

А зараз ми полинемо в атмосферу справжнього свята та побачимо сучасні витвори мистецтва – продукцію гончарів України.

(Демонстрація відеофрагменту свята гончара)

2 ведучий:

Ми з вами провели бесіду про різні захоплення людей, які переросли межу від праці, фахової підготовки і вийшли на рівень творчості. Висловлюємо слова вдячності нашим учасникам і бажаємо їм успіхів та творчого натхнення. Присутніх запрошуємо до перегляду виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва, що розміщена в нашому залі.

 Катерина Білокур – народна художниця України.

Катерина Білокур (1900–1961) народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині це Яготинський район Київщини). Коли саме – достеменно не з’ясовано. Сама художниця називала і 23, і 24 листопада, і 1900, і 1901 рр. Офіційною датою її народження зрештою визнали 25 листопада (7 грудня) 1900 р. Це найлогічніше, бо 25 листопада – день св. великомучениці Катерини.

Білокури були не бідними селянами, тримали худобу, мали будинок, критий залізом, а головне – землю. Батько, Василь Йосипович, володів двома з половиною десятинами, дід був, очевидно, ще заможнішим. Крім Катерини, в сім’ї були два сини – Григорій і Павло.

На сімейній раді вирішили: у школу Катрю не віддавати, бо читати вона й так уміє, а економія одягу й особливо взуття – величезна. А от посадити її за прядку – давно пора. Це заняття дозволили поєднувати з читанням букваря.

Коли вона почала малювати – сказати важко, мабуть, не в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вугіллям на клаптях полотна. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Були вжиті невідкладні заходи: різки й сувора заборона малювати. Дівчинці доводилося творити потайки.

Збереглася, проте, легенда, яка свідчить про неабияку популярність спроб 15-17-річної Катрі і навіть їх визнання. Сусід і родич Білокурів Микита Тонконіг, власник водяного млина, був пристрасним театралом. Зі своїми однодумцями він організував щось на зразок театральної студії. Поставлені Тонконогом п’єси мали неабиякий місцевий успіх. Знаючи, що Катерина Білокур “уміє малювати”, творчий мірошник попросив її допомогти з декораціями. Дівчина із задоволенням малювала, дивилася, а пізніше, до речі, і грала на сцені цього унікального “театру на воді”.

У ставленні односельців до захоплення Катерини Білокур переважала точка зору її матері, Якилини Павлівни: “От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!”

1922 або 1923 р. Катерина Білокур прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Уперше покинувши Богданівку, вона вирушила до Миргорода. Її багаж складався із двох малюнків: “копії з яко їсь картинки” і начерку дідівської хати з натури, – виконаних уже не на полотнині, а на спеціально для цього випадку придбаному папері.

Але розмова у Миргороді почалася й закінчилася одним питанням: чи є документ про закінчення семирічки? Його в Катерини не було, і на її малюнки навіть не глянули.

Розчарування було болісним. Дівчина робить відчайдушну спробу – перекидає свої малюнки через паркан у сад технікуму: раптом “студенти” їх піднімуть, оцінять – і гукнуть, запропонують залишитися? Катерина довго озиралася і все не вірила, що її так і не покликали. Вражена, вона йде додому з Миргорода пішки.

Від катастрофи її врятувала творчість. Малювати Катерина не кинула, навіть почала відвідувати драмгурток, організований Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитами, подружжям богданівських учителів. Батьки погодилися на її участь у виставах, але за умови: драмгурток не повинен заважати роботі по господарству. Вивчення ролей доводилось поєднувати з роботою на городі.

У драмгуртку зібралася талановита, а головне – цікава молодь. Ставили “Наталку Полтавку” Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка, “Наймичку” та “Безталанну” Карпенка-Карого, “Матір-наймичку” Тогобочного – інсценізацію “Наймички” Шевченка й багато чого іншого. Катерина грала самовіддано. Щоправда, свій вік (24-26 років) вона вважала непідходящим для ролей дівчат і переважно грала “молодиць”.

Серед гуртківців був і Олександр Кравченко, якого дещо загадково називають “знехтуваним женихом” Катерини. Можливо, ця історія пов’язана саме з ним: художниця відкинула подарований їй букет зі словами: “Якщо ти до квітів жорстокий, то на яку ласку мені сподіватися від тебе?” Адже квіти – живі, їх не можна рвати…

У 1928 р. Катерина Білокур дізнається про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує ще раз спробувати сили. Чому саме театральний – не зовсім зрозуміло. Може, зіграв свою роль драмгурток, а може, хотілося будь-що вирватися з дому й одержати професійну художню освіту. Адже в Києві є і художники, й художні школи. Вступивши до театрального технікуму, можна буде продовжувати малювати, а там її роботи напевне помітять і допоможуть перейти в якусь художню школу.

До поїздки в Київ Катерина готувалася ґрунтовно – взяла метрику й довідку про стан здоров’я. Але й там розмова почалася з питання про семирічку – й цим закінчилася.

Наступає, мабуть, найважчий період у житті Катерини Білокур. Особливо болісно переживає вона відсутність духовної підтримки. В цей же час вона вирушає у справжнє паломництво до Канева, на могилу Тараса Шевченка. Розпач часом обіймав так сильно, що глибоко віруюча жінка ладна була покінчити з життям. Її хворі ноги – пам’ять про спробу втопитися пізньої осені 1934 р. в крижаній воді Чугмака. Але в тому ж 1934 р. вона приймає найважливіше й безповоротне рішення: “Я буду художником”. Якщо навчитися цього ніде не вдається, вона вирішує вчитися самостійно. Василь Йосипович резюмував своє ставлення до повідомлення дочки словами : “Ну, малюй, будь ти розпроклята! Лайки і доброго слова ти не слухаєш. А бити – я вже втомився, з тобою б’ючись!” Якилина Павлівна була, очевидно, тієї ж думки.

Катерина Білокур починає опановувати ремесло художника сама. Власне ремесло, тобто технічний бік мистецтва. Малюнки вугіллям на клаптях залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю та олівцем вона завжди працювала мало й неохоче. Художницю найбільше приваблюють олійні фарби. Вони здаються їй сліпучими, навіть їхні назви звучать казково: кіновар світло- і темно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, краплак темно-рожевий… Це її улюблені кольори. Пензлі вона робить сама – вибирає з котячого хвоста волоски однакової довжини: дев’ять, дванадцять або тридцять шість міліметрів. Для кожної фарби – свій пензлик.

Наставники в олійному живописі в Катерини Білокур, очевидно, таки були. Хтось навчив її ґрунтувати полотно: спершу вона намагалася писати безпосередньо на ньому, але картини швидко темніли й мерхнули. Можливо, їй знову допоміг учитель Іван Калита, теж художник-аматор, а можливо – іконописець зі Смотриків, єдиний художник, якого поважав її батько. Але вже в тому ж поворотному 1934 р. Катерина Білокур створює “Берізку” – одну із трьох картин, що принесли їй всесвітню популярність. Через рік народжуються “Квіти над тином” – інший уславлений шедевр.

Настає 1939 р. Катерині Білокур 39 років. За сільськими уявленнями, вона вже стара, до того ж дивачка, “одержима”, що все квіточки малює. Але, здається, саме в 1939 р. часи випробувань для неї минають. Втрутився випадок. Або доля. Чи Бог.

Художниця відвідала двоюрідну сестру, Любов Тонконіг, що жила через річку – і там, гостюючи, почула по радіо пісню “Чи я в лузі не калина була?” у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Чи то пісня, чи то голос, а може, й те, й інше так вразили Катерину, що вона всю ніч просиділа над листом – і вранці відправила його за досить незвичною адресою: “Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко”.

Проте слава співачки була настільки широкою, що лист не загубився й дійшов до адресата. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна – калина, вразив співачку. Вона радиться з друзями – Касіяном, Тичиною, іде в Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження – з’їздити в Богданівку, знайти Катерину Білокур, поцікавитися її роботами. І от – у Богданівку приїжджає Володимир Хитько, який очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Він приголомшений, кілька картин забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Рішення однозначне: негайно влаштувати виставку. І в 1940 р. в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка Катерини Білокур. Виставка складалася лише з одинадцяти картин.

Успіх величезний. Художницю преміюють поїздкою до Москви. Її супроводжує Володимир Хитько. Вона відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей, музей Леніна. Головне враження – “малі” голландці, художники-передвижники і французькі імпресіоністи. Втім, відомі картини Катерину Білокур одночасно й захопили, і приголомшили. Якийсь час вона навіть не могла працювати: “Куди мені бути художницею? Я – ніщо! Моя мазанина нікудишня! Я там таке бачила! Усе таке чудове, недосяжне для мене! Куди мені, дурній сільській дівці, і думати про якусь умілість! І хіба я можу щось путнє робити?!”). Але, заспокоївшись, вона знову і знову пише квіти, яких не може не писати, бо кращого за них немає нічого у світі. У 1941 р. Катерина Білокур створює “Польові квіти”.

Потім – війна. А 1944 р. в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай – запропонувати виставку й закупити картини. До речі, саме його стараннями Музей українського народного декоративного мистецтва має найкращу колекцію робіт Катерини Білокур.

Одна за одною художниця пише свої прославлені картини – “Декоративні квіти” (1945), “Привіт врожаю” (1946), “Колгоспне поле” (1948–1949), “Цар Колос” (1949), “Сніданок” (“Снідання”) (1950), “Квіти і берізка ввечері” (1950), “Кавун, морква, квіти” (1951), “Квіти і виноград” (1953–1958), “У Богданівці на Загреблі” (1955), “Хата в Богданівці” (1955), “Жоржини” (1957), “Півонії” (1958), “Натюрморт із колосками і глечиком” (1958–1959), “Букет квітів” (1959)… Квіти писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні й осінні – така картина і створювалася, природно, з весни до осені.

Працювала самозабутньо, але неспішно. Шість жоржин на картині “Колгоспне поле” писала три тижні, проте залишилася ними задоволена. Любила, малювала, оспівувала передусім квіти, але не тільки. Катерина Білокур – автор пейзажів і портретів. Довго й дуже сильно хотіла вона намалювати “картину-казку” – лелеки принесли дитинку. Кілька разів зверталася до цього сюжету, але подив і нерозуміння ближніх, які чекали від неї тільки нових “квіткових композицій”, були такі сильні, що художниця віднесла “картину-казку” до своєї кімнати-майстерні, де працювала й куди нікого не пускала, – і ніколи її більше звідти не виносила.

“Офіційна” повоєнна біографія богданівської художниці бачиться цілком благополучною. 1949 р. вона була прийнята до Спілки художників України, у 1951 р. – нагороджена орденом “Знак пошани”, одержала звання заслуженого діяча мистецтв України, 1956 р. – народного художника України. Її творчість вивчають, про неї пишуть. Твори Катерини Білокур регулярно експонуються на виставках – у Полтаві, Києві, Москві, інших містах. Опальний мистецтвознавець Стефан Таранущенко бачить її роботи в далекому Курську – і саме після цього, вражений “Царем-Колосом”, починає з художницею багатолітнє листування.

Три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка” й “Колгоспне поле” – були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 р. Там їх побачив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!” “Громадянку села Богданівка” він порівняв з іншою великою художницею-самоучкою – Серафін Луїз із Санлі. Це звучало дивовижно, тим більше, про сучасне мистецтво Пікассо зазвичай відгукувався абсолютно конкретно й зовсім інакше: “Я тону в лайні”. А Катерину Білокур назвав “геніальною”.

Тепер вона, коли дозволяє здоров’я і менше нагадують про себе хворі ноги, вирушає до Полтави й Києва. У неї з’являються численні друзі, передусім художники й мистецтвознавці, в колі яких геніальна самоучка знаходить розуміння й повагу. Крім зустрічей, вона веде з ними тривале листування з Богданівки. Численні листи Катерини Білокур свідчать про те, що її літературний талант не поступався художньому. Серед її кореспондентів – П.Тичина і його дружина Лідія Петрівна, мистецтвознавець С.Таранущенко, директор Музею українського народного декоративного мистецтва В.Нагай, уславлена художниця О.Кульчицька, полтавський художник М.Донцов та його дружина Юлія Іванівна, художниця Е.Гурович і багато інших. Художниця розповідає їм про свої задуми й роботу, ділиться спогадами, думками, враженнями. В самій Богданівці в художниці з’являються учениці – Ольга Бінчук, Тамара Ганжа, Ганна Самарська.

Бажання переїхати до Києва з’являлося в Катерини Білокур не раз, але так і залишилося мрією. Можливість регулярного спілкування з друзями, музеї, концерти – все це було так прекрасно! Та й сільський побут завжди здавався художниці прокляттям. Проте, за винятком візитів до Києва й Полтави у справах виставок і двомісячного відпочинку в Будинку творчості художників на хуторі Шевченківському в 1955 р., Катерина не покидає Богданівки.

Крім того, в сім’ї Білокурів починаються серйозні “внутрішні проблеми”.

До війни Білокури не входили до колгоспу й вели власне господарство. Василь Йосипович володів теслярським ремеслом і підробляв у будівельній бригаді. Григорій Васильович, брат художниці, теж був майстром на всі руки – столярував, теслював, лагодив музичні інструменти. Але після війни Білокури стають колгоспниками. Василь Йосипович уже старий і слабкий, у 1948 р. він помирає. Якийсь час Катерина живе з хворою матір’ю. 1951 р., за рішенням Якилини Павлівни, до них переїжджає Григорій Васильович зі своєю дружиною, Христею Яківною, і п’ятьма дітьми.

Якилина Павлівна все життя недолюблювала свою невістку, котра була з бідної багатодітної сім’ї. Христя Яківна, “баба з перцем”, зі свого боку, добре пам’ятала, як прийшла колись до Білокурів із первістком на руках – відстоювати свої права – і зрештою здобула перемогу, стала дружиною Григорія. Тепер свекруха й невістка опинились віч-на-віч. Почалися огидні, моторошні сцени. Перепадало і “блаженній” зовиці – Христя Яківна, що працювала в колгоспі й тягла на собі весь дім, не могла пробачити їй незрозумілого “малювання”.

Катерина Білокур знову опинилася в замкненому колі. Лишити стару хвору матір саму в Богданівці, відверто кажучи, побоювалася. Забрати її з собою, розуміла, не зможе – ніде, крім рідного села, Якилина Павлівна не прижилася б. Та і їхати було, власне кажучи, нікуди. Отож ховалася у свою “келію-майстерню” й писала черговий “Натюрморт” (1960). Як виявилося – останній.

Весна 1961 р., з усіма її квітами, не принесла звичайного полегшення. До болю в ногах додався сильний біль у шлунку. Домашні засоби, якими звичайно рятувалася Катерина, не допомагали. В останньому своєму листі Ю.Бєляковій, директору Центрального будинку народної творчості, художниця пише: “Дорога Юлія Олександрівна, звертаюся до вас із проханням – допоможіть – пришліть мені пачечок три-чотири бесалола. Ой, то чудодійні ліки!” Потім вона бадьоро й навіть не без гумору пояснює, що в богданівській аптеці цих ліків немає, а є тільки тансал, що нічим не відрізняється від коров’ячого кізяка, а наприкінці раптом якось несміливо, зворушливо додає: “Ну, а якщо будете посилать бесалол, то положіть і дві лимонки”. Це було написано в середині травня.

На початку червня 1961 р. померла 94-літня Якилина Павлівна. Катерину Білокур, геть змучену болем, відвезли в Яготинську районну лікарню. 10 червня їй було зроблено операцію, чи то невдалу, чи то вже зайву. У той же день художниці не стало.

Хата Білокурів у Богданівці – давно вже Музей-садиба Катерини Білокур. Тут і вона сама, з трояндами – скульптура роботи Івана Білокура, племінника художниці, сина її брата Григорія Васильовича. Перед цією скульптурою через чверть століття після того, як велика “одержима” упокоїлася навіки, у Христі Яківни вирвалося: “Нарешті, Катерино, ти навічно у своєму домі!” І, можливо, вона мала на увазі не лише хату в Богданівці.

Національна та державна символіка

Мета:  дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції. Продовжувати спрямовувати роботу на забезпечення завдань Базової програми «Я у Світі» за сферами життєдіяльності «Люди», «Культура», «Природа».

Попередня робота: бесіди з дітьми «Моя країна – Україна»; «Народні символи України». Розучування прислів’я та приказок  про рідний край.

Історичне віконце: з історії прапора, гімну, тризуба. Читання віршів: Н.Поклад «Прапор»; Д. Павличко «Наш прапор»; Н.Поклад «Наш герб – тризуб».

Гра «Відгадай і назви символи». Гра «Думаємо про Батьківщину».

Матеріали: Дидактична гра « Державні символи України». Д/ посібник «Моя країна – Україна», «Народні символи України».

Хід заняття

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна.

Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, - жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України

А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина.)

- Так, це калина.

І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина.

Що говорять у народі? ( Відповіді дітей.)

- Які рослини є символом України?

Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, пломеніють, як жар. На що схожа? Розкажіть віршик про калину.

Діти декламують вірші.

Ось калина над річкою

Віти стелить на воді,

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко одів?

Червонясте, променисте

Розцвітає, як вогні,

Калинонько, і мені!

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною? 

Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася  Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною. 

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини -  нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб- сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято,

В Карпатах, за Доном,

Наш народ давно

Вигадав диво – рушник

Наступна наша зупинка буде народна гра «Чий віночок найкращий».

Візьмемо за руки,

Підемо на луки.

Там сплетем віночок.

Підем у таночок.

В кого кращий віночок.

Той і піде у таночок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки – національних символів України. Тут ми дізнаємося про три основні національні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  - неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками. На останній зупинці нас чекає чарівна торба, яка перевіряє, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Ось і закінчилась наша подорож . Чи сподобалася вам подорожувати?

- А тепер свої враження давайте відобразимо в художньо – творчій діяльності.( самостійно – художня діяльність:

Розфарбовування державних символів України;

Ліплення кетягів калини.

Підсумок:  

Ми повинні знати минуле нашої  Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне село Забужжя, будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати  державні та національні  символи своєї  країни.