Ефективність
методики викладання української мови залежить від досягнення триєдиної мети .
Щоб визначити, чого учні повинні навчитися на кожному конкретному уроці,
вчителеві необхідно керуватись важливим положенням : одиницею навчання в
сучасній школі є не матеріал окремого взятого уроку, а тема. А це означає, що
тема і мета уроку визначається його місцем у системі уроків з даного розділу.
Щодо визначення цілей уроку з
мови варто зазначити наступне.
Навчальну мету уроку необхідно формулювати
таким чином, щоб із неї однозначно випливало, яким конкретними знаннями,
уміннями та навичкам мають оволодіти учні на уроці. Оскільки основна метою
уроків рідної мови — навчити учнів користуватися мовними одиницями у зв'язному
мовленні, то навчальній меті уроку повинні знайти відображені дві її частини —
мовна і мовленнєва. Мовна мета з лежить від того фонетичного, граматичного чи
орфографічного матеріалу, який розглядається на уроці, наприклад: "Дати
поняття про іменник як частину мови, навчити розрізняти іменник серед інших
часті мови" (3 клас). Мовленнєва частина навчальної мети визначається на
основі тієї роботи, що проводить над зв'язним мовленням (текстом). Ця робота
обов'язковим елементом сучасного уроку мови, адже
на основі тексту учні усвідомлюють роль і
значення виучуваного явища у мовленні, вчаться використовувати його у власному
спілкуванні, залежно від комунікативних цілей висловлювання. Скажімо, під час
вивчення теми "Поняття про прикметник" (3 клас) мовленнєву мету можна
визначити таким чином: "Вчити "оживляти" текст за допомогою
прикметників".
Розвивальні цілі уроку мови повинні бути
спрямовані на формування уміння аналізувати навчальний матеріал, порівнювати,
встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, діяти за аналогією тощо.
Виховну мету уроку мови більшість учителів
визначає досить абстрактно, наприклад: "виховувати любов до
Батьківщини", "виховувати бережливе ставлення до природи" тощо.
Виховну мету уроку мови краще формулювати з урахуванням мовних понять,
специфіки оточення, в якому живе дитина, її віку, наприклад: "пробуджувати
почуття...", "зміцнювати бажання...", "виховувати
вдячність...". Тому в навчальний процес необхідно включати тексти, що позитивно
впливають на психіку дитини, сприяють формуванню моральних якостей, естетичному
та екологічному вихованню, поповнюють знання учнів про традиції народів
України. Водночас для виховання особистості велике значення має характер
діяльності учнів на уроці: спільний пошук, бажання і вміння допомогти
товаришеві, прагнення досягти мети, радість колективної праці, що і буде
конкретною виховною метою уроку, який планується. Отже, готуючись до уроків з
мови, вчитель має вдумливо і всебічно зважити можливості матеріалу і залежно
від цього розв'язати питання про доцільність визначення виховної мети в плані
уроку.
Після того, як визначено тему і мету
уроку, вчитель приступає до аналізу матеріалу, який є предметом вивчення на
уроці.
Вибір
методу пояснення матеріалу залежить від специфіки мовного явища, вправ
підручника, наявність дидактичних посібників, унаочнення. Але ефективним воно
буде лише тоді, коли проходить чітко, максимально конкретно, переконливо,
доступно учням і за активної участі всього класу. Тому, доцільно на уроках української мови
використовувати систему вправ, такі як :
-
система вправ має включати не тільки слова, а й словосполучення,
речення, текст ;
-
вправи повинні бути різні за формою виконання: усні і письмові,
репродуктивні і творчі, індивідуальні і колективні, мовні і мовленнєві (діалог
і монолог). Застосовувати більше колективні форми роботи (парні і групові
заняття, ділові і рольові ігри, створення і вирішення мовленнєвих ситуацій,
близьких до природних);
-
вся робота на уроці має сприяти збагаченню і активізації словникового
запасу учнів. Учитель повинен виховувати в учнів лексичну пильність (місце
слова в тексті), заохочувати їх до образного й емоційного вираження думки;
-
продумувати диференційовані завдання з урахуванням різного рівня
підготовки учнів. Особливу увагу звернути на допомогу невстигаючим учням під
час виконання творчих робіт;
-
вчителю необхідно точно сформулювати дітям мету кожної вправи, допомогти
зробити висновок після її виконання. Такі висновки будуть основою для підбиття
загального підсумку про виучуване явище;
8) використовувати графічну інформацію, де
це можливо, для підбиття підсумку уроку. Адже зображене мовне явище на схемі в
спрощено-узагальненому вигляді дозволяє виразно і стисло виділити головні його
ознаки.
Доведено, що наочно сприйнята інформація,
доповнена словесним поясненням, часто запам'ятовується на все життя.
Підбиваючи підсумок, можна сказати: в уроці
немає дрібниць, тут усе головне. Продуманий у деталях навчальний процес повинен
бути спрямований на реалізацію поставленої мети уроку, на те, щоб отримати
високий результат за найменшої затрати сил і часу, щоб урок підняв учнів на
вищий щабель у їхньому розумовому, мовному і мовленнєвому зростанні (а не лише
ілюстрував те, що учні вже знають), сприяти прищепленню дітям інтересу до
навчання, до мови, формуванню уміння працювати творчо
